Дії підрозділів з виконання завдань, які покладаються на миротворчу місію

Командир миротворчого підрозділу під час виконання покладених завдань повинен звітувати перед вищим командуванням про: обстановку; пересування ворогуючих сторін; випадки відкриття вогню в миротворчій зоні, позиції миротворчих сил, ворожі дії, випадки загрози стосовно миротворчих підрозділів, цивільного населення; загрозу нападу терористів; удосконалення оборонних позицій ворогуючих сторін; порушення повітряного простору району відповідальності миротворчих підрозділів; порушення умов домовленостей. Інформація передається негайно по команді.

У рапортах про обстановку, випадки відкриття вогню, конкретну діяльність у миротворчій зоні, як правило, вказується: дата (час складання рапорту); номер рапорту; позиція (СП, КПП, патруля); час (події або інциденту); опис (детальний звіт про те, що сталося, у тому числі кількість особового складу, який брав участь у події чи інциденті); прізвища та імена учасників (якщо можливо), їхні дії, спорядження (зброя тощо), напрям руху, вогню, пошкодження (завдані особовому складу або спорядженню) та будь-яка інша інформація, що може стосуватися події. У рапорті також зазначають будь-яку помічену діяльність у зоні відповідальності та навколо неї.

416. Під час постановки завдання спостережному посту командир миротворчого взводу вказує: мету спостереження; місце, час і порядок облаштування спостережного посту; особливості місцевості; позиції сусідніх миротворчих СП і КПП, порядок взаємодії з ними; найближчі миротворчі позиції (напрям, вид, відстань), позивні СП і КПП; склад, засоби підсилення СП; напрямок зосередження основних зусиль і методи спостереження, ліва і права межа; обмеження (якщо є); конкретні місця та населені пункти, на які необхідно звернути особливу увагу; порядок чергування та ведення журналу спостереження; форма одягу (порядок носіння зброї, шоломів, захисних жилетів та іншого екіпірування); порядок застосування палиць, сльозогінного газу, зброї, оповіщення і підйому по тривозі, дій у разі пожежі, під час затримання порушників і їх конвоювання, застосування і обслуговування наявної техніки та обладнання; порядок організації охорони та оборони СП; порядок підсилення СП; порядок евакуації СП; порядок організації всебічного забезпечення; порядок перевірки документів, вилучення вибухівки та боєприпасів; порядок організації і підтримання зв’язку, подання донесень, рапортів, звітів.

Під час постановки завдань рухомому спостережному посту вказуються: склад, засоби підсилення; способи виконання завдання; маршрут і швидкість руху; періодичність контролю (проїзду) по маршруту; час і місце харчування та відпочинку особового складу; час готовності до виконання поставленого завдання; порядок підтримання зв’язку і надання доповідей.

Для виконання завдань СП командир взводу (відділення) проводить бойовий розрахунок підрозділу і призначає: чергове відділення (зміну); відділення (зміну), що перебуває в резерві; відділення (зміну), що відпочиває.

Командир (старший) чергового відділення (зміни) складає графік змін і відпочинку з розрахунку: 1 – 2 особи ведуть спостереження, інші забезпечують охорону і відпочивають.

Спостерігач, отримавши завдання, починає спостереження з детального вивчення місцевості і визначення відстаней до орієнтирів, місцевих предметів у призначеному секторі. Для якісного спостереження та швидкої доповіді місцевість, за якою ведеться спостереження, поділяється на сектори. Застосування оптичних приладів підвищує ефективність спостереження, дає можливість вести спостереження на далекі відстані.

Командир відділення (старший зміни) записує в книгу реєстрації спостереження всі інциденти, що були помічені (навіть якщо вони здаються неважливими), і доповідає командиру взводу (відділення). Командир взводу (відділення) у встановлений час надсилає звіти в штаб-квартиру миротворчого підрозділу.

Відділення (зміна), що в резерві, обслуговує техніку, озброєння, перебуває в готовності по тривозі зайняти оборонні позиції або за наказом командира взводу здійснити патрулювання в певному районі та в разі потреби здійснити контроль за натовпом.

Відділення (зміна), що відпочиває, займається повсякденною діяльністю на посту, відпочиває, готується згідно з бойовим розрахунком до несення служби.

Наряд для несення служби на СП може призначатися терміном до трьох діб, у разі потреби – на більш тривалий термін. Старший СП щоденно узагальнює результати спостереження і до встановленого терміну доповідає їх у встановленому порядку, а в разі виявлення незаконної діяльності – негайно.

Якщо дозволяє обстановка, особовий склад може залучатися для патрулювання на ділянці, яка не простежується із СП. У цьому випадку військовослужбовці оснащуються всім необхідним для спостереження, зв’язку і забезпечення безпеки.

Радіо- і телефонний контакт з вищою штаб-квартирою здійснюється щонайменше тричі на день. У разі виявлення підозрілої діяльності доповідь до вищої штаб-квартири здійснюється негайно, згідно з процедурами звітування. Повідомлення про сторони (підозрілу діяльність або порушення) повинні бути закодовані у зв’язку з можливістю їх підслуховування і записування сторонами конфлікту.

Під час виконання завдань особовим складом спостережного посту для контролю над заворушеннями та розгоном натовпу, який загрожує звичайному громадському порядку, дозволяється використання необхідних і виправданих заходів.

Особи, яких помічено у вчиненні серйозних дій кримінального характеру, затримуються з мінімальним застосуванням сили та зброї. Для їх супроводу призначається конвой – військовий наряд у складі від трьох і більше військовослужбовців. Конвоювання здійснюється, як правило, вдень.

До дій кримінального характеру належать: вбивство, напад із застосуванням зброї, зґвалтування, підпал, пограбування. Якщо всі можливі методи вичерпано і подальший розвиток подій може призвести до людських втрат, застосовується зброя (як надзвичайний захід).

417. Під час постановки завдання КПП щодо організації і несення служби командир вказує: мету організації КПП; місце, час і порядок облаштування КПП; особливості місцевості, методи спостереження за місцевістю; позиції сусідніх миротворчих ПС і КПП, порядок взаємодії з ними; найближчі миротворчі позиції (напрям, вид, відстань), позивні СП і КПП; склад, засоби підсилення КПП; порядок блокування руху транспорту і людей (часткового чи повного); порядок огляду і перевірки документів, людей, транспорту і вантажів, що перетинають зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону); порядок затримання громадян і транспортних засобів, що порушують режим особливого положення, вилучення зброї та боєприпасів; порядок чергування та ведення журналу обліку затриманого автотранспорту і вилученої зброї, боєприпасів, вибухових речовин та інших заборонених предметів; форма одягу (порядок носіння зброї, шоломів, захисних жилетів та іншого екіпірування), порядок застосування палиць, сльозогінного газу, зброї, оповіщення і підйому по тривозі, дій під час пожежі, конвоювання порушників, застосування і обслуговування наявної техніки та обладнання; порядок організації охорони та оборони КПП; порядок підсилення КПП; порядок евакуації КПП; порядок організації всебічного забезпечення; порядок організації і підтримання зв’язку, представлення донесень, рапортів, звітів.

Під час встановлення прихованого або спровокованого КПП командир визначає його місце, призначає засідки (віддаляються на 50 – 100 м в обидва напрямки), обирає місце для спостереження та організовує роботу.

Особлива увага звертається на вибір зручної позиції для спостереження, можливості взаємопідтримки (вогневої підтримки) та взаємоприкриття; розвідку території перед зайняттям позицій; перевірку місцевості на наявність скритих вибухових пристроїв і відсутності ворожих засідок; організацію безперебійного зв’язку; використовуванні допомоги патруля-супутника.

418. Для виконання завдань особовий склад, призначений для несення служби на КПП, поділяється на групи:управління, перевірки документів і огляду транспортних засобів(поділяється на підгрупу попереднього огляду та підгрупу поглибленого огляду), прикриття (поділяється на підгрупу охорони та підгрупу підтримки),застосування спеціальних засобів і управління мінно-вибуховими загородженнями та резервну групу (відпочинку).

У встановлений час особовий склад КПП приступає до несення служби з перевірки транспортних засобів, перевезення вантажів і людей. Зони огляду і очікування повинні бути відзначені білими смугами (спеціальними щитами).

Персонал, який має дозвіл входити в зону, отримує інструкції щодо правил поведінки в миротворчій зоні. Перед входом у зону персонал перевіряють для встановлення ідентичності документів і запобігання пронесенню в зону через КПП нелегальних речей. Перевірку персоналу дозволяється проводити різними способами (перевірка документів, обшук людей і техніки).

Особи, які перетинають кордон зони роз’єднання (буферної, демілітаризованої зони), пред’являють документи, що засвідчують особу. Зразки документів, що дозволяють в’їзд у вказані зони, повинні бути на КПП. Під час перевірки місцевого населення проводиться обов’язкова його реєстрація, при цьому в книгу реєстрації записуються такі дані: час, повне ім’я, маршрут руху.

Під час перевірки місцевого населення перш за все перевіряються підозрілі особи, які мають незвичайний одяг, ведуть себе неадекватно. Огляд людей здійснюється шляхом обшуку. Проведення особистого огляду солдати повинні здійснювати погладжуванням по одягу, а не поляскуванням. Окрема увага приділяється нижнім частинам тіла. Обов’язковими для перевірки є головні убори, черевики, широкі штани, багаж. Перш за все перевіряються підозрілі особи, які мають незвичайний одяг та ведуть себе неадекватно. Під час проведення обшуку доцільно використовувати металошукачі (датчики), які виявляють металеві предмети.

Жінки оглядаються тільки військовослужбовцями-жінками, якщо їх немає – тільки технічними засобами в спеціально відведеному для цього приміщенні. Процедуру обшуку жінок і священнослужителів командир повинен обговорити з місцевою владою. Якщо в того, кого обшукують, знайдено зброю, боєприпаси, вибухові речовини, вони конфіскуються, а сама людина підлягає затриманню і допиту поліцією миротворчих сил та передачі органам місцевої влади.

Під час перевірки транспортних засобів здійснюється паспортний контроль водія та пасажирів, особлива увага приділяється автомобілям, у яких перебуває одна людина. Транспортні засоби підлягають повному обшуку щодо перевезення зброї та вибухових речовин. Якщо значний рух, можна перевіряти тільки кожний третій автомобіль, автомобілі тільки одного типу чи ті, які рухаються в одному напрямку.

Автомобілі для огляду допускаються на територію КПП по одному. Поки перший на черзі автомобіль оглядається, інші, з вимкненими двигунами, очікують огляду на відстані не ближче 50 метрів, під спостереженням підгрупи охорони КПП. За сигналом автомобіля, який перевіряється, водій наступного запускає двигун, повільно під’їжджає до зони огляду, пред’являє (пред’являють) посвідчення особи. Перш ніж відійти від автомобіля, водій повинен відкрити всі двері, капот і багажник.

Під час огляду автомобіля водій і пасажири перебувають у зоні очікування, що розташовується не ближче 5 метрів від автомобіля, що перевіряється. Ця зона також під спостереженням підгрупи охорони.

Під час перевірки автомобіля, у якому є значна кількість людей, персонал контрольного пункту пропонує всім вийти з машини. Проводить огляд кожної людини і відводить їх у бік, не ближче 10 м від машини, після цього проводиться огляд транспортного засобу на наявність зброї та вибухових пристроїв.

Послідовність огляду транспортних засобів: двигун (звертається увага на електричні дроти, за допомогою дзеркала оглядаються важкодоступні місця); пасажирський салон (обшукуються сонцезахисні щитки, спинки сидінь, під сидіннями і килимками, кишені у дверцятах, магнітофон, речова скринька, при цьому не торкаються перемикачів або інших підозрілих предметів, у разі виявлення останніх викликається фахівець); багажник (перевіряється весь багажник, у тому числі місце кріплення запасного колеса, звертається увага на клунки, конверти, газети); шасі (оглядаються бампери, колісні ковпаки та ободи, застосовується інспекційне дзеркало для огляду під машиною); вантаж (для перевірки вантажу застосовують металеві стержні).

Перевірені транспортні засоби та водії реєструються у журналі реєстрації, де вказується: час, коли пройшов огляд транспортний засіб, прізвище водія, колір, марка машини, номерний знак, напрямок руху, пункт призначення та інше. У випадку, коли люди пересуваються без автомобілів, а наприклад на мулах чи верблюдах, робиться спеціальна відмітка з зазначенням кількості худоби.

У разі виявлення зброї, боєприпасів, вибухових речовин й інших заборонених предметів начальник КПП у присутності водія і групи огляду вилучає їх, складає акт із розписами присутніх. Вилучене за актом передається командиру підрозділу, від якого виставлено КПП, і записується в “Журнал обліку затриманого автотранспорту і вилученої зброї, боєприпасів, вибухових речовин й інших заборонених предметів”.

Затримані особи за першої нагоди передаються у місцеві правоохоронні чи інші відповідні органи.

419. Характер служби на КПП вимагає тривалого перебування на посту, коли необхідно мати вільні руки для подачі сигналів, перевірки документів, огляду машин і обшуку людей та одночасно бути готовим до застосування зброї. Командир взводу повинен навчати особовий склад правильно носити та застосувати зброю. Вона повинна бути в положенні, що забезпечує її швидке застосування, і в той самий час люди, що перевіряються, не повинні мати можливості блокувати застосування зброї.

420. Персонал, який обслуговує КПП, має право застосовувати силу і відкривати вогонь: в умовах оборони від збройного нападу; коли безпека персоналу під загрозою; у випадках спроб арештувати, поранити або захопити військовий чи цивільний миротворчий персонал; у разі намагань зупинити або перешкодити миротворчому персоналу виконувати свої обов’язки; спроб викрасти або знищити техніку, обладнання КПП. При цьому треба враховувати, що неприховане носіння зброї будь-ким не є проявом ворожих намірів.

Якщо при наближенні до КПП чи об’єкта, що охороняється, транспортний засіб не зупиняється за наказом, дозволяється застосування зброї для його зупинення.

Порядок застосування сили: командир КПП через мегафон подає команду зупинитися, а вартовий готує зброю до застосування; розгортається “килим цвяхів”, призначений для пошкодження шин; персонал КПП займає позиції для оборони; по засобах зв’язку викликається допомога; якщо автомобіль не зупиняється, робиться попереджувальний постріл у землю перед автомобілем, наступний постріл здійснюється по колесах, у двигун, фари (необхідно по можливості уникати ураження людей).

Для затримання людей застосовується така процедура: робиться попереджувальний постріл у землю перед ними; ще один постріл у землю перед ними; постріл по ногах; у разі потреби розосередження натовпу застосовується сльозогінний газ.

Застосування зброї повинно припинитися як тільки попередження виконано або ситуація нормалізувалася.

421. Під час організації патрулювання командир взводу визначає: завдання патруля та головну мету дій миротворчих сил у районі патрулювання. Крім того, він повинен звернути увагу: на загальну ситуацію, що склалася у районі, особливі події, які відбулися і необхідно взяти до уваги; маршрути патруля, можливі перешкоди на ньому та межі забороненої зони; можливі шляхи проникнення в зону патрулювання, шляхи відносно поселень, позиції інших озброєних сих; наявність у місцевих поселеннях населення, що належить до ворогуючих угруповань; маршрути і завдання найближчих миротворчих патрулів у районі; райони “мертвих зон” для пунктів спостереження та КПП; місцеві процедури, які застосовують органи місцевої влади в районі; порядок підтримання зв’язку, кодові слова для непередбачених випадків; час виходу, прибуття до різних пунктів на маршруті руху, час повернення на базу, тривалість здійснення патрулювання в особливих умовах погоди; порядок застосування зброї під час виконання завдання; обмеження нічного патрулювання та нічні правила застосування зброї; порядок надання технічної та медичної допомоги; прогноз погоди; порядок дій при виявленні озброєних осіб; при виявленні мін; порядок дій при отриманні встановлених сигналів; час і місце підбиття підсумків патрулювання; коли і кому здавати звіт патруля після повернення на базу.

422. Особливості виконання завдань у населених районах пішим патрулем. У населених районах піший патруль має певну перевагу (є можливість для встановлення позитивного контакту з місцевим населенням, особливо дітьми, які можуть стати необхідним джерелом інформації, хоча вона повинна підлягати перевірці). Необхідно враховувати, що осіб, які надають миротворцям інформацію, можуть переслідувати інші особи. Разом із тим піші патрулі мають певні обмеження: меншу гнучкість у кількості завдань, меншу оперативну зону відповідальності в межах відстані та тривалості; менш надійний і коротший зв’язок порівняно з радіозв’язком на техніці, крім того, піший патруль повинен носити розпізнавальний знак або прапор, який помітний з належної відстані, щоб не допустити обстрілу.

423. Під час організації засідки патруль дотримується режиму радіомовчання. Коли є собака, доречно дати їй можливість перевірити місцевість майбутньої засідки перед тим, як патруль займе свої позиції. Зайняття позицій на місці засідки повинно відбуватися потай, щоб не привернути увагу потенційних порушників.

Найкраща система зайняття позиції – це ряд, що дозволяє уникнути можливості поранення членами патруля один одного. Старший патруля може розгорнути патруль у формі букв “U” або “V” з урахуванням характеру місцевості. Патрульний з собакою першим входить у район, прочісує його і дає сигнал на рух членам патруля по одному для зайняття позицій. Відстань між членами патруля не повинна перевищувати 20 метрів. Позиція патруля розташовується проти вітру якнайближче до імовірних шляхів проникнення порушників. Під час контакту з порушником старший патруля робить постріл з сигнального пістолета і вигукує: “Зупинись! Ти у миротворчій зоні, кинь зброю, руки вгору!”

Порядок поводження з порушниками здійснюється згідно з угодами між сторонами конфлікту. Якщо порушники припинили свої дії, не чинять опір і погодилися залишити район, то необхідно по можливості з’ясувати: прізвища порушників, їхню належність, завдання порушників, яка в них зброя та боєприпаси, за чиїм наказом діють.

Якщо порушники не залишають район, їх потрібно оточити й утримувати на місці, негайно викликавши додаткові сили.

Якщо затримані порушники є небезпечними, необхідно на них надіти наручники і провести обшук. Жінок-порушників повинні обшукувати тільки миротворці-жінки і, якщо такої можливості немає, то треба утримувати під посиленим наглядом та охороною. Під час супроводження порушникам необхідно зав’язати очі, щоб вони не бачили маршруту руху до місця їх ув’язнення.

Порушник утримується у безпечному місці до часу, коли військова поліція або представники місцевої міліції (поліції) не проведуть допити. Порушники, які не є небезпечними, з дозволу старшого командира звільняються в районі, де для них немає загрози.

Відповідно до чинних правил вилучена зброя може бути повернена, а може і не віддаватися, але в кожному разі боєприпаси та вибухові пристрої завжди вилучаються.

424. Під час постановки завдання на здійснення конвоювання командир взводу вказує: завдання конвою та маршрут руху; загальну ситуацію в районі виконання завдання, особливі події, що сталися, які необхідно мати на увазі; небезпечні ділянки та розташування ворожих угруповань і формувань на маршруті руху та їх імовірний характер дій і намірів; місця розташування на маршруті руху баз, таборів миротворчих сил, а також місць несення ними служби (патрулі, КПП, СП); на чому зосередити основні зусилля (особливу увагу); швидкість руху, дистанцію між машинами (усі машини повинні бути в полі зору), порядок ведення спостереження та огляду місцевості під час руху; бойовий розподіл особового складу (ставити завдання відділенням, екіпажам, старшим на головній та останній машині) на випадок збройного нападу чи виникнення масових порушень правопорядку, непередбаченої зупинки чи поломки техніки; склад і порядок шикування колони; радіодані, порядок і засоби зв’язку зі старшим командиром під час виконання завдання та в невідкладних випадках, порядок доповіді в штаб батальйону, кодові слова для непередбачених випадків та зв’язку; порядок дій на випадок втрати зв’язку; процедури перевірок, якими користуються інші контингенти; сигнали управління, умовні сигнали та порядок дій за ними; порядок дій після прибуття до місця призначення; екіпірування та форма одягу особового складу, положення зброї та порядок її застосування; порядок надання медичної допомоги та виклику евакогрупи; час готовності до виконання завдання.

425. Незалежно від статусу персоналу, що супроводжується, конвой підпорядковується старшому конвою, який за нього відповідає. Перед від’їздом він повинен провести інструктаж усього особового складу щодо порядку здійснення конвою, загальної ситуації і довести особливі інструкції, яких особовий склад конвою повинен дотримуватися (вказівки щодо формування конвою, відстані між автомобілями, швидкості і порядку дій у разі нестандартних ситуацій) та надає письмовий документ, у якому вказується склад конвою, включаючи кожну людину і транспортний засіб. Після інструктажу старший конвою перевіряє засвоєння особовим складом поставлених завдань.

Особовий склад і техніка прибувають на місце зустрічі конвою, як правило, за півгодини до початку руху. Призначений особовий склад повинен перевірити згідно зі списком людей у всіх видах автотранспорту (автобуси, легкові та вантажні автомобілі), а старший конвою розставити бойові машини в колоні конвою, рівномірно розподілити сили та засоби для захисту конвою від нападу. Усі цивільні особи та їх транспорт, як правило, обшукуються до початку руху конвою.

426. Старший конвою повинен бути в другому або третьому автомобілі та мати радіозв’язок з кожним автомобілем конвою. З отриманням доповіді про готовність до руху він дає команду на початок руху, наприклад: “Процесія, всім 777”. Усі екіпажі по черзі доповідають: “Я Бутон 11, 777 виконав”.

Після цього старший конвою подає команду на увімкнення передавачів перешкод, якими оснащена техніка конвою. Вимикання передавачів перешкод здійснюється після прибуття у пункт призначення за командою старшого конвою.

Для відслідкування руху конвоювздовж маршруту призначаються контрольні точки (населені пункти, перевали, повороти або перехрестя), про проходження яких екіпажі доповідають старшому конвою, наприклад: “Я Бутон 11, 635, 5”. З отриманням останньої доповіді старший конвою доповідає командиру, який призначив конвой: “Фокстрот, я Процесія 635, 5 450”. При проходженні найбільш небезпечних населених пунктів, у яких спостерігається висока кримінальна активність та негативний настрій щодо осіб, котрих конвоюють, для швидкого та якісного управління особовим складом конвою розробляються умовні команди: “Процесія, всім 999” – увага направо, “Процесія, всім 888” – увага наліво.

Під час здійснення конвоювання старший конвою повинен доповідати по засобах зв’язку: про кількість людей і транспорту, початок руху конвою по маршруту, проходження контрольних пунктів на маршруті (закодовано) та час прибуття до місця призначення; стежити за суворим виконанням дисципліни конвою (встановленою швидкістю, дистанцією та візуальним контактом між транспортними засобами, при цьому дистанції може бути змінено з огляду на інтенсивність руху).

427. Про всі випадки, котрі трапляються упродовж здійснення конвою, старший конвою негайно доповідає командиру, який призначив конвой.

У разі виходу з ладу (поломки) цивільного автотранспорту, який конвоюється, колона конвою продовжує рух без зупинок; зламана машина охороняється миротворчим персоналом, у зоні відповідальності якого це трапилося. У разі виходу з ладу автотранспорту конвою необхідно перемістити транспортний засіб на узбіччя (беручи до уваги можливість наявності мін); знайти причину виходу з ладу транспортного засобу; повідомити про це в штаб; якщо можливо, відремонтувати транспортний засіб власними силами, а в разі неможливості – викликати технічну допомогу. Після цього перевантажити вантаж з пошкодженого транспортного засобу до інших (за наявності місця); залишити транспортний засіб з водієм і одним охоронцем для очікування технічної допомоги.

У разі дорожньо-транспортної пригоди під час конвоювання необхідно: огородити район дорожньо-транспортної пригоди; виставити попереджувальні знаки; повідомити про це в штаб; викликати військову поліцію. Якщо є поранені, надати їм першу медичну допомогу і викликати швидку допомогу.

У разі обстрілу необхідно: вести вогонь у відповідь (якщо можливо, спочатку попереджувальні постріли); зупинити транспортні засоби, щоб запобігти їх входу в зону обстрілу, або продовжити рух уперед, якщо неможливо здійснити безпечний відхід з метою вийти з-під обстрілу. Про обстріл негайно повідомляється в штаб для виклику підкріплення й іншої допомоги на місце події. Пораненим надається перша медична допомога, вони евакуюються відповідно до інструкції щодо дій у таких випадках.

Спроби нальоту перешкоджають жорсткими діями – щільним веденням вогню у відповідь.

428. У пункті призначення старший конвою віддає наказ про подальші дії і призначає особовий склад для розвантаження вантажу. У разі потреби він дає вказівки щодо харчування, розміщення та повернення назад.

Після повернення в розташування підрозділу старший конвою проводить розбір дій конвою та подає звіт, у якому вказує: діяльність, положення і одяг воюючих сил, час зустрічі; зміни стану шляху; про дії насильства проти конвою (націлювання зброї, метання каміння тощо); випадки ворожого ставлення цивільного населення до конвою (викрики, глузування); випадки стрільби по конвою або навколо нього; реакцію конвою; крадіжки (що було викрадено, опис злодія, місце крадіжки та реакція конвою).

429. Особливості здійснення маршу, перевезень і патрулювання в пустельно-піщаній місцевості. Під час виконання завдань необхідно вибирати ділянки з твердим ґрунтом чи рослинним покривом. Вологі солончакові, мулисті і глинисті ділянки необхідно обходити або долати після попередньої розвідки.

При великій запиленості повітря рух у колоні здійснюється в накладку, тобто водій машини, яка рухається позаду, притримується пилової хмари від машин, які йдуть попереду. Під час проходження густої пилової смуги потрібно уникати поворотів і рухатися в раніше вибраному напрямку, в цей час спостереження за дорогою і місцевістю ведуть усі члени екіпажу. Піщані ділянки проходяться при увімкнутих передніх мостах з пониженим тиском у шинах. Під час руху по піску вигідніше користуватися високими передачами. При цьому швидкість руху не повинна перевищувати допустиму для вибраного тиску в шинах (згідно з інструкцією щодо експлуатації машин).

430. Під час водіння машин у складі конвоїв необхідно дотримуватися швидкості 60 – 70 км/год. Особливу увагу під час руху в складі конвою слід приділяти: стану дорожнього покриття стосовно свіжих ознак ремонту; стану узбіччя; наявності на дорозі та узбіччі сторонніх підозрілих предметів, загиблих тварин і покинутих автомобілів, що є ознаками можливого мінування; дотриманню дистанції, яка забезпечить безаварійну експлуатацію та можливість вогневої підтримки машин зі складу конвою.

Особливої уваги та витримки від водія і старшого машини потребує водіння машин у міських умовах, оскільки правил дорожнього руху для місцевих водіїв і пішоходів, як правило, в умовах виконання миротворчих завдань майже не існує. Серйозну небезпеку для створення дорожньо-транспортних пригод становлять діти.

431. Для захисту власних об’єктів миротворчих підрозділів, як правило, застосовуються два способи дій: кругова оборона, оборона приміщення.

Кругова оборона здійснюється для утримання і захисту від обстрілу району розташування штаб-квартири, місць розташування миротворчих контингентів; вона забезпечується зайняттям підрозділами позицій кругової оборони. Кругова оборона може бути внутрішньою і зовнішньою.

Найбільш доцільно призначати дві третини підрозділу для зайняття зовнішньої кругової оборони, а одну третину – на внутрішній. Незалежно від методу розподілу головне, щоб внутрішній круг оборони був настільки віддалений від зовнішнього, щоб не було можливості прострілу противником двох кругів оборони одночасно без зміни вогневих позицій. Проте внутрішній круг повинен бути на такій відстані від зовнішнього, щоб в разі потреби надати допомогу зовнішньому кругу вогнем стрілецької зброї. Для бойових машини обладнуються основні і запасні вогневі позиції, командири бойових машин заздалегідь готують картки вогню.

Підрозділи, основними завданнями яких є оборона об’єкта, негайно займають позиції оборони в призначеному секторі з метою протидіяти будь-якій загрозі. Одиночні та парні окопи обладнуються біля всіх житлових приміщень, приміщень адміністрації.

Оборона приміщення. Підрозділ, що виділяється для охорони приміщення, відповідає за контроль персоналу і доступ до транспортних засобів, направлення патрулів у зовнішній і внутрішній периметри кругової оборони і ведення спостереження (за допомогою прожекторів, біноклів, пристроїв нічного бачення). Підрозділ охорони розміщується у вартовому приміщенні (в будинку чи зовні), у якому є місце для відпочинку і засоби зв’язку. До складу охорони входять нерухомі та рухомі вартові.

Для оборони штаб-квартири використовуються два типи охорони: спостережна і контрольна.

Спостережна охорона здійснюється, як правило, з позиції, яка розташовується на найвищому поверсі будинку, захищена мішками з піском. Вартові повинні мати в полі зору визначену територію і найближчі підступи до неї.

Контрольна охорона здійснюється вартовими біля входів для персоналу, в’їзду транспортних засобів. Вартові контрольної охорони пропускають тільки той персонал, який має особисте посвідчення. Тільки автотранспорт миротворчих сил має право під’їжджати близько до приміщення. Усі інші транспортні засоби повертають на стоянку, яка розташовується на відстані декількох сот метрів від приміщення. На дорозі потрібно застосовувати бетонні блоки та інші перешкоди, а також переносні загородження для зупинки автомашин. Перед тим, як пропускати будь-кого, хто не є членом миротворчих сил, треба обшукати й оглянути машини. Якщо можливо, використовуються собаки, якінавчені шукати вибухові речовини.

432. Під час організації охорони та оборони важливого об’єкта командир взводу (старший охорони) вказує: напрямки, на яких необхідно зосередити основну увагу; де і яку мати охорону; склад і завдання охорони, час її виставляння; пропуск і відгук; час і порядок доповіді.

Командири підрозділів, які виконують завдання щодо забезпечення охорони й оборони важливих об’єктів, повинні завжди знати: де знаходяться, що роблять, у чому мають потребу підрозділи охорони й оборони і впливати на хід виконання ними завдань усіма наявними в їх розпорядженні силами і засобами. Вони керують ними шляхом розпоряджень по радіо, рухомими засобами і сигналами, висилкою дозорів, особистою перевіркою служби.

433. Під час організації підготовки та здійснення супроводження офіційних (високопосадових) осіб необхідно дотримуватися правил прихованості, таємності в плануванні і виданні наказів на супроводження; суворо дотримуватися дисципліни під час пересувань; змінювати шляхи і часовий розклад переміщень; уживати необхідних заходів для забезпечення супроводження, організовувати і відправляти підрозділи охорони так, щоб забезпечити зв’язок із повітряною і вогневою підтримкою на випадок засідки; а також резервами і підрозділами (силами) негайного реагування; налагодити зв’язок із підрозділами сусідніх миротворчих контингентів, вищим командуванням і по можливості із силами держави-господаря; розподіляти провідників.

Поиск по сайту: