Адміністративно-господарські санкції

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання (і лише до суб’єктів господарювання!!!) можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ГК, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Вони спрямовані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків. До них не застосовуються строки позовної давності за ЦК. Строки давності для них визначені в ГК і в окремих законах.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів (обов'язкових платежів);

застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування;

зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГК та іншими законами.

Так, у гл. 28 ГК передбачено такі адміністративно-господарські санкції як вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання, спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.

Прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.

Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовується вилучення прибутку, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Слід відрізняти штраф у твердій сумі як штрафну санкцію, що застосовується самими учасниками господарських відносин, від адміністративно-господарського штрафу, який накладається уповноваженим органом влади.

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно- господарськими санкціями.

У разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).

У разі здійснення окремими учасниками господарських відносин зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з одержанням незаконної переваги на ринку України (здійснення демпінгового імпорту, субсидованого імпорту, а також інших дій, які визначаються законом як недобросовісна конкуренція, що завдало шкоди економіці України або спричинило загрозу виникнення такої шкоди, до цих учасників відносин можуть бути застосовані антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи відповідно до закону.

Порядок визначення розміру шкоди (загрози шкоди) економіці України та застосування перелічених заходів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом.

За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

У разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання.

До підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустили реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, передбачених ГК, можуть застосовуватися також спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб'єктів у встановленому законом порядку.

Органи державної влади з питань захисту прав споживачів мають право у випадках і порядку, передбачених законом, приймати обов'язкові рішення про припинення суб'єктом господарювання виробництва продукції (виконання робіт, послуг), відвантаження і реалізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних актів.

Суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 252 ГК передбачає адміністративну відповідальність громадян-підприємців та посадових осіб за зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди суб’єктів господарювання, дискримінацію суб’єктів господарювання, недобросовісну конкуренцію, неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням, ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень.

[1] Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 р. № 02-5/293 (із змінами згідно роз’яснення президії ВАСУ від 06.11.2000 р. № 02-5/618).

[2] Закон України „Про зв’язок” від від 16.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 20. – Ст. 143.

[3] Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – К., 2002. – С.11.

[4] Кабальський Р. Господарсько-договірні зобов’язання: порушення та відповідальність. – Х., 2008. – С.98, с.62.

[5] Кабальський Р. Господарсько-договірні зобов’язання: порушення та відповідальність. – Х., 2008. – С.67.

[6] Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – К., 2002. – С.12.

[7] Ромовська Зорислава. Українське цивільне право. Заг. част. – К.,2005. – С. 537; Кабальський Р. Господарсько-договірні зобов’язання: порушення та відповідальність. – Х., 2008. – С.104, с.109.

[8] Постанова ВГСУ від 18 січня 2006 року № 6/236; Постанова ВГСУ від 17 листопада 2005 року у справі №9/169; Постанова ВГСУ від 2 лютого 2006 року у справі № 26/70-15/281; Постанова ВГСУ від 10 лютого 2005 року у справі № 4/94 д.

[9] Кабальський Р. Господарсько-договірні зобов’язання: порушення та відповідальність. – Х., 2008. – С.111.

[10] Кабальський Р. Господарсько-договірні зобов’язання: порушення та відповідальність. – Х., 2008. – С.119.

[11] Лист Держкомпідприємництва від 12.10.2005 р. № 8886 „Про надання роз’яснень норм чинного законодавства про відповідальність за прострочення виконання грошового зобов’язання”.

[12] Постанова ВСУ від 17.01. 2006 р. у справі № 11/690; Роз’яснення ВАСУ від 29. 04. 1994 р. № 02-5/293.

[13] Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 8 (36). – С. 18-19.

[14] Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства. – М.: Финансовое издательство НКФ СССР, 1927. – С. 82-83; Новицкий И.Б. Обязательственное право: Комментарий к ст. 106-129. – М.: Право и жизнь, 1925. – С. 28.

[15] Садиков О.Н. Обеспечение исполнения внешнеторгового договора: Учебн. пос. – М., 1979. – С.5-6.

[16] Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственной деятельности. – М.: Юрид. лит., 1984. – С.140.

[17] Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн.. 1. – М., 2005. – С. 689-690.

[18] Грудцына Л.Ю. Проценты за пользование чужими денежными средствами как самостоятельная форма ответственности за неисполнение денежного обязательства // Государство и право. – 2006. - № 8. – С. 108.

[19] Постанова ВСУ від 17.01. 2006 р. по справі № 11/690.

[20] Грудцына Л.Ю. Проценты за пользование чужими денежными средствами как самостоятельная форма ответственности за неисполнение денежного обязательства // Государство и право. – 2006. - № 8. – С. 109; Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн.. 1. – М., 2005. – С. 693.

Поиск по сайту: