|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Правове регулювання некомерційної господарської діяльності
На суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Враховуючи те, що некомерційне господарювання є різновидом господарської діяльності, ця діяльність суб’єктів господарювання має здійснюватися згідно із загальними правовими вимогами до заняття нею суб’єктами господарської діяльності. Різноманіття організаційно-правових форм некомерційної господарської діяльності спричиняє встановлення ряду особливостей для відповідних суб’єктів господарювання. Специфіка діяльності таких суб’єктів визначається як Господарським кодексом України, так і спеціальним законодавством про некомерційні (неприбуткові) організації – суб’єкти некомерційного господарювання, які здійснюють неприбуткову господарську діяльність. Господарський кодекс встановлює спеціальні правила відносно діяльності торгово-промислових палат і організацій роботодавців (ст. 21 ГК), казенних підприємств (ст.ст.76,77 ГК), комунальних некомерційних підприємств (ст. 78 ГК), кооперативів (за винятком виробничих кооперативів) (глава 10 ГК, ст. 112 ГК), кредитних спілок (ст. 130 ГК), благодійних організацій (ст. 131 ГК), товарних бірж (ст. 279 ГК) і ряду інших суб’єктів господарювання. Податкове законодавство, наприклад, визначає для неприбуткових установ і організацій в ряді випадків особливий механізм оподатковування. Він поширюється, зокрема, на сплату податку на прибуток такими установами й організаціями відповідно до п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р). При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб’єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом. Спеціальне законодавство також містить аналогічні положення. У ст.17 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.97р. встановлені правила щодо оплати праці в органах благодійної організації: члени виконавчого органу, крім президента (директора), не одержують заробітну плату за свою роботу в цьому органі. Витрати, обумовлені виконанням статутних обов’язків у цих органах, можуть бути відшкодовані за рахунок коштів благодійної організації за рішенням правління (комітету). На працівників апарату благодійної організації поширюється законодавство України про працю, соціальне забезпечення і соціальне страхування. У відповідності зі ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 р. торгово-промислові палати мають право самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності, встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їх праці згідно із законодавством України. Детально відповідні положення передбачені в Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91 р., розділ V якого містить положення щодо трудової діяльності в релігійних організаціях та на їх підприємствах. У ст.26 цього Закону встановлено, що на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оподатковування. Крім цього, громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також збір на обов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, встановлених законодавством. Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їхніх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства (див. ст. 28 зазначеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 16.01.2003р.). Податкове законодавство також враховує дані положення. Так, відповідно до підпункту 7.11.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. доходи або майно неприбуткових організацій, за винятком неприбуткових організацій, визначених у абзацах «а» (органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів) та «в» (пенсійні фонди, кредитні спілки, утворені у порядку, визначеному законом) підпункту 7.11.1, не підлягають розподілу між їх засновниками або учасниками та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника або учасника такої неприбуткової організації, її посадових осіб, крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи. Питання для самоконтролю: 1. Визначте поняття некомерційної господарської діяльності. 2. Перелічите основні ознаки некомерційної господарської діяльності. 3. Чим відрізняється підприємництво від некомерційної господарської діяльності? 4. Назвіть організаційно-правові форми некомерційної господарської діяльності. 5. Що є критерієм поділу організаційно-правових форм некомерційної господарської діяльності? 6. Хто є суб’єктами некомерційної господарської діяльності? 7. Правові основи здійснення некомерційної господарської діяльності. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |