Особливості підготовки та ведення оборонного бою взимку

177. Наявність обширної степової зони, заболоченої лісової місцевості, великої кількості озер, а також гірської місцевості, обмеженої кількості доріг і ускладнень інженерного обладнання опорних пунктів суттєво впливає на організацію оборони і застосування підрозділів.

Крім цього, низька температура, сніговий покрив і підвищена стійкість отруйних речовин, довга ніч негативно впливають на особовий склад.

Місцевість із великою кількістю боліт, озер і річок, висот та інших важкодоступних ділянок, обмежена кількість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі температури утруднюють дії танків та іншої бойової техніки поза дорогами, що змушує противника наступати вздовж доріг і річок та сприяє створенню оборони на більш широкому фронті й меншими, ніж у звичайних умовах, силами, а також вимагає організації кругової оборони та надійного прикриття флангів і проміжків.

Узимку круті схили берегів річок, яри і байраки, узлісся, що заносяться снігом, стають серйозною перешкодою для танків, інших бойових машин і піхоти. Особливого значення набуває оборона населених пунктів.

178. Узимку взвод (механізоване відділення) може обороняти окремий опорний пункт (позицію), який перекриває напрямки, доступні для дій противника.

179. Під час обладнання фортифікаційних споруд узимку широко застосовуються вибухові речовини. На мерзлому, скальному ґрунті, болотистій місцевості фортифікаційні споруди можуть зводитися насипного типу, для цього використовується камінь, дерен, мох, мішки з землею, сніг і лід. При незначній глибині снігу окопи, траншеї та інші споруди відриваються в ґрунті і маскуються снігом. При глибокому сніговому покриві широко застосовується влаштування снігових траншей, ходів сполучення з брустверами з утрамбованого снігу, у тому числі хибних, а також снігових валів. Снігові вали використовуються як протитанкові загородження і як маски для укриття від високоточного озброєння противника. За ними можуть обладнуватися і вогневі позиції кочуючих БМП, танків.

Схили висот, круті береги річок і озер, які повернуті до противника, по можливості покриваються льодом.

Ділянки доріг у дефіле і важкодоступних місцях, на підступах до оборони, укриття перед переднім краєм руйнуються або мінуються. Перед переднім краєм, у глибині опорного пункту і на флангах влаштовуються мінно-вибухові загородження, завали і перешкоди з валунів. Лід на річках, озерах і в затоках на окремих ділянках готується до вибуху.

В умовах бездоріжжя і танення снігу на позиціях, в окопах і укриттях обладнуються водостоки.З метою запобігання розмивам та обвалам стінки окопів, траншей і інших фортифікаційних споруд укріплюються, БМП, БТР і танки встановлюються на лежні.

З метою маскування потемнілі від порохових газів місця і сліди гусениць засипаються снігом, особовий склад забезпечується зимовими маскувальними костюмами, опаленняпечей у бліндажах та інших укриттях дозволяється тільки вночі.

180. Система вогню повинна забезпечувати можливість ураження противника перед фронтом опорного пункту й у проміжках між ними, на відкритих флангах, прихованих підступах і в разі вклинення в оборону. Найбільша щільність вогню і загороджень створюється на напрямках, де є дороги, особливо танкодоступних, на підступах до населених пунктів, вузлів доріг, а на морському узбережжі (на водній перешкоді) – на ділянках, які доступні для висадки морського десанту (для форсування).

Зона суцільного багатошарового вогню створюється на дорогах і прилеглих до них ділянках місцевості, просіках, у руслах річок, у бухтах, фіордах і на інших доступних для противника напрямках. У гірській місцевості організовується багатошаровий вогонь.

181. Під час підготовки взводу до дії в обороні взимку командир взводу повинен: поповнити до норми і створити додаткові запаси ракет, боєприпасів, продовольства, пального і підтримувати в постійній готовності до застосування озброєння і військову техніку в умовах низьких температур; ужити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти обмороження, теплими речами і засобами для обігріву (печами); перевірити справність засобів підігрівачів двигунів машин, готовність застосування озброєння і техніки в умовах низьких температур; дати вказівки механікам-водіям (водіям) про заходи щодо запобігання розморожуванню систем охолодження двигунів; обладнати пункт обігріву особового складу і визначити порядок опалення печей; організувати просушування обмундирування і взуття.

Крім цього, командир взводу (відділення, танка) особливу увагу в обороні приділяє більш частій зміні спостерігачів і обслуг чергових вогневих засобів, особливо вночі, у заметіль і снігопад, а також підсилює контроль за несенням служби на позиціях.

182. Узимку сніговий покрив і холод необхідно використовувати з метою вимотування противника, який наступає, і послаблення його боєздатності. Для цього застосуванням вогню всіх видів та інженерних загороджень необхідно змусити противника якомога раніше зійти з доріг і рухатися цілиною по снігу, позбавити його можливості обігріватися в населених пунктах, лісах, ярах, примусити його залягти на відкритій місцевості і якомога довше перебувати на морозі.

У разі вклинення противника в оборону підрозділи повинні не допускати закріплення його в населених пунктах, окремих будовах і лісі. По таких місцях заздалегідь готується зосереджений вогонь взводу.

Особливості підготовки та ведення оборонного бою в лісі

183. Лісова місцевість вже сама собою є перешкодою для противника, який наступає, а наявність в лісі боліт, озер, річок, висот й інших важкодоступних ділянок, обмеженість і поганий стан доріг, сніговий покрив і низькі температури взимку значно перешкоджають діям противника і змушують його вести наступ переважно за напрямками вздовж доріг, просік, галявин, через рідколісся.

У лісі, крім цього, зменшується видимість, знижується дальність спостереження, радіозв’язку і ефективність вогню, утруднюється орієнтування, цілевказання і корегування вогню, а також управління і взаємодія.

184. Командир взводу під час переходу до оборони в лісі, крім звичайних заходів з підготовки оборони, зобов’язаний: розташувати БМП (БТР, танки) так, щоб забезпечити обстріл противника на максимальній дальності їх озброєння; організувати розчищення лісу і чагарників для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому опорного пункту; підготувати шляхи маневру вогневих засобів і відділень, кинджальний вогонь і вогонь із дерев; передбачити заходи щодо боротьби з лісовими пожежами (створення захисних смуг і запасів води, підготовку сокир, пилок, лопат і багрів, очищення опорного пункту від чагарнику). Окремі ділянки можуть залишатися нерозчищеними, там завчасно влаштовують мінно-вибухові загородження і готують вогонь.

У літній час особовий склад забезпечується засобами захисту від гнусу, комарів та інших комах.

185. Система вогню організовується так, щоб всі дороги, просіки, проходи на заболочених ділянках, мости через водні перешкоди, місця можливого подолання річок убрід і форсування, а також галявини і вирубки, по яких можливий підхід і наступ противника, перебували під фланговим і перехресним вогнем взводу. Виступи лісу використовуються для улаштування засідок, організації флангового, перехресного і кинджального вогню. На напрямках можливого наступу противника готується зосереджений вогонь.

Вогневі позиції танкового взводу (танка), протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів та інших елементів обладнуються в місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню перед узліссям, уздовж просік, галявин, доріг і по ділянках рідкого лісу. Їх вогневі позиції прикриваються механізованими підрозділами і загородженнями.

На перехрестях доріг, стежок, просік, узліссі або на краю галявин можуть улаштовуватися вогневі засідки. Частина стрільців, снайперів і кулеметників розміщується для ведення вогню з дерев.

У лісі опорний пункт механізованого взводу, як правило, перехоплює дорогу, просіки або дефіле між болотами й озерами.

186. При інженерному обладнанні на місцевості з високим рівнем ґрунтових вод окопи і ходи сполучення обладнуються напівзаглибленого або насипного типу.На тих ділянках, де немає необхідності відривати ходи сполучення, шляхи руху в тил позначаються покажчиками або знаками на деревах.

Над траншеєю і вогневими позиціями влаштовуються перекриття і козирки для захисту особового складу від осколків снарядів і мін, які розриваються під час зіткненні з деревами. Для спостереження і ведення вогню зі стрілецької зброї на деревах з густою кроною обладнуються майданчики.

На танконебезпечних напрямках перед позиціями відділень і на флангах обладнуються завали, протитанкові бар’єри, які прикриваються вогнем і мінуються.

Командир взводу управляє підлеглими підрозділами і вогневими засобами з командно-спостережного пункту або з позиції одногоз відділень.

Розвідка противника організовується збільшеною кількістю спостерігачів, ніж у звичайних умовах.

187. Бій у лісі ведеться на близьких дистанціях. При цьому широко застосовуються дії невеликих груп із засідок, кинджальний вогонь, маневр у фланг і тил противника, який наступає. Широке застосування має використання ручних гранат і гранатометів.

Особливості підготовки та ведення оборонного бою в горах

188. Гірська місцевість характеризується різким пересічним рельєфом і кам’янистим ґрунтом, рідкою мережею важкодоступних доріг і складністю руху поза ними, швидкою течією річок і різким коливанням рівня води в них; великою кількістю прихованих підступів і мертвого простору; збільшенням дальності польоту куль і снарядів; утворенням завалів і обвалів; наявністю гір і гірських хребтів зз крутими схилами, які частково переходять у скелі й скелясті обриви, а також лощинами і поглибленнями, розташованими між гірськими хребтами; різкими змінами погоди, сильними бурями, снігопадами, туманами, лавинами, зсувами, каменепадами і селями.

Для більшості гірських районів характерні суворий клімат, складність орієнтування, спостереження і ведення вогню, а також підтримка зв’язку і виконання робіт з інженерного обладнання місцевості.

189. Оборона в горах будується на більш широкому фронті, перехоплюючи найбільш доступні напрямки для дій противника, при цьому необхідно змушувати противника наступати знизу вгору, а на плоскогір’ї і долинах – як у звичайних умовах.

При цьому механізований взвод може обороняти опорний пункт у відриві від інших взводів роти.

Позиції відділень вибираються в місцях, які унеможливлюють обвали, зсуви і затоплення, так, щоб забезпечувалося ураження противника багатошаровим фланговим, перехресним і кинджальним вогнем та не допускалася наявність мертвих просторів.

Вогневі позиції БМП (БТР) і танків готуютьсяна танконебезпечних напрямках. Для оборони перевалів, важливих вузлів доріг, переправ вогневі позиції вибираються так, щоб забезпечувалося ведення вогню на граничні дальності і приховане їх розташування. Частина вогневих засобів розташовується на зворотних схилах на відстані 100-200 м від топографічного гребеня висот для знищення противника, який прорвався, вогнем упритул.

Система вогню взводу (відділення) створюється так, щоб перед переднім краєм оборони, на флангах і в проміжках між опорними пунктами (позиціями) не було мертвих просторів і прихованих підступів. Для цього вогневі засоби розташовуються ярусами, система вогню відділень організовується таким чином, щоб вони були у вогневому зв’язку між собою, забезпечували кругову оборону і можливість зосередження вогню основних засобів на загрозливому напрямку в стислі терміни.

190. При інженерному обладнанні опорного пункту фортифікаційні споруди в кам’янистих і скельних ґрунтах облаштовуються напівзаглибленого і насипного типу з використанням каміння та мішків із піском і землею. Окопи, укриття й інші споруди обладнуються так, щоб не допустити затікання в них вогнесумішей і води. У скельних ґрунтах окопи й укриття можуть обладнуватися вибуховим способом. Попереду позицій, крім звичайних загороджень, готуються обвали та зсуви, дороги (стежки) готуються до підриву і мінуються.

Розвідка противника і місцевості організується більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю спостерігачів.

191. Під час організації оборони в горах командир взводу (відділення, танка), крім рішення звичайних питань, зобов’язаний: ретельно вивчити підступи до опорного пункту (позиції) з фронту, флангів і тилу; організувати прикриття їх перехресним вогнем і спостереження за ними; врахувати мертві простори поблизу опорного пункту (позиції) і підготувати по них вогонь; створити на позиціях збільшений запас ракет і боєприпасів, особливо гранат; передбачити заходи щодо протидії обходам противника і його просочуванню між позиціями відділень (танків) або на стиках із сусідами.

Крім цього, під час організації оборони в горах потрібно враховувати підвищену витрату пального, потужності двигунів, перегрів системи охолодження двигунів при більш низьких температурах охолодження рідини, уживати заходів щодо забезпечення бойових машин підвищеного проходження запасом охолоджувальної рідини, забезпечення особового складу теплими речами, засобами для обігріву, приготування їжі і запасом питної води.

192. Атаку противника взвод (відділення, танк) відбиває всіма вогневими засобами із широким застосуванням гранат. Танки противника найбільш доцільно знищувати під час подолання ними підйомів, особливо на серпантинах.

У разі обходу противником опорного пункту (позиції) взвод (відділення, танк) переходить до кругової оборони й уражає його вогнем у фланг і тил.

Поиск по сайту: