Штрафні та оперативно-господарські санкції

ГК розуміє під штрафними санкціями господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний спла­тити у разі порушення ним правил здійснення господарсь­кої діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, штрафні санкції:

а) завжди застосовуються у вигляді грошової суми;

б) підставою застосування штрафних санкцій є:

- порушення учасником господарських відносин пра­вил здійснення господарської діяльності (на нашу думку, законодавець не врахував тут ту обставину, що порушення правил здійснення господарської діяльності - це само­стійний вид господарського правопорушення, за який згідно з ч. 1 ст. 238 ГК до порушника застосовуються адмі­ністративно-господарські санкції. Тим більше, що в подаль­ших статтях, присвячених штрафним санкціям про пору­шення правил здійснення господарської діяльності як підставу застосування штрафних санкцій мова не йде);

- невиконання або неналежне виконання господарсь­кого зобов'язання;

в) суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учас­ники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК;

г) законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за по­годженням сторін не допускається.

За загальним правилом розмір штрафних санкцій пе­редбачається законом чи договором. Пріоритет у визна­ченні розміру санкцій надається закону. І лише в тих ви­падках, коли розмір штрафних санкцій законом не визна­чено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому до­говором (ч. 4 ст. 231 ГК).

ГК передбачає різні способи встановлення розміру санкцій договором:

- у відсотковому відношенні до суми невиконаної час­тини зобов'язання;

- у певній, визначеній грошовій сумі;

- у відсотковому відношенні до суми зобов'язання неза­лежно від ступеня його виконання;

- у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Певні особливості має встановлення санкцій за пору­шення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до дер­жавного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобо­в'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. За такі пору­шення штрафні санкції застосовуються (якщо інше не пе­редбачено законом чи договором) у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплек­тності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягуєть­ся пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, по­слуг), з яких допущено прострочення виконання за кож­ний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів госпо­дарських зобов'язань, зазначених вище.

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо вста­новлення та розміру штрафних санкцій за порушення зо­бов'язання переддоговірний спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відпо­відно до вимог ГК і ГПК.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається об­ліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внут­рішньогосподарських відносинах за порушення зобов'я­зань, визначається відповідним суб'єктом господарюван­ня - господарською організацією.

Порядок застосування штрафних санкцій (співвідно­шення між збитками і неустойкою) встановлено ст. 232 ГК. Цей порядок дещо відрізняється від співвідношення стяг­нення збитків і неустойки, встановленого ст. 624 ЦК.

За загальним правилом господарського законодавства якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'я­зання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодо­вуються в частині, не покритій цими санкціями {залікова неустойка).

Законом або договором можуть бути передбачені випад­ки, коли:

допускається стягнення тільки штрафних санкцій {вик­лючна неустойка);

збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції {штрафна неустойка);

за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції {альтернативна неустойка).

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарсь­ке правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими кош­тами справляються по день сплати суми цих коштів кре­дитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'я­занням боржник не повинен платити відсотки за час про­строчення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення вико­нання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

ГК (ст. 233) вперше в господарському законодавстві пе­редбачив можливість і підстави зменшення розміру штраф­них санкцій: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредито­ра, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'я­зання боржником: майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Одним з видів санкцій, що традиційно застосовуються за порушення господарських зобов'язань, є оперативно-господарські санкції, правові засади застосування яких значно зміцнилися з прийняттям ГК.

Як встановлено ч. 1 ст. 235 ГК, за порушення господарсь­ких зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовувати­ся оперативно-господарські санкції - заходи оперативно­го впливу на правопорушника з метою припинення або по­передження повторення порушень зобов'язання, що вико­ристовуються самими сторонами зобов'язання в односто­ронньому порядку.

Отже, головна особливість застосування оперативно-гос­подарських санкцій полягає у застосуванні їх самими сто­ронами без звернення до судових або інших уповноваже­них органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання. Що­правда, слід мати на увазі, що до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Друга особливість полягає в тому, що оперативно-гос­подарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єк­та, який порушив господарське зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГК сторони можуть передбача­ти у господарських договорах використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язан­ня управненою стороною, із звільненням її від відповідаль­ності за це - у разі порушення зобов'язання другою сторо­ною. Це може бути:

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано не­належним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прий­няття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому по­рядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцентному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на май­бутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'­язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна поряд­ку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платни­ка на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарсь­ких відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч. 1 ст. 236 ГК, не є вичерпним. Сторони можуть передбачи­ти у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції засто­совуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оператив­но-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, зав­даних її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовува­тися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Поиск по сайту: