Способи набуття і припинення права власності

Суб’єктивне право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, зазначе­них у цивільному так і в господарському кодексах України.

Всі юридичні факти, які утворюють правовідносини влас­ності, а відповідно і суб’єктивне право власності, можна поділити на первісні та похідні.

Первісні факти, за яких виникає право суб’єктивної власності на річ, є такі юридичні факти за яких таке право виникає вперше або незалежно від попередніх власників.

До первісних юридичних фактів можна віднести різноманітні способи набуття права власності. Такими способами набуття права власності є загальні та спеціальні способи.

До загальних способів належать:

- виробництво – створення нової речі внаслідок виробничої діяльності;

- специфікація – переробка речі;

- володіння плодами і доходами;

Виробництво – це один з найпоширеніших способів набуття права власності. Воно полягає у створенні нової речі і це може виготовлятися як у промислових масштабах, так і в одиничному екземплярі, незалежно від форми власності, а звідси виробнича діяльність є підставою (способом) набуття як колективної або державної власності (майно виробляють колективи громадян), так і індивідуальної власності (суб’єктом є окремий громадянин) і характеризує розширене відтворення права власності.

Специфікація - це спосіб набуття права власності шляхом переробки чужої речі, внаслідок чого створюється нова, або виготовлення нової речі з чужих матеріалів. Якщо переробка виконується із матеріалів власника, який сам і здійснює виробничий процес, то питання про власника нової речі не виникає, але коли річ виготовляється з чужих матеріалів або переробляється чужа річ, виникають певні труднощі у визначенні власника, тобто виникають труднощі в тому кого визнати власником - того, кому належали матеріали (або стара річ), чи того, хто вклав свою працю.

Особа, яка переробляє якусь річ або якісь матеріали називається спеціфікатором. Специфікатор може стати власником нової речі, виготовленої з чужої речі або з чужих матеріалів, за наявності двох умов: а) вартість виготовлення речі більша від вартості матеріалів (або вар­тості старої речі); б) специфікатор не знав і не повинен був знати, що виготовляє речі з чужих матеріалів, які належать іншій особі.

При наявності цих умов специфікатор визнається власником речі, але він повинен повернути інший особі вартість належних їй матеріалів або компенсувати вартість старої речі. Коли ж вартість речі чи матеріалів перевищує вартість виготовленої речі, – власником речі визнається власник матеріалів або речі, який може залишити виготовлену річ за собою, оплативши витрати на її виготовлення, або відмовитися від неї на користь специфікатора.

Плоди і доходи згідно ст. 133 ЦК України – це одержання плодів і доходів в результаті використання своєї або чужої власності. Одержання плодів та доходів є одним із способів набуття права власності на річ, яка була отримана як плоди, приплід тварини, та як доходи її власника, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою. Так, згідно ст. 22 Закону України "Про власність" – продукція, вироблена орендарем з використанням орендованого майна, та отримані від неї доходи є його власністю. Диспозитивний характер ст. 133 ЦК України дає змогу визначити долю плодів і доходів також угодою між власником речі та іншою особою.

До спеціальних способів відносяться способи, притаманні лише державній власності. До них належать:

- націоналізація;

- реквізиція;

- конфіскація;

- вилучення безгосподарно утримуваного будинку;

- вилучення безгосподарно утриму­ваних пам’яток історії і культури;

- оприходування безгосподарного майна;

- знахідка;

- скарб тощо.

Похідні юридичні факти, за яких виникає право суб’єктивної власності, це юридичні факти визначені угодою або законом. Такими юридичними фактами є укладання угоди або в результаті виникнення якоїсь події. До похідних способів набуття права власності визнаються різноманітні цивільні угоди, господарські договори, а також успадкування за законом і заповітом.

За похідних юридичних фактів – право власності виникає у суб’єкта внаслідок волевиявлення поперед­нього власника. Такі способи набуття права власності пов’язані з переходом права власності, як правило, з актом розпорядження майном з боку попереднього власника. Набуття права власності у такий спосіб полягає у припиненні права власності у відчужувача і виникнення права власності у набувача, що відбуваються, як правило, водночас на основі того самого юридичного факту, наприклад, договору купівлі-продажу, передачі речі за договором позики тощо. Отже, якщо право власності переходить від одного власника до другого, тобто за обставин, які залежать від волі попереднього власника, виникає правонаступництво.

Похідними способами набуття права власності визнаються договори:

- купівлі – продажу;

- поставки;

- дарування;

- міни;

- позики тощо. Уклавши відповідний договір, набувач речі стає її власником.

Крім договорів, похідним визнається і такий спосіб набуття права власності, як успадкування, незалежно від того, що є його підставою – заповіт чи закон.

Способи припинення права власності, як і підстави для його набуття, являють собою юридичні факти, визначені законом. Оскільки виникнення права власності на річ однієї особи здебільшого означає припинення права власності на ту саму річ у іншої особи, підстави виникнення права власності водночас розглядаються і як підстави для його припинення.

Разом з тим, не завжди припинення права власності пов’язано з правонаступництвом і новим правом власності. Це буває, наприклад, коли власник повністю споживає належне йому майно (продукти харчування). Така ж ситуація виникає і у разі виробничого використання матеріалів. Різниця лише в тому, що при особистому споживанні право власності на річ взагалі припиняється, а у разі виробничого споживання у зв’язку з припиненням права власності на матеріали виникає право власності на нову річ.

Право власності припиняється й тоді, коли власник відмовляється від належної йому речі у зв’язку з її непотрібністю (знищення, викидання) або коли відзначається загибель речі внаслі­док випадкової події стихійного характеру чи протиправних дій інших осіб.

Практика знає випадки, коли право власності може припи­нятися внаслідок прийняття відповідного нормативно-правового акта органами державного управління, наприклад вилучення худоби під час епізоотій, знищення птиці у випадку пандемії птичого грипу тощо.

Таким чином, підставами припинення права власності є юридичні факти, які поділяються на дії, тобто такі, що залежать від волі власника, та події тобто юридичні факти, що не залежать від волі власника.

До юридичних фактів, що залежать від волі власника належать:

- угоди з відчуження чи оренди майна або витрат грошових коштів;

- користування майном, внаслідок якого це майно повністю
споживається;

- знищення або викидання майна власником.

До юридичних фактів, що не залежать від волі власника належать:

- примусове вилучення або примусовий продаж майна у випадках, передбачених законом;

- загибель майна внаслідок стихійної події або протиправних дій інших осіб;

- набуття майна проти волі власника добросовісним набувачем.

Поиск по сайту: