АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Виконання завдань під час стабілізаційних, специфічних дій військ та у спеціальній операції

Читайте также:
  1. III. Виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення
  2. III. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  3. IV Розділ. Тести на Нью-Йоркську Конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень
  4. VI. Методичні вказівки щодо виконання індивідуальних завдань.
  5. VIІІ. Комплект контрольних завдань / Екзаменаційні білети.
  6. VІ. Виконання практичної роботи. Інструктаж з техніки безпеки.
  7. Автоматизація виконання обчислень
  8. Агентський договір: зміст, виконання та припинення
  9. Банківські операції
  10. БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
  11. Валютні операції.
  12. ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ

 

460. Характер дій підрозділів у вказаних діях залежить від ступеня складності збройного конфлікту (надзвичайної ситуації), обстановки на державному кордоні, активності дій ССО противника, складу та оснащеності зброєю НЗФ, які беруть участь у ньому, особливостей фізико-географічних умов району, складу і ставлення місцевого населення, спроможності функціонування державних органів влади та місцевого самоврядування, можливості та необхідності застосування різноманітних видів озброєння і техніки, а також характеру і наслідків НС.

Для вирішення завдань можуть залучатися: загальновійськові частини та підрозділи, підрозділи розвідки, радіоелектронної боротьби, аеромобільні, підрозділи військових частин та підрозділів інженерних військ, військові частини та підрозділи ракетних військ і артилерії, тактичної і армійської авіації, підрозділи ВСП, ІВФ та ПрО, невоєнізовані формування МНС, сили і засоби штабів зон і районів територіальної оборони, які, як правило, об’єднуються в тактичні групи (ТГ).

Під час виконання гуманітарних завдань підрозділи СВ можуть об’єднуватися в тимчасово створені зведені загони для ліквідації наслідків НС, а також діяти самостійно.

Тактична група – це тимчасово створене об’єднане формування, як правило, на основі механізованих (парашутно-десантних, десантно-штурмових, морської піхоти) підрозділів, з необхідними і чітко визначеними силами й засобами посилення, яке призначене для вирішення завдань щодо припинення (локалізації) дій ДРГ, терористичних (іррегулярних) груп, НЗФ у зоні збройного конфлікту.

461.Участь механізованих підрозділів у стабілізаційних діяхполягає у виконанні таких завдань, як участь у посиленні охорони ділянок державного кордону– шляхом виставлення постів спостереження, секретів, засідок, організації загороджувальних, сторожових і патрульних дій; блокування (очеплення) певних ділянок місцевості, проведення пошуку відповідно до поставлених старшим командиром ДПС завдань; у прикритті визначених ділянок державного кордону – шляхом облаштування окремих опорних пунктів і позицій відповідно до організації оборонного бою, при цьому особлива увага звертається на організацію тісної взаємодії з відділами прикордонного контролю прикордонних загонів ДПС;упошуку (знищенні, ліквідації) НЗФ –шляхом виконання заходів, притаманних протидиверсійній операції.



Під час стабілізаційних дій взвод (відділення, танк) може залучатися для супроводження колон і охорони маршрутів руху. Під час організації супроводження колон старшим командиром взвод може призначатися в сторожову заставу для охорони маршрутів руху на найбільш небезпечні ділянки маршруту (командні висоти). Позиція сторожової застави обов’язково обладнується в інженерному відношенні. Після проходження колони взвод може зніматися з позиції або залишатися для забезпечення руху наступних колон.

Під час супроводження колон підрозділів технічного і тилового забезпечення, гуманітарної допомоги, взвод може діяти в органах похідної охорони, а також розподілятися по колоні з розрахунку не менш одного механізованого відділення (бойової машини) на кожні десять автомобілів. Транспортні машини обладнуються додатковим захистом, на них можуть встановлюватися вогневі засоби. Під час здійснення супроводження організується стійкий радіозв’язок із старшим командиром, всередині колони, підрозділами охорони, які встановлюються на маршрутах руху, комендантськими постами і диспетчерськими пунктами, а також з артилерійськими підрозділами, що забезпечують супроводження колони. Не допускається розташування бойової техніки між машинами з пальним і боєприпасами.

При підході до ділянок маршруту, де можливий напад противника з засідки, підрозділ охорони висувається вперед,проводить огляд прилеглої до маршруту руху місцевості, займає вигідний рубіж, прикриває колону з загрозливого напрямку, пропускає її через небезпечну ділянку і після цього займає своє місце в похідному порядку.

Доповіді про проходження визначених рубежів, прибуття в призначений район, напад на колону та інші затримки повинні передаватися короткими умовними сигналами. На кожному бронеоб’єкті організовується кругове спостереження, особовий склад повинен бути готовий до негайного відкриття вогню.

‡агрузка...

Рух колон, як правило, здійснюється у світлий час доби. Нічний відпочинок організовується у спеціально підготовлених місцях біля диспетчерських пунктів і сторожових застав, блокпостів. Під час нічного відпочинку вживають всіх необхідних заходів щодо охорони й оборони колони.

Техніка, яка вийшла з ладу, буксирується до району (пункту) призначення (до найближчого контрольно-пропускного пункту, підрозділу охорони на маршруті руху).

Інші заходи щодо організації супроводження колон притаманні діям взводу під час організації маршу та похідної охорони.

У ході стабілізаційних дій механізований взвод (відділення, танк) може також залучатися для охорони й оборони важливих об’єктів. Під час охорони й оборони визначених об’єктів основними завданнями взводу є: своєчасне виявлення розвідки противника і ДРГ на підступах до об’єктів; недопущення мінування об’єктів і місцевості на підступах до нього; відбиття нападу на об’єкт. Після прибуттянаоб’єкт, взвод займає його і готує до оборони, як опорний пункт, обладнує в інженерному відношенні. Для бойової техніки і всіх вогневих засобів обладнуються основні, запасні (тимчасові) вогневі позиції. Траншеї і ходи сполучення відриваються в повний профіль, позиції вогневих засобів обладнуються амбразурами (бійницями), над ними встановлюються протиосколкові козирки. На закритих від спостереження ділянках установлюються мінні поля і сигнальні міни. Охорона організовується відповідно до положень статуту щодо розташування взводу на місці.

462. Виконання режимних заходів(забезпечення виконання особовим складом і населенням встановлених чинним законодавством обмежень)підтримання миру, законності та правопорядку, боротьба зі злочинністю,які покладені на військове командування,здійснюється шляхом організації комендантської служби в районах розташування підрозділів (базових районах), районах (зонах) їх відповідальності та на комунікаціях.

Під час ведення стабілізаційних дій роті призначається зона відповідальності, величина якої може встановлюватися по фронту до 10 – 15 км, у глибину до 5 – 7 км;для взводу межі відповідальності, як правило, не встановлюються.Залежно від обстановки, покладених завдань райони (зони) відповідальності можуть бути збільшені або зменшені.

При цьому, в умовах прикордонних і внутрішніх збройних конфліктів, під час стабілізаційних дій підрозділи можуть розташовуватися в районах зосередження (вихідних районах), місцях постійної дислокації, а під час виконання миротворчих завдань в умовах проведення миротворчих операцій, операцій з військової допомоги відповідно до міжнародних зобов’язань – у базових районах.

Для організації охорони й оборони, встановленого старшим командиром порядку серед військовослужбовців і служби військ призначається комендант району розташування (відповідальності).

Особливу увагу командир взводу приділяє організації сприятливих стосунків з місцевим населенням (органами місцевої влади та самоврядування).

На комендантську службу, у разі введення режиму воєнного стану, крім виконання режимних заходів, підтримання миру, законності та правопорядку, покладаються такі основні завдання: регулювання руху військ на маршрутах, переправах, перевалах; контроль за виконанням військами та населенням встановленого порядку та заходів маскування, збір і відправку особового складу та транспортних засобів, що відстали; охорона маршрутів і боротьба з ДРГ; підтримання встановленого порядку пересування місцевого населення в районах розташування або дій військ і врегулювання інших питань, пов’язаних з життєзабезпеченням військових підрозділів і місцевого населення, ефективним функціонуванням органів місцевої влади та самоврядування.

Під час виконання цих завдань комендантська служба тісно пов’язується з основними заходами територіальної оборони адміністративних районів. З цією метою створюються комендантські райони з організацією в них комендантської служби. Щонайперше узгоджуються питання організації регулювання руху з використанням сил та засобів ДАІ МВС, створення системи охорони важливих об’єктів різновідомчими підрозділами, порядку підтримання встановленого правового режиму (встановлених обмежень, комендантської години тощо), здійснення боротьби з ДРГ.

Комендантський район батальйону,як правило, збігається з межами їх розмежувальних ліній; при стабілізаційних діях військ він збігається з відповідними зонами відповідальності батальйонів; при розташуванні на місці – у межах їх районів розташування. Комендантські райони батальйонів на комендантські райони підрозділів не діляться.

У кожному комендантському районі для безпосередньої організації комендантської служби може призначатися посадова особа з відповідними повноваженнями та підрозділи (зведені підрозділи) для несення комендантської служби, у тому числі підрозділи ВСП у ЗСУ.

Під час організації комендантської служби встановлюються комендантські пости, пости регулювання руху, блокпости, контрольно-пропускні пункти з метою обмеження пересування на території конфліктного району.

Комендантський пост це група військовослужбовців, які виконують завдання комендантської служби у визначеному пункті або на ділянці маршруту. Залежно від способу виконання завдань комендантські пости можуть бути рухомими та нерухомими. Склад комендантських постів залежить від покладених на них завдань і включає, як правило, командира поста та 2 – 3 солдатів. Командиром поста призначається сержант; у пунктах, які мають особливо важливе значення, комендантський пост може очолювати офіцер.

Пост регулювання руху – це група військовослужбовців, які виконують завдання щодо регулювання руху у визначеному місці. Він включає, як правило, командира поста та 2 – 3 солдатів. Командиром призначається сержант. Пости регулювання руху можуть бути як спільними з органами ДАІ МВС, так і окремими. Призначення старших на постах регулювання руху відбувається під час організації взаємодії.

Контрольно-пропускний пункт – це група військовослужбовців, які здійснюють перепуск військ і населення через визначений пункт у суворо встановленому порядку.

Контрольно-пропускний пункт встановлюєтьсяна кордоні району розташування частини (підрозділу), на основних комунікаціях під час організації комендантської служби і супроводження колон; є спрощеним варіантом блокпоста. Завданнями контрольно-пропускного пункту є: пропуск людей і транспорту, виявлення і затримка підозрілих осіб та осіб, які намагаються незаконно проникнути в район розташування військ (на об’єкт), перевірка окремих військовослужбовців і невеликих підрозділів при їх пересуванні по дорогах, виявлення дезертирів та осіб, які ухиляються від військової служби.

Він може виставлятися разом з органами (підрозділами) інших силових структур і діяти самостійно.У разі спільного несення служби перевірка документів і огляд транспорту проводиться міліцією, на загальновійськові підрозділи покладаються допоміжні функції перевірки та завдання щодо організації охорони й оборони. Склад контрольно-пропускного пунктуможе бути від трьох чоловік до взводу.

Для заборони обходу КПП прилегла місцевість і другорядні шляхи можуть перекриватися дозорами, секретами, засадами, рухомими патрулями, а також інженерними загородженнями. Обладнання КПП та способи виконання завдань на них також притаманні і найбільш характерні для дій взводу під час участі у міжнародних миротворчих операціях.

463.Участь механізованих підрозділів у специфічних діях, пов’язаних зліквідацією надзвичайних ситуацій,полягає у виконанні таких завдань, яквідновлення власної боєздатності;виготовлення та встановлення опор радіотелефонної мережі; розчищення доріг, залізничних колій, завалів, вулиць і території об’єктів; відновлення ліній електропередач; перекриття будинків; вивезення сміття; доставка та розвантаження будівельних матеріалів і гуманітарної допомоги;розчищення русел рік, відновлення, зміцнення і укріплення дамб; відселення або евакуація населення, відновлення мостів, надання медичної допомоги та організації харчування цивільного населення, надання допомоги одиноким пенсіонерам і ветеранам тощо. Залежно від ситуації та отриманих завдань взвод може виконувати завдання окремо або в складі зведеного підрозділу (загону). У всіх випадках особливу увагу командир взводу приділяє організації тісної взаємодії з органами місцевої влади та самоврядування щодо виконання встановленого обсягу робіт та організації автономного розташування і харчування особового складу.

464.Участь механізованих підрозділів у специфічних діях, пов’язаних з проведеннямантитерористичних операцій на військових об’єктах у мирний час, полягає у виконанні завдань, визначених відповідними планами, в режимі підвищеної готовності та діях за надзвичайною ситуацією. Взвод може діяти у складі чергового підрозділу посилення варт; підрозділу посилення охорони й оборони об’єкта частини або гарнізонного об’єкта; входити (складати) протидиверсійний резерв; діяти у складі додаткових варт, сторожових постів, засідок, секретів, нарядів патрулів; входити до складу загону ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

465. Протидиверсійна (спеціальна) операціяможе проводитися: пошуком у блокованому або неблокованому районі; блокуванням з подальшим оточенням та знищенням (у тому числі штурмом населеного пункту); переслідуванням; рейдовими діями; засідкою; розвідувально-пошуковими та ударними діями із залученням тактичної та армійської авіації, снайперів і груп спеціального призначення, підрозділів розвідки тощо; вистежуванням лідерів найбільш активних груп, антидержавних збройних формувань. При цьому можуть вестися як наступальні, так і оборонні дії.

Способами дій підрозділів під час ведення наступального бою в рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: знищення противника під час наступу в місцях його дій шляхом одночасного знищення або частинами; рейдові дії; блокування районів, ділянок місцевості, населених пунктів, шляхів сполучення та ізоляція дій противника в них; оточення, роззброювання і ліквідація збройних угруповань; деблокування оточених підрозділів, урядових закладів, місцевих органів влади; проведення розвідувально-пошукових дій; проведення (забезпечення проведення) прочісування місцевості; переслідування.

Способами дій підрозділів під час ведення оборонних дій у рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: охорона й оборона важливих військових і державних об’єктів; охорона комунікацій та супроводження колон у зоні збройного конфлікту; улаштування засідок; несення служби та ведення бою на контрольно-пропускних пунктах (сторожових заставах, пунктах спостереження, блокпостах); протидія диверсійним і рейдовим діям противника та діям із улаштування засідок.

За способами підготовки і проведенням протидиверсійна (спеціальна) операція подібна до загальновійськової операції, але за змістом має свою специфіку.

466. Одним із елементів протидиверсійної (спеціальної) операції є спеціальні військові дії, які здійснюються загальновійськовими підрозділами у взаємодії з формуваннями ІВФ та ПрО.

До спеціальних військових дій належать:пошук і блокування НЗФ, ДРГ; їх оточення; боротьба із засідками, запобігання нальотам; блокування та облога населених пунктів; штурмові дії в населених пунктах і горах; прочісування (зачищення); охорона й оборона розташування військових підрозділів, важливих об’єктів та комунікацій; встановлення рубежів загородження шляхом виставлення на них засідок, пунктів спостереження, секретів, рухомих патрулів, утримання в готовності резервів; застосування бойових груп – двійок, трійок і більших підрозділів; розгортання фільтраційних таборів (пунктів), організація збору, супроводження та охорони військовополонених; підтримання правового режиму воєнного стану (встановлених обмежень тощо).

Змістом спеціальних військових дій є: ізоляційно-обмежувальні, розвідувально-пошукові, ударно-вогневі та рейдово-штурмові дії, спрямовані на знищення іррегулярних формувань (НЗФ). Одним із найефективніших способів воєнних дій у збройному конфлікті є їх блокування. Підрозділи займають вигідні рубежі з метою перекриття доріг та інших шляхів можливого виходу і просочування противника з районів його зосередження; домогтися повної ізоляції району бойових дій (населеного пункту) і позбавлення НЗФ можливості постачання боєприпасів і зброї. Дії проводяться, як правило, двома етапами: перший – блокування наземного району, другий – його прочісування.

467. Побудову бойового порядку тактичної групи під час проведення протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення НЗФ доцільно здійснювати з розподілом підрозділів на групи. Може включатигрупу планування й управління; групу локалізації зони відповідальності; групу розвідки, РЕБ та спостереження; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу доставки та вогневого забезпечення; групу вогневого ураження; групу зачистки та фільтрації, резерв. Механізовані (танкові) підрозділи можуть бути включені в групу локалізації зони відповідальності, групу пошуку та знищення, групу блокування, групу забезпечення блокування, групу зачистки та фільтрації, резерв. Підрозділам, які входять до складу цих груп, визначаються конкретні завдання та особливості способу дій.

468. Група локалізації зони відповідальності.Рішенням старшого командира по периметру зони відповідальності створюються блокпости та рубежі військових загороджень за рахунок механізованих і танкових підрозділів та підрозділів, що безпосередньо залучаються до проведення операції, якими перекриваються шляхопроводи, дороги та магістралі, і таким чином створюється зовнішня смуга блокування.

Блокпост – військовий наряд, як правило у складі посиленого взводу, призначений для несення служби на розгалуженнях важливих доріг, в’їздах (виїздах) до міст та населених пунктів, станцій; здійснення контролю за рухом транспорту, людей, їх перевірки та огляду, а головне – зовнішньої ізоляції району дій НЗФ, своєчасного виявлення їх пересування, шляхів можливого виходу бойовиків із районів їх зосередження, ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання; недопущення надходження поповнення, постачання боєприпасів і зброї та прориву через блокпост.

Місце несення служби обладнується за правилами підготовки взводного опорного пункту до кругової оборони та використанням табельного та допоміжного інженерного майна (мішки з піском, залізобетоні захисні конструкції різноманітного типу), забезпечується відповідною документацією, засобами зв’язку і електропостачання, місцем для перевірки документів, огляду транспорту, стоянкою для затриманого транспорту. Способи виконання завдань на них в основному притаманні виконанню завдань стабілізаційних дій, особливо під час проведення протидиверсійних операцій. Місцевість навколо блокпоста повинна бути під постійним безперервним контролем: для цього необхідно мати спостерігачів з приладами спостереження, у тому числі й нічного бачення.

У нічних умовах необхідно суворо дотримуватися світломаскування, правильно організовувати освітлення місцевості без визначення своїх позицій.

Усі блокпости прикриваються мінно-вибуховими загородженнями в керованому варіанті (УМН-2, ВКПМ-2), сигнальними мінами, на які складаються формуляри в чотирьох примірниках.

Для ускладнення підходу противника використовуються матеріали: консервні банки, шифер, покрівельне залізо, хмиз та інші предмети, що створюють гуркіт.

Під час організації відпочинку особового складу третина його відпочиває, решта – несе службу.

З отриманням даних про висунення противника підсилюється спостереження, весь особовий склад готується до бою, надається доповідь старшому командиру, оповіщаються сусіди.

Блокпости можуть посилюватися особовим складом внутрішніх військ, органів МВС, представників СБУ; на окремих ділянках можуть створюватися блокпости за рахунок підрозділів внутрішніх військ (ВВ).

Рубіж військового загородження призначається, як правило, уздовж основних комунікацій, рокад, на важливих водних рубежах з метою не допустити проникнення НЗФ, ДРГ і інших злочинних елементів у визначені смуги (райони) та прикрити якомога більше важливих об’єктів шляхом виставлення на ньому засідок, постів спостереження, секретів та організації патрулювання, а також утримання резерву для негайного реагування при виявленні НЗФ, ДРГ.

Завданням підрозділу, що створює рубіж військового загородження, є недопущення несанкціонованого руху поза межами дозволених маршрутів, організація патрулювання на маршрутах органами ДАІ МВС, ВСП ЗСУ.

469. Група блокування (оточення).Під час вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також його підрозділами, що опинилися (залишилися) у тилу наших військ, в умовах відсутності суцільного фронту, з метою обмеження маневру противника та уникнення з ним бою, застосовується блокування займаного ним району (ділянки) місцевості, з наступним його прочісуванням, виявленням противника, подальшим його оточенням, примушенням до складання зброї, а в разі здійснення опору – знищенням шляхом ведення активних наступальних дій.

Блокування полягає в зайнятті вигідних рубежів на місцевості, надійному перекритті шляхів можливого виходу (просочування) дрібних груп противника із району його зосередження, ізоляції району, шляхів (напрямків) зосередження (позбавлення доступу до джерел постачання, запобігання надходженню поповнення, постачання боєприпасів і зброї) з метою наступного роззброювання (полону) або знищення противника.

Блокування здійснюється шляхом зайняття визначеними підрозділами рубежів по периметру району вірогідного знаходження НЗФ. Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур.

Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті загальновійськові підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об’єкта, а підрозділи ВВ МВС (ДПС) проводять пошук противника в блокованому районі. Якщо не вистачає сил і засобів, механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку (прочісування) разом із підрозділами інших силових структур.

Коли в районі блокування відомі деякі місця розташування підрозділів НЗФ, складів зброї і боєприпасів, то одночасно з блокуванням усього району блокуються і ці місця (з метою унеможливлення просочування НЗФ), після чого проводиться прочісування та їх ліквідація (роззброєння).

Під час міжнародного збройного конфлікту (війни) механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку противника разом із підрозділами інших силових структур або проводити його самостійно.

Склад і чисельність підрозділів визначаються розміром району блокування, бойовими можливостями підрозділів, умовами місцевості, порою року і часом доби.

Район блокування поділяється на ділянки відповідальності рот, які, у свою чергу, розділяються на сектори для взводів. Район вважається блокованим, якщо між сусідніми підрозділами, розташованими по внутрішньому кільцю блокування, є вогневий і тактичний зв’язок та забезпечується суцільне спостереження місцевості.

При блокуванні підрозділам призначаються: на закритій місцевості – сектори відділенню – 100 – 150 м, взводу – 400 – 500 м, ділянка роті – до 1,5 км; на відкритій місцевості – сектори відділенню – 200 – 300 м, взводу – 800 – 1000 м, ділянка роті – до 3 км.

Бойовий порядок складається з бойових порядків підрозділів, розгорнутих на рубежі блокування і резерву. Підрозділи розгортаються за принципом оборони на широкому фронті. Залежно від умов місцевості перед рубежем блокування встановлюються пости спостереження, секрети і засідки. Для огляду місцевості та підтримки зв’язку в проміжках між військовими підрозділами, як правило, висилаються дозори.

На рубежі блокування підрозділи переходять до оборони. За наявності часу та відповідних засобів окремі ділянки місцевості перед рубежем блокування, а також стики і проміжки між підрозділами мінуються, встановлюються загородження та технічні засоби виявлення противника, які прикриваються вогнем.

Для своєчасного посилення підрозділів у батальйоні створюється мобільний резерв силою до взводу.

З метою досягнення раптовості підрозділи одночасно з декількох напрямків приховано та стрімко висуваються на бойовій техніці в зазначені сектори (ділянки) рубежі блокування, займають намічені позиції та надійно перекривають усі шляхи виходу з району, який блокується. На важкодоступні ділянки підрозділи можуть висаджуватися вертольотами як ТакПД.

Для посилення того чи іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, у ротах створюються резерви силою до 1 – 2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках.

Коли не вистачає сил і засобів для суцільного блокування району розташування антидержавного збройного формування, блокуються тільки окремі напрямки, де вихід (прорив) противника може бути найбільш вірогідним. Блокування цих напрямків на рубежі блокування здійснюються заслонами силою до механізованого взводу, кожний заслін блокує ділянку місцевості.

Заслін – підрозділ, який виставляється для прикриття напрямку, на якому передбачається поява противника або виявлено його просування. Взводу (відділенню), призначеному в заслін, на рубежі блокування вказується позиція, на якій, залежності від наявного часу і передбачуваного складу противника, він переходить до оборони або виставляє спостережні пости, дозори, секрети. Проміжки прикриваються вогнем, загородженнями, виставленням охорони.

Довжина позиції може бути: на закритій місцевості – відділенню – до 250 м, взводу – до 750 м; на відкритій місцевості – відділенню – до 500 м, а взводу – до 1500 м. Інтервали між солдатами, з огляду на умови місцевості, можуть досягати
100 м, під час дій уночі вони скорочуються.

Блокування напрямку заслоном може здійснюватися з ходу або висуванням з вихідного району як на техніці, так і в пішому порядку. Підрозділи висуваються і займають позиції блокування приховано, з дотриманням заходів маскування. На позиціях можуть відриватися одиночні і парні окопи, на ділянках, що не проглядаються, встановлюються сигнальні міни.

Бойова техніка зосереджується в зазначеному районі в готовності висунутися до своїх підрозділів для підтримки їх вогнем або залишається у вихідному районі. З метою досягнення раптовості висування може здійснюватися на бойовій техніці безпосередньо на позицію. У всіх випадках озброєння, військова техніка підрозділу для захисту її та особового складу від ураження радіокерованими вибуховими пристроями, у тому числі саморобними, оснащується малогабаритними передавачами перешкод.

У разі виявлення противника заслін уживає заходів щодо його захоплення, у разі вчинення ним опору – вступає у бій. Підозрілі особи затримуються.

У разі прориву (обходу) противником заслону він, як правило, залишається на зайнятому рубежі до завершення проведення пошуку. Про напрямок прориву (обходу) і відходу противника, його склад повідомляється старшому командиру. Переслідування організовується старшим командиром із можливим залученням частини сил і засобів заслону.

Під час здійснення блокування взвод може діяти у складі основних сил роти або діяти окремо, призначатися в заслін, засідку, нести службу на блокпосту або бути в резерві роти (батальйону).

Поряд із блокуванням застосовується оточення противника. Якщо місце перебування противника встановлено, то може проводитися відразу його оточення в блокованому (неблокованому) районі з подальшою ліквідацією підрозділами, які вступили в зіткнення з ним, або підрозділами, спеціально виділеними для цього.

Оточення застосовується у випадку, коли є точні дані про місцезнаходження НЗФ, диверсійно-розвідувальних сил і інших груп противника. На відміну від блокування району блокується не район, а сам противник. Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту з противником з метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільного фронту) і недопущення прориву (просочування) противника.

Бойовий порядок при оточенні будується, як правило, в один ешелон і складається з груп оточення, вогневої і резерву.

Група оточення діє, як правило, у бойовій лінії пішим порядком або в бойовій лінії на БМП, БТР. При нічних діях особовий склад забезпечується освітлювальними (пізнавальними) знаками (катафотами, ліхтариками), закріпленими на спорядженні, з метою недопущення ураження вогнем своїх підрозділів. Зміна кольору сигналів здійснюється щодоби. Для досягнення раптовості підрозділи виходять на рубіж оточення, дотримуючись заходів маскування. Підрозділам, що діють в групі оточення, призначаються ділянки (сектори).

Щільність оточення залежить від наявності сил і засобів, характеру місцевості. Роті призначається ділянка оточення до 1000 м, взводу сектор – до
400 м
, відділенню – до 100 м. Позиції підрозділів на рубежі оточення обладнуються в інженерному відношенні.

Вогнева група розташовується на відстані до 1000 м за групою оточення в готовності до подавлення і знищення вогневих засобів противника.

Резерв розміщується на найбільш імовірних напрямках прориву противника в готовності до вирішення завдань, які раптово виникають. Забезпечення відкритих флангів досягається побудовою бойового порядку підрозділів уступом, улаштуванням інженерних загороджень, посиленням спостереження і постійною готовністю до маневру резервів у бік загрозливого напрямку.

Знищення противника здійснюється безпосередньо в місцях і районах його розташування шляхом одночасного впливу на нього силами й засобами підрозділів.

Існують декілька способів завершення розгрому противника після оточення. До них належать: поступове звуження кільця з одночасним просуванням до центра всіх підрозділів, що беруть участь в оточенні; розчленування противника і знищення його частинами; сполучення звуження кільця оточення на одних напрямках із стійкою обороною на інших.

Виконання завдання блокування (оточення) НЗФ здійснюється в межах встановленого рубежу, після досягнення якого командири підрозділів (рот) доповідають за командою і уточнюють завдання.

Якщо не вистачає сил і засобів для здійснення пошуку та знищення НЗФ, частина підрозділів блокування може залучатися для здійснення їх пошуку. Для цього за окремим розпорядженням командири рот здійснюють перегрупування сил і засобів.

З групи блокування (оточення) на рубежі блокування може залишатися частина сил і засобів (до відділення з кожного взводу), яка перейде до виконання завдань як заслонів з метою знищення окремих груп антидержавного збройного формування, що можуть прорватися через бойові порядки групи пошуку та знищення.

Особливості блокування великих населених пунктів.Під час блокування (оточення) великих міст і населених пунктів або окремих районів міста батальйон (рота, взвод) може займати позиції на одному з двох кілець блокування (оточення), зовнішньому чи внутрішньому, або по периметру об’єкта.

Насамперед займаються панівні висоти і дахи високих будівель, що дозволяє в період прочісування контролювати майдани, перехрестя, основні вулиці, двори, проходи і дороги. Кожний підрозділ, який займає висоту, дах, горище високого будинку, підсилюється мінометами, снайперами. Основні шляхи, де можливий рух збройних формувань, всередині міста, перекриваються посиленими механізованими взводами.

Для механізованих взводів призначаються сектори відповідальності, які включають конкретно визначені частини міста. Танки, БМП, БТР займають вогневі позиції в районі майданів і перехресть доріг, під прикриттям будинків, у садах та інших укриттях. Вогневі позиції мінометів вибираються у дворах будинків або горищах, підступи до яких прикриваються вогнем стрілецької зброї. Обслуги гранатометників розташовуються на дахах (горищах) найбільш високих будинків для забезпечення ведення вогню по площах, перехрестях вулиць (доріг) та уздовж вулиць.

При відмові від опору з виходом НЗФ до позицій підрозділів вони роззброюються та під конвоєм супроводжуються на пункт фільтрації і передаються органам внутрішніх справ, а в разі опору – знищуються.

Для запобігання виходу противника з великого населеного пункту доцільно здійснювати не блокування, а оточення. Надійне оточення міста досягається створенням двох кілець оточення – внутрішнього і зовнішнього. При цьому внутрішнє кільце створюється на відстані до 2 – 3 км від околиці міста.

До тактичних прийомів, які застосовуються підрозділами для знищення противника, що перебуває в оточенні, належать: атака (штурм), фронтальний удар, повітряно-штурмова атака, атака за напрямками, що сходяться, сполучення різних видів удару і маневру.

Група, що атакує, (група захоплення) діє на БМП, БТР або в пішому порядку. Її склад визначається залежно від сил противника, його озброєння і активності. До неї можуть включатися авіанавідник і артилерійський корегувальник. Дії групи захоплення починаються негайно після завершення оточення. Атака здійснюється шляхом руху тих, хто наступає, від укриття до укриття, використовуються складки місцевості і місцеві предмети, що забезпечує скритність дій. Метою дій є одночасний вихід на відкриті ділянки місцевості всіх бойових машин на високій швидкості із завданням раптово завдати противнику вогневого удару і позбавити його можливості чинити опір. Подолання можливих загороджень здійснюється під прикриттям вогню артилерії, вертольотів, а також при взаємній підтримці вогню танків, БМП (БТР) і стрілецької зброї, як і в загальновійськовому бою.

Під час розгрому оточених найперше ліквідується найбільш велике й активне формування. При діях на важкодоступній місцевості особлива увага приділяється забезпеченню флангів і веденню розвідки.

Вогнева група розташовується за бойовим порядком групи оточення в готовності до негайних дій щодо знищення противника вогнем. Резерв розміщається на напрямках можливого прориву противника з оточення.

470. Група пошуку та знищення.Пошук, затримка й остаточне знищення противника розпочинається після завершення блокування і знищення його основної групи. Під час проведення пошуку здійснюється ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель і інших об’єктів. Під час пошуку виявлені зброя і боєприпаси вилучаються, підозрілі особи, що вийшли на позиції підрозділів блокування, затримуються і супроводжуються до фільтраційного пункту, ті, хто чинить опір, – знищуються.

До складу групи пошуку та знищення можуть включатися підрозділи спецпризначення ВВ МВС, механізовані, аеромобільні та інженерно-саперні підрозділи.

Її головним завданням є проникнення в зону безпосереднього оточення (на об’єкт), після виходу групи блокування (оточення) на встановлений рубіж і зайняття позицій. Проникнення здійснюється під прикриттям групи блокування (оточення) і групи забезпечення блокування з метою у першу чергу подавити осередки опору, які залишилися, надалі здійснюється пошук штабу, складів, інших можливих сховищ. Пошук може здійснюватися в одному напрямку, за напрямками, які сходяться в центрі, та розбіжними напрямками із центру, а також поділом блокованого району на ділянки з послідовним оглядом кожної з них.

До початку пошуку в населених пунктах з метою уникнення втрат серед місцевого населення за допомогою радіомовних станцій робиться оголошення, у якому пропонується населенню залишити населений пункт і через зазначені проходи зібратися у встановлених місцях (фільтраційних пунктах).

Підрозділам, що ведуть пошук, призначаються вихідний район, вихідний рубіж для пошуку, напрямок (смугу) пошуку, ділянка пошуку, рубіж зустрічі, зрівняльний рубіж, кінцевий рубіж.

На зрівняльних рубежах уточнюються взаємне положення підрозділів пошуку (груп) і їх завдання, взаємодія, у разі потреби напрямок подальшого руху, вирівнюється бойовий порядок.

471.Зрівняльні рубежі призначаються відносно добре видимих орієнтирів на рівнинній і середньо пересіченій місцевості –через3 – 4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через 2 км; у гірській місцевості –через 1,5 км або через1,5 – 2 години пошуку.

Темп пошуку повинен забезпечувати ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель й інших об’єктів і прикриття підрозділів вогнем сусідів та може становити: на відкритій місцевості – 2 – 4 км за годину; на середньо пересіченій –
1 – 2 км за годину; на гористо-лісистій місцевості – 300 – 600 м за годину.

Під час пошуку противника, який переховується в підземних сховищах, у горах темп пошуку може знижуватися у 2 – 3рази. Для ведення пошуку в населеному пункті сільського типу розвідувально-пошуковою групою в складі відділення потреба часу становить 1 – 2години для огляду однієї вулиці. Уночі темп пошуку буде нижче, ніж удень.

Бойовий порядок під час проведення пошуку противника на місцевості, як правило, – бойова лінія. Інтервал між військовослужбовцями у бойовій лінії на відкритій місцевості може становити 10 – 15 м, на закритій – 5 – 7 м.

Дії механізованих підрозділів бойовими групами застосовуються під час подолання відкритих ділянок місцевості, в очікуванні вогню противника та в разі зближення з ним, при цьому просування здійснюється перекатом з рубежу на рубіж із взаємним прикриттям.

Під час проведення пошуку противника по об’єктах (під час огляду об’єктів) бойовий порядок взводу може включати групу огляду, групу прикриття і резерв. Для прикриття дій взводу може створюватися вогнева група.

Група прикриття блокує об’єкт і перебуває в готовності підтримати вогнем групу огляду. Вогнева група займає вигідний рубіж у готовності до прикриття вогнем групи огляду. Група огляду, здійснюючи взаємне прикриття, послідовно проводить огляд об’єкта.

Зброя і боєприпаси, виявлені під час прочісування, вилучаються, підозрілі особи, а також особи, які вийшли на позиції підрозділів, що виконують завдання із блокування, затримуються і передаються органам внутрішніх справ у фільтраційні пункти. Особи, які чинять збройний опір, знищуються. У разі здійснення противником збройного опору незначними силами взвод (відділення) знищує його самостійно. За умов виявлення переважаючого або рівного за силою противника підрозділ, якщо можливо, оточує його, сковує вогнем і у подальшому разом із підрозділами резерву знищує.

У разі ухилення противника від бою організовується його переслідування і виведення на підрозділи, які займають рубіж блокування.

Взвод (відділення), виділений у резерв, займає район або просувається в передбойовому порядку за підрозділами, що проводятьпошук противника в готовності до блокування шляхів відходу противника, переслідування його при відході або введенні в бій.

Під час проведення пошуку противника в неблокованому районі взвод висувається за визначеним напрямком, виславши вперед дозорне відділення (дозор), за яким веде спостереження в готовності підтримати вогнем. Із виходом на зазначений рубіж дозорне відділення (дозор) займає його і готується добою,взвод висувається до нього (виходить вперед на дистанцію, що забезпечує прикриття вогнем дозору). Після цього дозорному відділенню (дозору) вказується (уточнюється) наступний рубіж і рух відновлюється. Віддалення дозорного відділення (дозору) забезпечується ефективною підтримкою його вогнем.

Особливості пошуку у великих містах і населених пунктах. Під час організації пошуку в населених пунктах необхідно передбачати можливість ведення в них бойових дій.

При здійсненні пошуку в населених пунктах у кожному батальйоні створюються 3 – 4 штурмові групи, до складу кожної з яких може входити: механізований взвод, підсилений танком; 3 – 4 сапери із запасом вибухових речовин і мін; 1 – 2 обслуги мінометів АГС-17, СПГ-9; артилерійський корегувальник; авіанавідник; санітар-інструктор. Для захисту БМП, БТР, танків від ураження радіокерованими вибуховими пристроями вони оснащуються малогабаритними передавачами перешкод.

З метою підвищення ефективності прочісування районів, де є підземні комунікації й сховища, та скорочення часу в кожному батальйоні можуть створюватися спеціальні групиу складі до механізованого взводу, посиленого фахівцями інженерних військ і інженерними засобами.

Найближчим завданням штурмової групи може бути огляд (оволодіння) будинку, декількох будинків, а іноді й кварталу.

Для загальної підтримки штурмових груп призначаються артилерійські підрозділи, а також бойові вертольоти.

Штурмова група забезпечується підривними зарядами, запалювальними і сигнальними засобами. Штурмова група згідно з бойовим розрахунком розбивається на двійки (трійки), у тому числі призначається підгрупа прочісування. Дії штурмової групи в бойовому порядку без спішування особового складу категорично забороняється.

Штурмові групи розпочинають дії з вихідного положення, що займається якнайближче до об’єктів, які підлягають огляду (атаці), або з висуванням із районів, які займали. У цьому випадку висування підрозділів повинно здійснюватися вулицями, обладнаними сторожовими постами.

У разі здійснення противником опору порядок дій штурмових груп під час захоплення будівлі аналогічний діям під час організації наступу в місті. Штурмова група висувається в пішому порядку на вихідний рубіж, відстань якого від об’єкта атаки може бути до 200 м. Зайнявши вихідний рубіж, у встановлений час особовий склад відкриває вогонь по будинку, запобігаючи веденню вогню противником.

БМП (БТР) ведуть вогонь по верхніх поверхах і дахах будинків. Під прикриттям вогню зі стрілецької зброї і БМП (БТР) танки ведуть вогонь по вогневих засобах та інших об’єктах у підвалах і на перших поверхах будинків на відстані до 800 м. Після подавлення противника на підступах до будинку і на його перших поверхах особовий склад штурмових груп вривається до будинку і знищує противника, який чинить опір. Слідом за особовим складом штурмової групи, який діє в пішому порядку, висувається підгрупа прочісування, яка завершує знищення противника, що залишився в будинках. Штурмова група, послідовно вирішуючи поставлені завдання, просувається вперед.

Слід брати до уваги, що в разі висування танка для стрільби прямим наведенням йому повинно бути забезпечено прикриття стрільцями, які діють попереду. Досвід дій також свідчить, що застосування трасуючих куль вказує місце знаходження стрільця.

Роззброєння і ліквідація НЗФ у населених пунктах без планової забудови з вузькими вуличками, великою кількістю глухих кутів і крутих поворотів здійснюються шляхом блокування і послідовного прочісування кожного будинку. У цьому випадку в підрозділах створюються групи блокування, захоплення та огляду. Групи огляду, як правило, створюються з доданих підрозділів МВС. При самостійних діях без участі підрозділів МВС групи огляду складаються з військовослужбовців підрозділу, який веде блокування та перевірку населеного пункту. Під час дій з оволодіння містом і населеними пунктами необхідно вміло застосовувати задимлення ділянок вулиць, окремих будинків для засліплювання противника і забезпечення скритності дій підрозділів.

472. Група забезпечення блокування розташовується на імовірних, як правило, важкодоступних для переслідування шляхах відходу НЗФ з метою зв’язати його боєм і забезпечити виконання завдань операції. Тобто група забезпечення блокування створює тиловий рубіж блокування. Для виконання цього завдання можуть залучатися аеромобільні підрозділи. У групу повинна виділятися оптимальна для виконання бойового завдання кількість особового складу та озброєння. Блокування тилового рубежу групою забезпечення блокування повинно здійснюватися одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.

Група забезпечення блокування обладнує в інженерному відношенні призначений рубіж таким чином, щоб мати можливість відбити атаки НЗФ протягом декількох годин, до виконання завдання групою блокування або групою пошуку, у взаємодії з якими вона завершує знищення противника. Дії цих груп можуть бути підтримані вертольотами вогневої підтримки зі складу групи доставки і вогневого забезпечення. Блокування тилового рубежу повинно здійснюватися одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.

473. Група зачистки і фільтрації, як правило, складається з підрозділу ВВ МВС і представників органів МВС, СБУ, ВСП ЗС. Для виконання завдань їй визначається місце розташування фільтраційного пункту.

Фільтраційний пункт – це обладнана ділянка місцевості (будівлі), де проводиться перевірка осіб, які виходять з району блокування (ізоляції), щодо належності до ССО противника, підрозділів НЗФ, а також у скоєні протиправних дій. Фільтраційні пункти можуть обладнуватися аналогічно блокпостам або створюватися на їх базі з додатковим улаштуванням місць (приміщень) для перевірки затриманих осіб. Крім того, можуть обладнуватися місця для очікування перевірки та обігріву (у холодну пору року). Перевірка осіб здійснюється представниками органів СБУ, МВС та ВСП ЗС. Для забезпечення охорони затриманих осіб виділяється необхідна кількість особового складу.

Підрозділ внутрішніх військ, як правило, здійснює зачищення місцевості після виконання завдань групами блокування і пошуку. Залежно від розмірів району та наявних сил і засобів зачищення всього району може бути проведено за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом ділянок місцевості.

Рух з вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або виявлені підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.

474. Резерв, як правило, призначається спільно зі складу сил групи блокування для вирішення завдань, які раптово виникають, посилення вище визначених груп, якщо потрібно – для переслідування залишків НЗФ у разі їх прориву.

У випадку прориву через тиловий рубіж блокування безпосереднє переслідування розпочинає підрозділ, на ділянці якого цей прорив стався. Командир групи забезпечення блокування зобов’язаний швидко підсилити цей підрозділ, закрити ділянку прориву своїм резервом.

Підрозділ (група), виділений для переслідування, зобов’язаний не втрачати контакту з противником, постійно робити позначки напрямку його відходу сигнальними ракетами. Коли контакт із противником загублено, переслідування продовжується найбільш вірогідними напрямками його відходу.

475.Під час проведенняпротидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення дивірсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань, їх баз, механізований взвод може діяти у складі ротної тактичної групи батальйону та організаційно входити в групи блокування (оточення), пошуку та знищення, забезпечення блокування, діяти на рубежі військового загородження, складати штурмову групу, нести службу на блокпостах, бути в резерві та діяти самостійно.

Механізований взвод може також виконувати завдання у складі механізованої роти при її самостійних діях (як протидиверсійний резерв, пошуковий загін) і залучатися для боротьби з малочисельними ДРГ (чисельністю 6 – 14 чол.) зі складу ССО противника, а також кочуючих артилерійських гармат і мінометів шляхом їх пошуку, виявлення, переслідування і знищення. Для цього на базі підрозділів роти створюються пошукові групи з виділенням резерву.

Пошук– це дії протидиверсійних підрозділів щодо виявлення та знищення ДРГ противника в блокованому районі. Він може бути суцільним і вибірковим.

При суцільному пошуку оглядається весь район, при вибірковому – тільки окремі ділянки району, об’єкти, у яких найбільш вірогідне знаходження противника.

За способами ведення пошук може бути: односторонній; двосторонній; по напрямках; по ділянках; по об’єктах; комбінований.

Вибір способу залежить від величини району, в якому необхідно провести пошук, характеру місцевості, а також наявності сил і засобів, часу.

Односторонній пошук ведеться шляхом огляду місцевості та місцевих предметів під час одночасного руху пошукових груп по паралельних маршрутах в одному напрямку. Його доцільно застосовувати в тих випадках, коли пошукові групи здатні вийти на рубіж припинення пошуку до початку темряви. Залежно від розмірів району та наявних сил і засобів огляд усього району може бути проведено за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом місцевості (ділянки району), при цьому на оглянутих ділянках встановлюються пости спостереження у складі
2 чол. кожний. Рух із вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.

Двосторонній пошук полягає в тому, що пошукові групи з протилежних боків району рухаються назустріч. При цьому визначається рубіж зустрічі, який призначається з таким розрахунком, щоб всі пошукові групи вийшли на нього одночасно. На рубежі зустрічі можуть бути встановлені спостережні пости. Двосторонній пошук застосовується в тих випадках, коли світлого часу на пошук недостатньо, а розміри району або характер місцевості не дозволяють виконати завдання до початку темряви (ночі).

Пошук по об’єктах проводиться, як правило, в населених пунктах для огляду будівель і споруд. Для цього населений пункт блокується, оглядаються всі будівлі і споруди, у тому числі й господарські будівлі. Залежно від наявних сил і засобів здійснюється одночасний огляд декількох будівель або їх послідовний огляд. Перехід противника з неоглянутих будівель до оглянутих унеможливлюється шляхом виставлення спостережних постів поблизу будівель у процесі огляду. Пошук може вестись як з одного кінця населеного пункту, так і з різних кінців одночасно.

Пошук по напрямках застосовується в тому випадку, коли не вистачає сил і засобів, а також на важкодоступних ділянках місцевості, на яких неможливо використати інші способи пошуку. Цей спосіб пошуку застосовується, як правило, під час дій у горах, на заболоченій місцевості, при глибокому сніговому покриву. Використовується він також на місцевості, яка забезпечує зручний огляд на великі відстані.

Комбінований пошук включає декілька розглянутих способів.

Для підрозділів, які ведуть пошук, призначається: вихідний район для пошуку, напрямок (смуга) пошуку, урівнювальні рубежі, рубіж зустрічі, кінцевий рубіж, ділянка пошуку.

Вихідний район – район, у якому підрозділи, призначені для ведення пошуку, повинні зосередитися до визначеного часу. Залежно від умов обстановки він може і не призначатися. Вихідним рубежем для пошуку вважається рубіж, на якому підрозділи розгортаються і створюють бойовий порядок. Вихідний рубіж призначається безпосередньо за підрозділами, які здійснюють блокування району, займають оборону або проводять заслон, якщо пошук проводиться в неблокованому районі.

Смуга (напрямок) пошуку призначається підрозділам зазвичай у разі ведення суцільного пошуку “пошуковою лінією”. Розмежувальні смуги вказуються по добре видимих орієнтирах і місцевих предметах. Якщо пошук проводиться в складі пошукових груп, то для них указується напрямок смуги пошуку.

Урівнювальні рубежі призначаються для уточнення завдань підрозділам, які ведуть пошук, вирівнювання бойового прядку та відновлення зовнішньої взаємодії, відпочинку та харчування особового складу. Кількість зрівнювальних рубежів залежить від глибини району та фронту пошуку, умов місцевості та видимості. Вони призначаються по добре видимих орієнтирах або за часом руху (зазвичай через 1,5 – 2 години пошуку).

Виходячи з цього, вони можуть бути призначені: на рівнинній і середньо пересіченій місцевості –через3 – 4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через
2 км; у гірській місцевості –через 1,5 км;узимку на лижах - через5 – 6 км.

Тривалість зупинки на зрівнювальних рубежах залежить від фронту пошуку, чисельності підрозділів, які ведуть пошуки, обсягу заходів, що проводяться на цих рубежах.

Рубіж зустрічі призначається у разі ведення пошуку у двох напрямках з метою встановлення місця зустрічі пошукових груп, які рухаються назустріч одна одній.

Кінцевий рубіж – це такий рубіж, на який повинні вийти підрозділи після дослідження всього району пошуку.

Темп пошуку залежить від способу укриття НЗФ, їх чисельності, характеру місцевості, умов видимості, пори року, щільності бойового порядку, підрозділів, які ведуть пошук, ширини фронту пошуку і досвіду особового складу, який бере участь у пошуку. У середньому темп пошуку може бути: під час ведення пошуку в лісі на рівнинній і середньо пересіченій місцевості – 1,5 – 2 год/км;у гірсько-лісистій місцевості – 300 – 600 м/год.

Під час пошуку НЗФ, які приховані в підземних укриттях, темп пошуку знижується у два-три рази.

Під час ведення пошуку в населеному пункті під темпом пошуку мається на увазі кількість часу, необхідного для огляду розвідувально-пошуковою групою одного господарства (подвір’я) з двома-трьома надвірними спорудами. Практика свідчить, що на огляд одного господарства сільського типу розвідувально-пошуковій групі потрібно 1 – 2 години.

Уночі темп пошуку буде значно нижчий ніж удень. Можливості підрозділів, які ведуть пошук, визначаються умовами місцевості, складом і характером укриття НЗФ, а також ступенем укомплектованості підрозділів особовим складом.

Залежно від цього при інтервалі 10 – 15 м відділення може прочісувати місцевість на фронті до 100 м, взвод – до 300 м, рота – 800 – 1000 м. У скритих умовах ці нормативи можуть зменшуватися.

Ведучи пошук у пішому порядку пошукова група рухається в похідному або передбойовому порядку залежно від вибраного способу пошуку.

Дозори (2 – 3 чол.) від пошукових груп діють на відстані, яка забезпечує спостереження за ними. Один із дозорних призначається старшим. Старший дозорний пересувається позаду та збоку від дозорних і прикриває їх, у разі потреби, вогнем. Дозори ведуть розвідку місцевості по вказаному маршруту і в той самий час виконують роль охорони пошукових груп від раптового нападу противника. З дозорами встановлюються сигнали взаємодії. У пошуковій групі призначаються спостерігачі за діями дозорних.

Виявивши ДРГ, дозорні залягають і подають сигнал “Бачу противника”. За цим сигналом залягає вся пошукова група, а командир групи скрито висувається до дозорних для оцінки обстановки і прийняття рішення щодо затримання (знищення) ДРГ. Якщо командиром пошукової групи прийнято рішення на здійснення маневру, то на рубежі, досягнутому пошуковою групою на момент виявлення противника, повинні залишатися пости спостереження або спостерігачі.

Декілька пошукових груп, які ведуть пошук в одному напрямку, складають єдину пошукову лінію. Відставання від лінії або її випередження будь-якою пошуковою групою недопустимо, тому що розрив може бути використаний противником для виходу з району блокування. При затриманні однієї з груп для огляду місцевості (об’єкта) зупиняються всі пошукові групи і очікують закінчення огляду.

Резерви висуваються за пошуковою лінією в колону по-одному в напрямку вірогідного знаходження противника. Якщо пошук не завершено до початку темряви, то пошукові групи зупиняються на досягнутих рубежах, а на світанку пошук поновлюється.

Особовий склад пошукових груп повинен знати: відомості про противника; завдання свого підрозділу і завдання сусідів; своє завдання, місце знаходження підрозділів, що здійснюють блокування і порядок їх дій; сигнали взаємного впізнавання; оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

Переслідування може застосовуватися у таких випадках: коли противник відходить і робить спробу відірватися; при прориві його через рубіж блокування (оточення); при втраті вогневого контакту з ним.

Переслідування проводиться слідом за противником, який відходить, шляхами, паралельними напрямкам його відходу, або комбіновано до повної його ліквідації.

Розглянуті способи пошуку ДРГ, їх виявлення, затримання або ліквідацію можуть здійснювати також засідки; секрети; спостережні пости; сторожові пости; сторожові застави; розвідувально-пошукові групи; патрулі; розвідувальні дозори; контрольно-пропускні пункти; рухомі резерви; штурмові групи тощо.

Засідки, секрети, сторожові застави, сторожові пости, як правило, встановлюються в місцях можливих дій ДРГ (мости, дороги, переправи, важливі військові об’єкти тощо).

Основними завданнями засідок є недопущення виходу ДРГ до об’єкта та її знищення. Від засідки можуть виставлятись секрети і пости спостереження.

Для впізнання невідомих і проведення їх огляду, як правило, від засідки (секрету, сторожового посту і тощо) задіються 2 – 3військовослужбовці як патруль. Інший особовий склад постійно тримає невідомих під прицілом, нічим не виявляючи своєї присутності. Особам, які здійснюють огляд, забороняється бути на лінії вогню між нарядом і невідомими, вони повинні страхувати один одного на випадок раптового нападу з боку затриманих. Під час перевірки особлива увага приділяється правильності оформлення документів, наявності в них особливих відміток, встановлених у цьому районі, виявленню ознак диверсантів.

Якщо під час перевірки виявляється, що ті, кого перевіряють, – диверсанти, то одним із патрульних потай подається сигнал “Чужий”. Якщо противник не зрозумів, що його викрили, то патруль закінчує перевірку і дозволяє затриманим подальший рух. Відпустивши диверсантів на декілька кроків, патруль падає на землю і відкриває вогонь на попередження або ураження.

При спробі затриманих під час перевірки ліквідувати тих, хто здійснює перевірку, останні падають на землю, а особовий склад сторожового посту (засідки) відкриває вогонь на ураження. Патрулю вступати в рукопашну сутичку з противником недоцільно.

476. Участь механізованих підрозділів у диверсійно-розвідувальних операціях, які проводяться, як правило, у воєнний час, може включати: ведення розвідки шляхом спостереження, пошуку, допиту полонених, опитування місцевих жителів, вивчення захоплених документів та іншими способами; виведення з ладу важливих військово-економічних об’єктів противника шляхом спеціальних дій, які включають: засідки, нальоти, рейди, диверсії із застосуванням сучасних та інших методів руйнування.

Вибір способів виконання диверсійно-розвідувальнихзавдань залежить від ситуації в районі дій, характеру об’єктів і системи їх охорони, місцевості, пори року і доби, а також від складу підрозділів, що для цього залучаються, їх озброєння, оснащення та рівня підготовленості особового складу. Наведені способи виконання завдань здебільшого притаманні діям взводу в розвідці.

Особливе місце в конфліктах незначної інтенсивності займає організація засідок (рухомих і нерухомих). Мета засідки – завдати поразки противнику, захопити полонених, озброєння, техніку, зірвати його маневр, блокувати дорогу. Виходячи з цього командир може вибрати різні способи її улаштування: зустрічну засідку, флангову, паралельну. У засідку, як правило, призначається взвод (розвідувальний, механізований, танковий, парашутно-десантний або розвідгрупа спецпризначення), посилений обслугою мінометів, групою вогнеметників і саперів. До її складу додається санітар із засобами для надання першої медичної допомоги, артилерійський корегувальник (якщо засідка влаштовується в зоні досяжності вогню своєї артилерії) і авіанавідник.

У складі нерухомої засідки, як правило, створюються групи: спостереження (дозор), що відволікає, що відсікає, вогнева, блокування, прикриття і резервна (бронегрупа).

Група спостереження обладнує спостережний пост на висоті, яка панує над місцевістю, із завданням своєчасно доповісти командиру про висування колони противника. За його рішенням розвідка і похідна охорона противника можуть безперешкодно пропускатися у вогневий мішок, а потім, з висуванням колони головних сил, група, що відсікає, підриває керований фугас з метою не допустити відходу противника.

Група, що відволікає, першою відкриває вогонь по колоні з метою змусити особовий склад противника зайняти позицію на іншому узбіччі, де розташовується вогнева група, яка в подальшому відкриває шквальний вогонь йому в тил з усіх видів зброї. У разі намагань противника вирватися з-під вогню вперед по дорозі, вступає в дію група блокування, яка своїм вогнем і влаштуванням загороджень забороняє рух.

Група прикриття протидіє підходу резервів противника, якщо вони висуваються на допомогу колоні, яка потрапила в засідку.

Підрозділи, призначені в засаду, спішуються, як правило, у малонаселеному й укритому від візуального спостереження районі. Під час організації засади в міських кварталах підрозділ, призначений у засаду, використовуючи підземні комунікації, проходи і проломи в будинках, паркани, приховано висуваються в район засади. Висування здійснюється зазвичай у нічний час, під прикриттям парних дозорних, які висилаються уперед, до тилу і на фланги. У разі виявлення дрібних груп НЗФ дозор доповідає командиру та, ховаючись від бойовиків, продовжує виконання завдання. У разі виявлення противником дозору особовий склад діє рішуче та після знищення бойовиків здійснює відволікаючий маневр і виходить у район засади.

З виходом до району засади дозор оглядає місцевість, звертаючи увагу на височини, природні укриття, де можуть бути бойовики.

З виходом головних сил організується спостереження, безпосередня охорона і кругова оборона.

Частина сил розташовуються на виході (вході) району засади, основні сили із засобами посилення – у центрі району. Розташування особового складу та вогневих засобів у районі засади повинно забезпечувати ліквідацію противника у створеному вогневому мішку та в разі спроби вирватися з нього.

Особливо старанно організується система вогню. З системою вогню пов’язуються мінно-вибухові загородження на позиціях. У засаді особовий склад старанно маскується та, не виявляючи себе, перебуває в постійній готовності до відкриття вогню. Про підхід противника спостерігачі доповідають встановленими сигналами.

Нечисленні групи противника засада пропускає або знищує вогнем із безшумної зброї, або захоплює спеціально виділеною групою.

При підході головних сил НЗФ засада дає їм можливість увійти в основний район вогневого ураження і за командою (сигналом) командира раптово відкриває вогонь. Якщо НЗФ перевищують за силою і чисельністю склад засади та намагаються оточити і знищити її, особовий склад засади переходить до кругової оборони, продовжуючи міцно утримувати займані позиції, викликає бронегрупу (у разі дії в місті або на рівнині) або резерв старшого командира.

У разі виявлення засади противником командир підрозділу організує їх ліквідацію вогнем усіх засобів і під прикриттям групи забезпечення виходить з району засади. Пересування в новий район або район розташування здійснюється за новим маршрутом із суворим дотриманням заходів щодо охорони і маскування. При цьому під час організації дій підрозділів у засаді командир повинен враховувати таке: у ході організації взаємодії він повинен визначити сигнали оповіщення та розпізна


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.056 сек.)