Загальні положення про господарську відповідальність

Лекція. Господарсько-правова відповідальність.

Загальні положення про господарську відповідальність.

Межі господарсько-правової відповідальності і підстави звільнення від відповідальності.

Особливості форм господарсько-правової відповідальності.

Загальні положення про господарську відповідальність.

Для визначення відповідальності і санкцій, що мають бути застосовані до порушника, необхідно з’ясувати, які правовідносини мають місце: цивільні чи господарські. У першому випадку застосовуються тільки норми ЦКУ, а в другому – можуть застосовуватися норми ГКУ і ЦКУ або тільки ГКУ. Якщо відповідальність настала у господарських відносинах, слід приділити увагу застереженням, відсиланням, прямим вказівкам, що містяться в нормах ГК.

Так, якщо йдеться про договірні правопорушення, про договори (поняття, зміст, сторони, укладення і ін.), потрібно застосовувати ЦКУ (ч.7 ст. 179 ГК – відсилочна норма) з врахуванням особливостей ГК та нормативно-правових актів щодо окремих видів договорів.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені у ГКУ. У ЦК лише визначено окремі види відповідальності: солідарна, субсидіарна, регресна. Ці види відповідальності притаманні і господарській, і цивільній відповідальності.

В.К Мамутов визначає господарсько-правову відповідальність як понесення господарським органом неблагополучних економічних наслідків безпосередньо у результаті застосування до нього передбачених законом санкцій (мір відповідальності) економічного характеру. Зверніть увагу: не покладення наслідків, а їх несення. Звідси момент виникнення такої відповідальності визначається не моментом вчинення правопорушення чи притягнення особи до відповідальності, а моментом вилучення майна чи обмеження правоздатності (анулювання ліцензії, примусовий поділ юр. особи).

Як зауважують Д.Х. Липницький та А.Д. Болотова (Хоз. право. Уч. под ред. В.К. Мамутова – К.: Юрінком Інтер, 2002 – С. 863), господарсько-правова відповідальність є певним механізмом перекладення неблагополучних наслідків з одного учасника господарських відносин на іншого.

Господарсько-правова відповідальність застосовується у «горизонтальних”, „вертикальних”, „діагональних” і внутрішньо- господарських відносинах.

Суб’єктами господарської відповідальності є учасники господарських відносин, більшість яких – юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, закріплених у ч.3 ст. 216 ГК. Із ст. 216-219 ГК випливає, що відповідальність порушник несе повну, якщо відсутні підстави для зменшення її розміру або звільнення від відповідальності. Один із принципів господарсько-правової відповідальності (ч. 3 ст.216 ГК) – право на відшкодування збитків незалежно від застереження про це у договорі – має практичне значення. Зокрема, якщо у договорі записано положення про застосування лише неустойки чи якісь інші обмеження, то це не позбавляє сторону права вимагати відшкодування збитків у будь-якому випадку.

Слід сказати, що нинішня господарська і судова практика свідчать про застосування при обґрунтуванні господарської відповідальності і цивільно-правових принципів справедливості, добросовісності, розумності.

Підставою господарсько-правової відповідальності є правопорушення у сфері господарювання. До таких правопорушень відносимо невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань, а також порушення правил здійснення господарської діяльності.

Принцип вини зберігає своє значення умови господарської відповідальності. Але вина розуміється як невжиття усіх залежних від учасника господарських відносин заходів для недопущення господарського правопорушення. Суб’єкт господарювання не відповідає, якщо виконання зобов’язання стало неможливим через непереборну силу.

Поиск по сайту: