Мирова угода у справах про банкрутство

Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство, відповідно до ст.35 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», – це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін, яка на­бирає чинності у разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала і може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди приймається: від імені кредиторів – комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від імені боржника – керівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управ­ління боржника.

Мирова угода може бути укладена щодо вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закону).

Дуже важливим для процедури мирової угоди є положення ч. 2 ст. 36 Закону, згідно з яким органи податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за справлянням податків і зборів, зобов’язані при укладенні мирової угоди погодитись на:

- списання податкового торгу (всієї заборгованості по сплаті
податків і зборів), який виник у строк, що передував трьом повним
календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи
про банкрутство;

- прощення (списання) частини заборгованості, що виникла
протягом трьох останніх років перед поданням заяви про порушення справи про банкрутство, або на розстрочку (відстрочку) цієї заборгованості.

Зміст мирової угоди:

- обов’язкові положення: про розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника; про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини;

- факультативні положення: про виконання зобов’язань боржника третіми особами;

- про обмін вимог кредиторів на активи боржника бо його корпоративні права боржника;

- про задоволення ви­мог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), креди­торів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів відповідно до умов мирової угоди. Винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство і відповідно – припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

У разі незатвердження господарським судом мирової угоди (якщо було порушено порядок укладення мирової угоди або миро­ва угода містить умови, що суперечать закону) така угода вважа­ється неукладеною.

За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мировою угодою.

Питання для самоконтролю:

1.Ознайомтесь зі змістом глави 23 Господарського кодексу України та законом України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом».

2.Дайте визначення банкрутства.

3.Розкрийте поняття «боржник».

4.За яких підстав порушуються справи про банкрутство?

5.В яких випадках господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство?

6.Який строк ліквідаційної процедури?

7.Що таке «мирова угода»?

Поиск по сайту: