Механізований (танковий) взвод (механізоване відділення, екіпаж танка) на марші

62. Марш – організоване пересування підрозділів у колонах дорогами і колонними шляхами з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж у встановлений час, у повному складі і готовності до виконання бойового завдання.

Марш у всіх випадках відбувається потай, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а під час бою та в глибокому тилу своїх військ і вдень.

Взвод може перевозитися колісними тягачами на трейлерах.

Взвод (відділення, танк) може здійснювати марш у колоні роти (взводу) або призначатися до складу органів похідної охорони.

Взвод (відділення, танк) завжди повинен бути готовий до маршу (перевезення різними видами транспорту) в умовах загрози застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї, систем дистанційного мінування, впливу його авіації, повітряних (аеромобільних) десантів і диверсійно-розвідувальних груп, дій іррегулярних збройних формувань, радіаційного, хімічного і біологічного зараження, руйнувань доріг і переправ, а також протидії руху колон з боку цивільного населення. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу (перевезення), його високої маршової дисципліни і виучки.

63. Взвод(відділення, танк) здійснює марш у колоні роти (взводу) з дистанціями між машинами 25 – 50 м. Під час руху відкритою місцевістю в умовах загрози застосування противником РУК дистанція між бойовими машинами збільшується і може бути 100 – 150 м.

Під час руху гірськими дорогами, в умовах обмеженої видимості, ожеледиці, по дорогах, що мають круті підйоми, спуски, повороти, а також з підвищеною швидкістю дистанції між машинами збільшуються.

Механізований взвод (відділення) може пересуватися в пішому порядку або на лижах.

Середня швидкість руху на марші визначається відношенням довжини маршруту (величини добового переходу) до загального часу руху, без урахування часу на привали. Вона повинна відповідати дорожнім умовам і технічному стану машин.

Середня швидкість руху взводу на марші може бути: танкового –
20 – 25 км/год, механізованого взводу: на БМП (БТР) – 20 – 25 км/год, на автомобілях – 25 – 30 км/год, у пішому порядку – 4 – 5 км/год, на лижах –
5 – 7 км/год.

Під час пересування в гірських районах, лісисто-болотистій місцевості та за інших несприятлив умов швидкість руху залежно від стану доріг, характеру місцевості і впливу противника може бути значно меншою. У всіх випадках марш повинен відбуватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.

64. Для своєчасного та організованого здійснення маршу, взводу (відділенню, танку), який діє у складі роти, вказується: маршрут руху (азимут напрямку руху), район зосередження (рубіж) і час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж), місце в колоні роти (взводу), місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку, а взводу, що діє в головній похідній заставі, додатково – вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проходження.

Привали і денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану ОВТ, їх технічного обслуговування та усунення несправностей, харчування і відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3 – 4 год руху тривалістюдо 1 год, а в другій половині добового переходу – один привал тривалістю до 2 год. Наприкінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок.

65. Отримавши завдання на марш у колоні роти, командир взводу в ході його з’ясування та оцінки обстановки, крім звичайних питань, вивчає за допомогою карти (схеми) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовим, визначає порядок підготовки взводу до маршу, намічає склад чергових вогневих засобів і спостерігачів.

Бойовий наказ на марш командир взводу, як правило, віддає всьому особовому складу взводу і доданих підрозділів.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

у першому пункті – відомості про противника і характер його можливих дій;

у другому пункті – завдання роти, взводу;

у третьому пункті – (після слова “наказую” – маршрут (азимут напрямку руху), район і час привалів (відпочинку), район зосередження і час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж), побудову колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій із противником – порядок дій у разі зустрічі з ним, завдання підрозділам, що діють перед і за взводом, порядок підтримання взаємодії і зв’язку з ними;

у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час організації взаємодії та управління командир взводу уточнює і погоджує порядок здійснення маршу ділянками маршруту; подолання зон зараження, руйнувань, мінних полів, що встановлені дистанційно; дії у разі нападу противника із засідки і надання допомоги підрозділам, які потрапили в засідку; дії під час нальоту авіації противника, застосування ним зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій – дії відділень (танків) між собою і з сусідами; дії з прибуттям у район зосередження (на зазначений рубіж); порядок спостереження і роботи на засобах зв’язку під час маршу; сигнали управління і взаємодії.

Організуючи виконання заходів технічного і тилового забезпечення, командир взводу вказує: обсяг, порядок проведення технічного обслуговування та ремонту ОВТ; порядок поповнення до встановлених норм і створення запасів боєприпасів, пального, спеціальних рідин, продовольства, води, медичного майна, інших матеріальних засобів, порядок і обсяг проведення обслуговування і ремонту під час маршу; порядок одержання їжі (харчів) та організації харчування, а також надання допомоги пораненим і хворим.

66. Командир відділення (танка), отримавши завдання на марш у складі взводу, перевіряє знання особовим складом отриманого завдання, сигналів оповіщення, управління і взаємодії, порядку дій за ними і призначає спостерігача за сигналами, які подаються командиром взводу, ставить завдання підлеглим щодо особистої підготовки і підготовки ОВТ до маршу.

67. Під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) зобов’язаний перевірити справність ОВТ, приладів нічного бачення, засобів захисту і пожежогасіння, засобів зв’язку і світломаскування, заправлення пальним, наявність і правильність укладання боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шанцевого інструменту, возимого комплекту розмінування і засобів підвищення прохідності.

Транспортні засоби (танки, БТР, БМП), особливо ті, які прямують у голові колони, перед виходом повинні буди підготовлені до можливого потрапляння в засаду. Для автомобілів прибирають дуги, що підтримують тент, і безпосередньо тент, оскільки він створює неправдиве відчуття безпеки. Знімають або опускають на капот вітрове скло для запобігання ураженню водія уламками скла. Бокові двері також знімають, щоб передбачити заклинення їх та забезпечити швидкий вихід з машини. Задній борт встановлюють в горизонтальне положення, щоб забезпечити швидке спішування особового складу і убирають ремінь безпеки. На передньому бампері встановлюють імпровізований різак для запобігання пошкодженню особового складу натягнутим поперек дороги дротом. Штиреві антени нагинають та закріплюють на техніці для запобігання зіткненню з високо натягнутою розтяжкою гранати або міни. На дно кабіни водія та вантажного відділення кладуть мішки з піском.

ОВТ підрозділу під час підготовки до маршу через райони дій диверсійно-розвідувальних сил противника, незаконних збройних формувань оснащуються малогабаритними передавачами перешкод. З особовим складом підрозділу проводиться заняття щодо порядку застосування передавачів перешкод та користування засобами радіозвязку.

Про готовність до маршу у встановлений час він доповідає командиру роти (взводу).

68. Командир взводу на марші розташовується, як правило, у голові колони взводу. Управління взводом на марші здійснюється встановленими сигналами і командами. Радіозасоби працюють тільки на прийом.

Командир взводу (відділення) на марші зобов’язаний суворо дотримуватися встановленого порядку руху і маскування, не допускати затримок на переправах, перевалах, у тіснинах, тунелях і населених пунктах, вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти (взводу), вчасно оповіщати особовий склад про противника, а також про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження.

69. Залежно від обстановки, завдань, які виконуються, і дорожніх умов відділення (екіпаж) за рішенням старшого командира (начальника) може здійснювати марш “по-похідному” або “по-бойовому”. Машини на марші рухаються тільки правим боком дороги, дотримуючись встановленої швидкості руху, дистанції і вимог безпеки.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, що утворюються складками місцевості і місцевих предметів, а також пришляхова рослинність. На відкритих ділянках маршруту не допускаються скупчення і зупинка машин, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.

Під час вимушеної зупинки машина відводиться на праве узбіччя або убік від дороги, де несправність усувається. Поворот башти на БМП (танку) у бік проїжджої частини категорично забороняється. Машина, що зупинилася (несправна), об’їжджається тільки ліворуч. Після усунення несправності машина приєднується до колони, яка проходить, своє місце у колоні взводу вона займає на привалі. Обгін колон під час руху забороняється.

Уночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскувальних пристроїв, а під час руху ділянками місцевості, які проглядаютьсяпротивником, ісвітлої ночі – з приладами нічного бачення, які працюють у пасивному режимі, вимкненим зовнішнім і внутрішнім освітленням або повністю вимкненими приладами.

70. Отримавши сигнал оповіщення про повітряного противника, взвод (відділення, танк) продовжує рух, збільшує при цьому швидкість і дистанції між машинами.

Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по повітряних цілях, готуються для відкриття вогню; люки танків, БМП (БТР), крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиняються. Особовий склад переводитьпротигази в положення “напоготові”. Нападповітряногопротивника відбивається вогнем за командою командира взводу (відділення, танка) або самостійно. Під час руху в пішому порядку механізований підрозділ за командою командира займає найближчі укриття і відкриває вогонь зі стрілецької зброї по повітряних цілях противника.

Перед можливими позиціями засади необхідно зупинитися та вислати розвідувальний дозор для огляду небезпечного місця.

Ефективність дій підрозділу, який рухається маршем по своїй території та потрапив у засаду розвідувальної або диверсійної групи противника, безпосередньо залежить від ступеня натренованості особового складу вести бій за даних умов. Відповідними діями підрозділу, як правило, є щільний вогонь по позиціях засади з усіх видів озброєння, захист підрозділу, що потрапив у засаду, встановлення димової завіси та атака позицій противника.

Під час руху в колоні на транспортних засобах, якщо є вірогідність потрапляння в засаду, відстань між машинами повинна бути 100 м.

Кожен офіцер, сержант і солдат повинні вміти діяти у двох випадках, які не залежать від виду пересування. Перший – противник відкрив вогонь з відстані менше 35 м, і можливий кидок гранати. Інший – коли противник відкрив вогонь з далекої відстані, яка перевищує 35 м. Військовослужбовці повинні знати як потрібно діяти в зоні ураження та поза нею.

Противник відкрив вогонь з відстані кидка гранати (35 м). У цьому випадку частина підрозділу перебуває під сильним, концентрованим вогнем противника з близької відстані. Без додаткової команди ця частина підрозділу відповідає вогнем зброї, поставленої на максимальний темп стрільби, в напрямку засади, кидає димові та уламкові гранати й атакує позиції засади. Частина підрозділу поза зоною ураження відкриває вогонь у напрямку позиції засади, прикриває атаку.

Коли противник відкрив вогонь з відстані, яка перевищує кидок гранати (більш як 35 м), та частина підрозділу, яка потрапила в зону ураження залягає, ставить димову завісу гранатами і відповідає вогнем у напрямку засади. Друга частина цього підрозділу атакує засаду з флангу. Відділення, якщо рухається по вогневих групах, розтягнуто на 120 м, взвод – на 400 м, тому вважається, що частина підрозділу, яка не потрапила в зону ураження, спроможна і зобов’язана атакувати позиції засади з флангу або з тилу вогнем і маневром. Якщо весь підрозділ потрапив у засаду, він повинен атакувати її, прикриваючись димовими гранатами.

Рух пішим маршем загальновійськові підрозділи здійснюють двома колонами по одному чоловіку вздовж дороги. Дистанція між військовослужбовцями – 5 м, відділеннями – 10 м. Якщо є вірогідність нападу із засади, то підрозділи прямують по вогневих групах. Бойовий порядок вогневої групи будується кутом. Старший вогневої групи розташовується попереду на гостряку кута, зліва і праворуч від нього на відстані 5 – 10 м – кулеметник і гранатометник, далі – стрілець, за ним – командир відділення з радистом і друга вогнева група.

71. Під час нападу противника із засади екіпажі бойових машин відкривають вогонь, встановлюють аерозольну (димову) завісу, забезпечуючи вихід військової техніки і озброєння із зони ураження, спішування особового складу і відбиття нападу. Особовий склад спішується, займає вогневі позиції навколо машин і під їх прикриттям відкриває щільний вогонь по виявлених цілях противника і найбільш імовірних місцях їх розташування, сміливими, рішучими діями відбиває напад і, якщо можливо, переходить в атаку.

Командир взводу (відділення, танка) негайно доповідає командиру роти (взводу) про місце засади і стан справ.

72. Мінне поле, установлене засобами дистанційного мінування противника, взвод позначає та обходить або долає у складі колони роти за головною машиною проробленим нею проходом. Міни, які були виявлені перед машинами взводу, знищуються з використанням возимого комплекту розмінування або іншими способами.

Якщо на допомогу підходять інші підрозділи, то підрозділ, який зазнав нападу противника, повинен не дати йому можливості відійти.

73. Під час оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження взвод (відділення, танк) продовжує рух. У бойових машинах перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, вмикаються системи колективного захисту від ЗМУ. Особовий склад, який перебуває в пішому порядку і на відкритих машинах, надягає засоби індивідуального захисту.

Зони з високими рівнями радіації, райони руйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху підрозділ, як правило, обходить; у разі неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю із обов’язковим використанням засобів індивідуального захисту і систем колективного захисту від ЗМУ.

Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (взводу), а в разі потрапляння отруйних речовин на шкірні покрови і стрілецьку зброю – негайно.

Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, у районі спеціальної обробки перед районами денного (нічного) відпочинку або перед входом у район зосередження.

74. У разі застосування противником запалювальної зброї, а також вимушеного подолання району пожеж люки, двері, бійниці і жалюзі бойових машин зачиняються. У разі необхідності надіваються протигази із вставленими протидимними фільтрами. Після виходу з району пожеж командир взводу (відділення, танка) організовує гасіння вогню на машинах, рятування особового складу і надання постраждалим першої медичної допомоги, після чого рух відновлюється.

Поранені і хворі після надання їм першої медичної допомоги на місці доставляються в медичний пункт батальйону.

75. На привалах машини зупиняються на правому або лівому узбіччі дорогине ближче10 м одна від одної або на дистанціях, установлених командиром. Для машин, що відстали, залишаються місця.

БМП (БТР, танки) розміщуються, якщо можливо, під кронами дерев, у радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості, за наявності часу, маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами. Висадка з машин здійснюється тільки за командою (сигналом) своїх командирів. Для відпочинку особовий склад розташовується праворуч від дороги. У машинах залишаються спостерігачі і чергові кулеметники (навідники гармат), а в командирських машинах – і чергові на радіозасобах. Вогневі засоби, призначені для відбиття нападу повітряного противника, повинні бути в готовності до ведення вогню.

Екіпажі бойових машин (водії) проводять контрольний огляд ОВТ, технічне обслуговування і разом із особовим складом, призначеним на допомогу, усувають виявлені несправності.

76. Узимку перед маршем командир взводу (відділення, танка) зобов’язаний: ужити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти відмороження; переконатися в наявності зимового дизельного пального і спеціальних рідин у машинах і, в разі потреби, вжити заходів щодо їх дозаправлення; перевірити справність засобів підігріву двигунів машин, готовність озброєння до застосування в умовах низьких температур, а якщо буде здійснюватися рух ділянками з глибоким сніговим покривом – і натягування гусениць, а також оснащення машин засобами підвищення прохідності; дати вказівки механікам-водіям (водіям) з проведення заходів щодо запобігання розморожуванню систем охолодження двигунів; організувати просушування обмундирування і взуття.

77. У горах під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) приділяє особливу увагу перевірці справності ходової частини і механізмів управління машин. На кожній машині необхідно мати спеціальні пристосування для запобігання скочуванню машин під час зупинок, на підйомах і спусках, мати запас рідини для охолодження двигунів.

Під час подолання тунелів великої протяжності люки, двері та бійниці бойових машин зачиняють. У разі необхідності надіваються протигази з протидимними фільтрами. У випадку зупинки колони двигуни машин повинні бути заглушені, особовий склад надіває протигази.

Після подолання тунелю необхідно провести перевірку особового складу, особливо механіків-водіїв (водіїв), стосовно отруєння чадним газом.

Під час здійснення маршу в горах необхідно пам’ятати, що в результаті падіння потужності двигунів швидкість зменшується. Температура закипання води охолоджувальної рідини понижується.

Під час подолання небезпечних місць особовий склад механізованого взводу, як правило, спішується.

Під час руху в пішому порядку скельні ділянки, осипи і перевали долаються, як правило, повзводно або відділеннями із дотриманням вимог безпеки та обов’язковою страховкою один одного або самостраховкою.

На привалах і під час розташування на відпочинок у гірській місцевості особовий склад і військова техніка розташовуються в місцях, безпечних від обвалів, каменепадів, осипів, снігових лавин і затоплень.

Поиск по сайту: