Особливості санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів у педіатричному стаціонарі

Режим роботи педіатричного стаціонару передбачає виконання необхідних санітарно-гігієнічних вимог і проведення дезинфекційних заходів.

Виконання санітарно-гігієнічного режиму починається з приймального відділення. Оглядова кімната і ванна кімната прийомного відділення повинні утримуватися в бездоганної чистоті. Після закінчення огляду дитини проводять обробку предметів (шпателі, термометри) і меблів (кушетки, стільці та ін.), яких торкався хворий. Клейонкову подушку і клейонки на кушетці після кожного хворого обробляють 0,2 %розчином хлорантоїну або іншого дезинфікуючого засобу (див. додаток 4, табл. 2). Простирадла на кушетці також слід міняти після кожного хворого.

Не рідше двох разів на день проводять загальне прибирання приміщень вологим способом з використанням дезинфікуючих засобів. Під час прибирання у відділенні спочатку протираються тумбочки, ліжка, ручки дверей та ін., потім миється підлога. Прибиральний інвентар повинен бути промаркірованим.

Після огляду дитини лікар приймального відділення за необхідністю призначає дитині гігієнічну ванну або душ. Якщо стан дитини вкрай важкий, або дитина непритомна, їй одразу надають невідкладну допомогу і направляють в реанімаційне відділення.

Санітарно-гігієнічні норми передбачають виділення кожній хворій дитині ліжка, застеленого чистою білизною, тумбочки, що знаходиться поряд з ліжком, для зберігання особистих речей. Якщо необхідно, дитині видають горщик, підкладне судно, предмети індивідуального користування (поїльник, чашка, одяг). У відділення хворі беруть з собою предмети особистої гігієни.

Не рідше одного разу на 7-10 днів (при необхідності частіше) хворій дитині проводиться гігієнічна ванна з повною зміною натільної і постільної білизни. Щодня здійснюється туалет дитини; перед прийомом їжі дитині обов'язково миють руки. Для важкохворих дітей умивання організовують біля ліжка (див. тему 10).

Важливо проводити провітрювання палат за допомогою фрамуг не менш ніж 4 рази на день, незалежно від пори року, а також їх кварцювання, згідно графіку, який складається безпосередньо у відділенні. Під час проведення цих заходів дітей виводять в інші приміщення (коридор, їдальня, ігрова кімната).

Температура повітря в палаті та приміщеннях, де перебуває хвора дитина повинна бути 20-22°С; в палаті для немовлят – 22-24°С. При зниженні температури в палатах необхідно додатково їх обігрівати із збереженням необхідної вологості. Більш висока температура повітря небажана, оскільки при температурі 27-28°С можливе перегрівання дитини.

Освітлення палат може бути природним або штучним і повинне складати 75-100 люкс; рівень шуму не повинен перевищувати 50 дБ.

У палатах для грудних дітей є спеціальні дитячі ліжка з відкидними спинками, які фіксуються на різній висоті; приліжкові тумбочки, сповивальний стіл, шафи для білизни, ванночки для купання дитини, бачки для замочування брудної білизни, санвузол.

Набір іграшок – індивідуальний, відповідно віку дитини. Іграшки повинні легко піддаватися санітарній обробці.

Вологе прибирання у відділеннях проводиться 2 рази на день з застосуванням дезинфікуючих розчинів (див. додаток, табл.2). Інвентар, що використовується для вологого прибирання приміщень, повинен зберігатися в окремій кімнаті.

Особлива увага приділяється збиранню брудної білизни, стерилізації сосок та пляшечок для дитячого харчування. Кип’ятіння сосок, миття пляшечок – достатньо трудомісткий процес і він повинен ретельно виконуватись. Цю роботу виконує спеціально виділена молодша медична сестра, яка одночасно може займатися роздачею їжі.

Медичний працівник повинен мати акуратний та охайний зовнішній вигляд, коротко підстрижені нігті. Не слід користуватися парфумами з різким запахом, оскільки це може викликати в дитини алергічні реакції. Після кожної маніпуляції медсестра миє руки з милом, або обробляє їх спеціальним дезинфікуючим розчином. На час чергування сестра взуває спеціальне взуття (тапочки), що дозволить їй безшумно пересуватися у відділенні. Тапочки повинні легко піддаватися дезинфекції. Халат, головний убір і тапочки після закінчення чергування (зміни) залишають у спеціально відведеній для медичного працівника шафі.

У дитячих стаціонарах необхідно запобігати розповсюдженню інфекційних хвороб та виникнення реінфекцій серед дітей. Сприяє цьому приймання хворих з довідками про епідемічне оточення, наявність боксів, поетапне заповнення палат, дотримання протиепідемічного режиму у відділенні.

Протиепідемічний режим в стаціонарі передбачає:

- суворе дотримання правил прийому на роботу персоналу;

- забезпечення своєчасного проходження обов'язкових профілактичних медичних оглядів;

- виконання правил особистої гігієни з боку персоналу та пацієнтів;

- достатню кількість миючих і дезинфікуючих засобів, спецодягу, прибирального інвентарю для проведення дезинфекції у відділенні.

При надходженні дитини в стаціонар необхідно з’ясувати, чи мала дитина контакт з інфекційними хворими вдома або школі (дитячому садку) за останні 3 тижні (це – максимальна тривалість інкубаційного періоду більшості дитячих інфекційних захворювань). Слід встановити, чи були в неї розлади кишечнику протягом останніх 3 днів. Усі ці дані повинні відображатися в направленні дільничного педіатра на госпіталізацію дитини. Навіть за відсутності даних про контакт з інфекційними хворими, лікар приймального відділення обов’язково оглядає дітей на наявність інфекційного захворювання.

Якщо є підозра або діагностовано інфекційне захворювання, хвору дитину негайно ізолюють у бокс або направляють в інфекційну лікарню, а приміщення, де знаходився хворий, предмети і меблі знезаражують (дезинфікують). Основним призначенням боксу є ізоляція інфекційних хворих дітей з підозрою на інфекційне захворювання. Виділяють відкриті і закриті бокси. У відкритих боксах хворі розділені перегородками, які встановлені між ліжками. Прикладом закритого боксу є мельцеровський бокс. Конструкція останнього передбачає усунення будь-якого контакту хворої дитини з іншими дітьми протягом усього періоду лікування. Він складається з тамбуру, палати, санвузла, окремого входу для проходження персоналу (шлюзу).

Хвора дитина надходить у бокс безпосередньо з вулиці, а при виписці або при переводі в іншу лікарню, виходить з нього тим же шляхом. Медичний персонал входить до шлюзу з внутрішнього коридору, щільно закриваючи зовнішні двері, миє руки, при необхідності одягає другий халат, шапочку, після цього переходить в приміщення, де знаходиться хворий. При виході з палати усі дії виконуються в зворотній послідовності. З метою попередження розповсюдження інфекцій необхідно слідкувати за тим, щоб в момент відкриття дверей між шлюзом і коридором відділення двері в палату були щільно закриті.

До роботи в дитячому стаціонарі допускаються тільки здорові особи, які пройшли медичне обстеження.

У деяких випадках, а саме в інфекційних відділеннях, відділеннях новонароджених, в період епідемій, обов'язковим для медичних працівників є носіння маски, яка повинна закривати рот і ніс. Використання масок також потрібно при виконанні деяких медичних маніпуляцій або при санітарній обробці хворих. Кожні 4 години маску міняють, тому що тривале носіння маски знижує ефективність її дії як фільтра для мікроорганізмів. Маска може бути марлевою – для багаторазового використання або одноразовою з нетканого текстилю.

Важливе значення в дотриманні протиепідемічного режиму в лікарні має правильна організація харчування дітей, приготування їжі, її транспортування і роздача, а також дотримання умов зберігання продуктів харчування. Зберігати в тумбочках продукти харчування категорично забороняється; для цього в буфетній або столовій повинен бути холодильник.

Особливу увагу слід приділяти профілактиці нозокоміальних (внутрішньолікарняних) інфекцій.

Система заходів щодо знищення збудників хвороб і створення умов, які перешкоджають розповсюдженню їх в навколишньому середовищі називається дезинфекцією. Розрізняють дезинфекцію вогнищеву, яка проводиться в епідемічному вогнищі та профілактичну.

Вогнищева дезинфекція за часом проведення та метою, розділяється на поточну і заключну.

Поточна дезинфекція полягає в знешкодженні всіх збудників хвороби негайно після їх виділення з джерела інфекції: обробка предметів хворого (посуду з-під виділень, предметів догляду, білизни, посуду для їжі та ін.). Найважливіше значення поточна дезинфекція має при кишкових інфекціях. Систематично проводять вологе прибирання приміщення, де знаходиться хворий, за допомогою дезинфікуючих розчинів, кип’ятіння іграшок, посуду, тощо. Одним із засобів поточної дезинфекції при крапельних інфекціях є ультрафіолетове випромінювання (кварцювання) приміщень, де знаходяться хворі діти.

Заключна дезинфекція у вогнищі проводиться співробітниками дезинфекційної станції, коли інфекційне захворювання ліквідовано (госпіталізація або повне одужання хворого). Дезинфекції підлягають приміщення, де знаходився хворий, всі предмети домашнього побуту і одяг хворого. Для дезинфекції приміщень використовують механічне прибирання (миття, відбілювання) з використанням дезинфікуючих розчинів. Білизну, посуд і предмети побуту обробляють так само, як при поточній дезинфекції.

Профілактична дезинфекція проводиться для попередження інфекційних захворювань в лікувально-профілактичних установах, у побуті. Вона включає знезаражування води (кип’ятіння, хлорування тощо), миття ванн, палат після виписування хворих з використанням дезинфікуючих розчинів, миття рук перед прийняттям їжі, пастеризація молока, боротьба з перенощиками (носіями) збудників інфекційних хвороб.

Для проведення дезинфекції використовують фізичні (механічні, термічні, променеві) та хімічні способи.

До механічних способів відносять: прання білизни, миття рук, провітрювання палат, видалення пилу і бруду (пилососом, вологою ганчіркою тощо). До термічних – кип'ятіння, прасування, спалювання, обробка водяним паром (в автоклавах), прожарювання (в сухожарових шафах). Використовується для дезинфекції предметів догляду за хворими, посуду, натільної та постільної білизни.

До променевих способіввідносять: ультрафіолетове опромінювання (кварцювання), ультразвук, радіоактивне випромінювання. Ці способи використовуються для дезінфекції палат, процедурних кабінетів.

Хімічні способи дезинфекції є найпоширенішими і полягають у застосуванні різних дезинфікуючих розчинів. Існують антисептики для рук, шкіри і слизових оболонок; дезінфікуючі засоби для обробки твердих поверхонь, інструментів і устаткування, а також вологого прибирання приміщення (додаток 4, табл. 2). Усі ці засоби застосовують відповідно до інструкції, що додається.

Слід відмітити, що ефективність дезінфекційних заходів зростає при поєднанні різних способів, наприклад, механічного та хімічного (застосування пральних порошків при пранні, засобів для миття рук, дезинфікуючих розчинів при обробці поверхонь тощо).

Профілактичну і поточну дезинфекцію в епідемічному вогнищі проводять молодші медичні сестри і медичні сестри. Для проведення заключної дезинфекції в епідемічному вогнищі можуть запрошуватися співробітники центру санітарно-епідеміологічного нагляду і дезинфекційних станцій.

Інвентар для проведення дезинфекційних заходів (відра, швабри, ганчірки та ін.) маркірується і використовується тільки в приміщеннях, для яких вони призначені.

Вологе протирання меблів проводять щодня. Панелі миють або протирають вологою ганчіркою 1 раз на 3 дні. Верхні частини стін, стелі, плафони очищають від пилу 1 раз на тиждень; з такою ж частотою протирають віконні рами і двері. Дуже важливе щоденне вологе протирання радіаторів і труб центрального опалювання, оскільки при прогоранні пилу може утворюватися оксид вуглецю, що є неприпустимим. М'які речі (килими, штори, покривала, ковдри, подушки) вибивають і витрушують на відкритому повітрі або чистять пилососом.

Поиск по сайту: