Вибір економічної стратегії

Як і раніше, вибір економічної стратегії розвитку народногосподарського комплексу України визначався політичним курсом, що залежав насамперед від волі Й. Сталіна та співвідношення сил правлячої еліти. Він був важливим чинником можливих іноземних позик та інвестицій. Ступінь конверсії й обсяг ресурсів, що спрямувались на розвиток ВПК, рівень економічного співробітництва із західними державами значною мірою визначали масштаби нагромаджень, їх структуру (зокрема частку внутрішніх нагромаджень у ВВП) і ступінь закритості (автаркії) радянської економіки.

Війна зблизила республіки Союзу зі світовим товариством, а відносини із західними державами набули партнерського, здавалося б, навіть дружнього характеру. Перемога у війні поліпшила задушливу суспільну атмосферу кінця 30-х років і сприяла демократичному оновленню радянської системи, змінам на краще. У суспільній свідомості потроху зникав страх. Війна навчила людей критично мислити, для багатьох із них вона стала "відкриттям" Заходу (за кордоном побувало понад 6 млн осіб у складі діючої армії та ще 5,5 млн репатріантів), похитнула ідеологічні стереотипи, викликавши зацікавленість і симпатію до західної цивілізації.

Реформаторські настрої проникли і в більшовицьку еліту, суттєво оновлену в роки війни. Війна привчила управлінський корпус до ініціативи, відкинувши на другий план виявлення "шкідників" і "ворогів народу". Під час війни на відміну від інших країн зменшився ступінь централізованого державного регулювання деяких секторів радянської економіки. Як наслідок, в не окупованих районах дещо зросли доходи сільського населення. Піклування про виживання населення і виконання державних завдань спонукали місцеву владу заохочувати дрібнотоварне виробництво. Повернення до мирного життя потребувало або узаконення, інституціоналізації цих новацій, суттєвої корекції довоєнної економічної політики, або повернення до попередньої централізованої моделі економіки з гіпертрофованим воєнним сектором (навіть цивільні підприємства мали водночас і воєнний профіль, мобілізаційні потужності на випадок війни), суворим адміністративно-політичним контролем за діяльністю господарської адміністрації, підприємств і всіх робітників.

Ухвалений у травні 1946 р. Закон "Про п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства СРСР на 1946—1950 рр." визначив завдання, головним із яких було забезпечення першочергової відбудови і розвиток важкої промисловості та залізничного транспорту. Це стало першим кроком на шляху повернення до довоєнної моделі розвитку народного господарства. Проте багато аспектів економічної стратегії ще не було визначено. Завдання четвертої п'ятирічки не виключали деяких варіантів розвитку в межах централізованої системи планування й управління народним господарством України.

Однак розпад антигітлерівської коаліції, боротьба із західними державами за поділ Європи і початок "холодної війни" сприяли остаточній перемозі прихильників централізації та розвитку ВПК, за якими стояв Й. Сталін. У цьому самому напрямі діяли і деякі внутрішні чинники: голод 1946—1947 рр., що зумовило різке посилення контролю держави над селом, загострення соціально-економічної ситуації в містах (у тому числі зі скасуванням карткової системи і грошовою реформою 1947 р.).

Поиск по сайту: