Порядок створення банків

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та акціонерів (пайовиків), які набувають істотної участі у банку, встановлюються Законом «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.

Слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів «Україна», «державний», «центральний», «національний» та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.

Статут банку складається з урахуванням положень Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства» та інших законів України.

Статут банку обов’язково має містити інформацію про:

- найменування банку;

- його місцезнаходження;

- організаційно-правову форму;

- види діяльності, які має намір здійснювати банк;

- розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;

- структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;

- порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 Закону «Про банки і банківську діяльність»;

- порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;

- розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;

- порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

- положення про аудиторську перевірку банку;

- положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

- заяву про реєстрацію банку;

- установчий договір (крім державного банку);

- статут банку;

- рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

- бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;

- інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть
істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юри­дичній особі;

- бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) – для учасників – юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) – для учасників – фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

- відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

- копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;

- нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

- копії звіту про проведення відкритої підписки на акції – для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

- відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених у цій статті.

Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.

Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

- наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капі­талу банку у розмірі, що встановлюється даним Законом;

- забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України;

- наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Правове регулювання банківської діяльності і визначення спе­цифіки правового статусу суб’єктів цієї діяльності здійснюється за допомогою системи нормативно-правових актів, що включає:

Кодекси:

- Господарський кодекс України, в якому цьому виду фінансової діяльності присвячено 15 статей (ст. 334 – правовий статус банків; ст. 335 – Національний банк України; ст. 336 – організаційно-правові форми банків; ст. 337 – державні банки; ст. 338 – коопера­тивні банки; ст. 339 – банківські операції; ст. 340 – депозитні опе­рації банків; ст. 341 – розрахункові операції банків; ст. 342 – бан­ківські рахунки; ст. 343 – відповідальність за порушення строків розрахунків; ст. 344 – міжнародні розрахункові операції; ст. 345 – кредитні операції банків; ст. 346 – кредитування суб’єктів госпо­дарювання; ст. 347 – форми та види банківського кредиту; ст. 348 – контроль банку за використанням кредиту; ст. 349 – кредитні ре­сурси; ст. 350 – факторингові послуги банків; ст. 351 – лізингові операції банків;

- Цивільний кодекс України, кілька глав якого регулюють відно­сини щодо позики, кредиту, банківського вкладу (глава 71), бан­ківського рахунка (глава 72), факторингу (глава 73), розрахунків (глава 74);

Закони України:

- «Про Національний банк України»; визначає правовий статус Нацбанку, в т. ч. розмір та джерела фор­мування статутного капіталу, функції, керівні органи, операції, організаційні основи та структуру, повноваження НБУ (щодо здій­снення грошово-кредитної політики, управління готівковим гро­шовим обігом, організації розрахунків та грошового обігу, банків­ського контролю і банківського нагляду, організації банківської статистики), основи взаємовідносини НБУ з вищими органами держави;

- «Про банки і банківську діяльність» (містить 99 статей): визначає правовий статус комерційних банків (поняття, види та організаційно-правові форми банків, порядок їх створення та ліцензування діяльності, вимоги до активів банку, банківських операцій, порядок управління банками, вимоги до їх посадових осіб, засади державного регулювання банківської діяльності, по­рядок призначення тимчасової адміністрації та ліквідації банків);

Підзаконні нормативі-правові акти:

Національного банку України:

- Положення про порядок формування обов’язкових резервів
для банків України: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 27.06.2001 р. № 244;

- Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Затверджено постановою Правління Національного банку України від № 275 від 17.07.2001 р.;

- Положення про порядок створення і державної реєстрації бан­ків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Затверджено по­становою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375;

- Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об’єднань: Затверджено постановою Правління Наці­онального банку України від 31.08.2001 р. № 377;

- Положення про порядок формування та використання бан­ками резервного фонду: Затверджено постановою Правління Наці­онального банку України від 08.08.2001 р. № 334;

- Положення про порядок подання до Національного банку України аудиторського звіту та висновку за результатами річної фінансової звітності банку: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 28.01.2002 р. № 38;

- Положення про порядок визначення та формування обов’язкових резервів для банків України: Затверджено постановою Пра­вління НБУ № 172 від 21.04.2004 р. та інші акти НБУ;

Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР):

- рішення ДКЦПФР № 104 від 18.05.1999 р. «Про затверджен­ня Положення щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів»;

- рішення ДКЦПФР № 178 від 10.09.1999 «Про затвердження тимчасового положення про вимоги до розрахункового банку та Типового договору про грошові розрахунки за операціями щодо цінних паперів»;

- рішення ДКЦПФР № 283 від 30.12.1999 р. «Про затверджен­ня Порядку взяття на облік у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку банку як розрахункового» та ін.

Поиск по сайту: