Для медичного застосування препарату

У Н А З И Н^®

(UNASYN^®)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: стерильний порошок білого кольору, розчинний у воді (з утворенням розчину жовтуватого або жовтого кольору);

склад: Уназин^®0,75 г: 1 флакон (0,862 г сухої речовини) містить 0,574 г ампіциліну натрію безводному, що відповідає 0,5 г ампіциліну та 0,288 г сульбактаму натрію, що відповідає 0,25 г сульбактаму безводному. Вміст натрію у флаконі становить приблизно 2,5 ммоль;

Уназин^®1,5 г: 1 флакон (1,728 г сухої речовини) містить 1,149 г ампіциліну натрію, що відповідає 1 г ампіциліну безводному та 0,579 г сульбактаму натрію, що відповідає 0,5 г сульбактаму безводному. Вміст натрію у флаконі становить приблизно 5 ммоль;

Уназин^®3 г: 1 флакон (3,457 г сухої речовини) містить 2,299 г ампіциліну натрію, що відповідає 2 г ампіциліну безводному 1,158 г сульбактаму натрію, що відповідає 1 г сульбактаму безводному. Вміст натрію у флаконі становить приблизно 10 ммоль.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальний засіб для системного застосування. Ампіцилін і інгібітор фермента. Код АТС J01C R01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. У біохімічних дослідженнях з використанням без клітинних бактеріальних систем було показано, що сульбактам є необоротним інгібітором більшості основних бета-лактамаз, які продукуються пеніцилін-резистентними мікро організмами.

Він має значну антибактеріальну активність лише щодо Neisseriaceae, Acinetobacter calcoaceticus, Bacteroides spp., Branhamella catarrhalis Pseudomonas cepacia. Здатність сульбактаму натрію запобігати руйнуванню пеніциліні в та цефалоспоринів стійкими мікро організмами була підтверджена у дослідженнях з використанням цілісних резистентних клітин; сульбактам натрію мав синергізм дії з пеніцилінами та цефалоспоринами. Сульбактам також зв’язується з деякими білками, що зв’язують пеніцилін, тому деякі чутливі штами чутливіші до комбінації, ніж до одного бета-лактамного антибіотика.

Бактерицидним компонентом препарату є ампіцилін – аміно пеніцилін, який, на зразок бензилпеніциліну, діє на чутливі мікро організми у фазі активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки.

Сульбактам натрію/ампіцилін натрію активний щодо широкого спектра грам позитивних та грам негативних бактерій, включаючи Staphylocosssus aureus та Staphylocosssus epidermidis (у тому числі пеніцилін-резиcтентні та деякі метицилін-резистентні штами); Streprococcus pneumoniae, Streptococcus faecalis Streptococcus, Haemophilus influenzae Haemophilus parainfluenzae (штами, що продукують та не продукують бета-лактамази); Branhamella catarrhalis; анаероби, у тому числі Bacteroides fragilis, та близькі до нього види; Escherichia coli, Klebsiellа spp., Proteus spp. (індол позитивні та індол негативні); Enterobacter spp., Morganella morganii, Citrobacter spp., Neisseria meningitidis та Neisseria gonorrhoeae.

Фармакокінетика. Сульбактам натрію/ампіцилін натрію добре розподіляється у більшості тканин та рідин організму людини. Ступінь проникнення у рідини головного та спинного мозку низький, проте він підвищується за наявності запалення мозкових оболонок. Після внутрішньо венного або внутрішньом’язового введення досягаються високі концентрації сульбактаму та ампіциліну у крові; період напів виведення обох препаратів становить приблизно одну годину. Більша частина сульбактаму натрію/ампіциліну натрію виводиться у незмінному стані з сечею.

Показання для застосування. Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікро організмами: інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, у тому числі синусит, середній отит та епіглотит, бактеріальні пневмонії, інфекції сечових шляхів та пієлонефрит, внутрішньочеревні інфекції, у тому числі перитоніт, холецистит, ендометрит та целюліт малого таза; бактеріальна септицемія; інфекції шкіри, м’яких тканин, кісток та суглобів, а також гонококові інфекції.

Для зниження частоти після операційних ранових інфекцій у хворих, яким проводять оперативні втручання на органах черевної порожнини та малого тазу, що супроводжуються можливим інфікуванням очеревини. Профілактично з метою зниження ризику після операційного сепсису під час операцій переривання вагітності та кесаревого розтину.

Спосіб застосування та дози.

Розчин Уназину^®можна вводити внутрішньо венно та внутрішньом’язово.

Можуть застосовуватися такі розведення:

Для внутрішньо венного введення Уназин^®слід розвести стерильною водою для ін’єкцій або будь-яким іншим сумісним розчином та дати постояти до повного зникнення піни, що утворюється, щоб візуально оцінити повноту розчинення. Дозу можна вводити у вигляді болюсної ін’єкції протягом принаймні 3 хв. А за більш високого розведення дозу можна вводити як у вигляді болюсної ін’єкції, так і у вигляді внутрішньо венної інфузії протягом 15−30 хвилин.

Сульбактам натрію/ампіцилін натрію для парентерального застосування можна також вводити глибоко у м’яз; якщо ін’єкції болючі, то для розчинення порошку можна використовувати 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідро хлориду для ін’єкцій.

Поиск по сайту: