Економічної конкуренції

Питанням відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції присвячений розділ VIII Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно зі ст. 50 Закону порушеннями законодавства про за­хист економічної конкуренції є:

- антиконкурентні узгоджені дії;

- зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого са­моврядування, органів адміністративно-господарського управлін­ня та контролю;

- невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повно­му обсязі;

- здійснення учасниками узгоджених дій – суб’єктами гос­подарювання дій, заборонених згідно з частиною 5 ст. 10 За­кону;

- делегування повноважень органів влади чи органів місце­вого самоврядування у випадках, заборонених згідно із ст. 16 Закону;

- вчинення дій, заборонених згідно із ст. 17 Закону;

- обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із частиною 2 ст. 18, статтями 19 і 20 Закону;

- обмежувальна діяльність, заборонена згідно із частиною 1 ст. 18 Закону;

- недотримання умов, передбачених пунктом 2 частини З ст. 22 Закону;

- порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб’єкта гос­подарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

- концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність та­кого дозволу необхідна;

- неподання інформації Антимонопольному комітету Ук­раїни, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територі­ального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

- подання інформації в неповному обсязі Антимонополь­ному комітету України, його територіальному відділенню у вста­новлені органами Антимонопольного комітету України, голо­вою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

- подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

- створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

17) надання рекомендацій суб’єктами господарювання, об’єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та конт­ролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

- обмеження в господарській діяльності суб’єкта господа­рювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із зая­вою про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції;

- невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов’язань, якими було обумовлено рішення про на­дання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

- обмежувальна діяльність об’єднань, заборонена згідно зі ст. 21 Закону.

За порушення законодавства про захист економічної конку­ренції до суб’єктів господарювання застосовуються такі види санкцій:

Штрафи відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладаються органами Антимонопольного комітету на об’єднання, суб'єкти господарювання за такі порушення:

а) антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; невиконання рішення, попередньо­го рішення органів Антимонопольного комітету або їх виконан­ня не в повному обсязі – у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф. У разі наявності незаконно одер­жаного прибутку, який перевищує 10 відсотків зазначеного до­ходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Якщо до­ходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимо­нопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян;

б) здійснення учасниками узгоджених дій – суб’єктами господарювання дій, заборонених згідно з частиною 5 ст. 10 Зако­ну; обмежувальну та дискримінаційну діяльність, заборонену згідно із частиною 2 ст. 18, статтями 19 і 20 Закону; недотри­мання умов, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 22 Закону; порушення положень погоджених з органами Антимонопольно­го комітету України установчих документів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призво­дить до обмеження конкуренції; концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету Ук­раїни, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна; невико­нання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію – у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що пере­дував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (вируч­ки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) обмежувальну діяльність, заборонену згідно із частиною 1 ст. 18 Закону; неподання інформації Антимонопольному комі­тету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонополь­ному комітету України, його територіальному відділенню у вста­новлені органами Антимонопольного комітету України, голо­вою його територіального відділення чи нормативно-правови­ми актами строки; подання недостовірної інформації Антимо­нопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні пере­вірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, доку­менти, предмети чи інші носії інформації; обмеження в госпо­дарській діяльності суб’єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції – у розмірі до одно­го відсотка доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реа­лізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Ан­тимонопольного комітету України, голови його територіально­го відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накла­дається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну ти­сячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністратив­ною колегією Антимонопольного комітету України на їх засі­даннях.

Відповідно до Закону України «Про захист від недобросовіс­ної конкуренції» вчинення господарюючими суб’єктами – юри­дичними особами та їх об’єднаннями дій, визначених цим Зако­ном як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом України, його територіаль­ними відділеннями штрафів у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господа­рюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі, якщо обчислення виручки господарюючого суб’єкта неможливе або виручка відсутня, заз­начені штрафи накладаються у розмірі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об’єднаннями та об’єднаннями громадян, що не є господарюючими суб’єктами, тягне за собою накладання на них Антимонопольним комітетом Украї­ни, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примусовий поділ, як вид господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, застосовується Антимонопольним комітетом у випадках, коли суб’єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, зловживає ним.

Примусовий поділ не застосовується у таких випадках:

- за неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структур­них одиниць;

- за наявності тісного технологічного зв’язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб’єктом господарювання, переви­щує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб’єкта господарювання підлягає виконан­ню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

Відшкодування шкоди. Особи, яким заподіяно шкоду внас­лідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із зая­вою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конку­ренції», відшкодовується особою, котра вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених Законом «Про захист від недобросовісної конкуренції» як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Вилучення товарів – у разі встановлення факту неправомір­ного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб’єкта господарювання як у виробника, так і в продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначається Ка­бінетом Міністрів України.

Вилучення товарів із неправомірно використаним позна­ченням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання за­стосовується у разі, коли можливість змішування з діяльністю іншого суб’єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

Слід мати на увазі, що суб’єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушен­ня законодавства про захист економічної конкуренції становить п’ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого по­рушення – з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушен­ня законодавства про захист економічної конкуренції, передба­чені пунктами 13-16 ст. 50 Закону України «Про захист еконо­мічної конкуренції», становить три роки з дня вчинення пору­шення, а в разі триваючого порушення – з дня закінчення вчи­нення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органа­ми Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Поиск по сайту: