Класифікація інституціональних пасток

У сучасній економічній літературі до інституціональних пасток, які виникли в результаті ігнорування інституціональних обмежень, належать: поширення бартеру, неплатежі та корупція ухилення від податків (табл. 13.3).

Таблиця 13.3. Класифікація інституціональних пасток

Запропонована класифікація інституціональних пасток дає змогу ліпше зрозуміти їх за значущістю у суспільстві. Для комплексного вивчення скористаємося матрицею дослідження інституціональних пасток, яка може бути необхідним інструментом, що дає змогу в єдиному форматі розглядати найрізноманітніші їх види незалежно від джерел виникнення і специфічних особливостей функціонування. У табл. 13.4 наведено практичне значення застосування запропонованого інструменту для характеристики більшості відомих інституціональних пасток.

Аналіз матриці дає змогу виявити такі закономірності: 1) простежується взаємозв'язок між макроекономічною політикою та інституціональною структурою, в тому числі між макроекономічним управлінням і

Таблиця 13.4. Матриця дослідження інституціональних пасток в Україні в перехідний період

економічними інститутами: макроекономічні впливи можуть зумовити суттєві зміни інституціональної структури;

2) виявляється провідна роль підготовленості або послідовності реформ, адже їх успіх багато в чому залежить від первісного (початкового) стану економічної системи;

3) наявний взаємозв'язок між економічною політикою, інституціональними пастками і типом ринкової економіки та суспільства, що формуються внаслідок трансформації.

За оцінками українських економістів, обсяг трансакційних витрат для великих державних промислових підприємств у 90-ті роки XX ст. у процесі інституціональної трансформації економіки, тобто з урахуванням відповідних інституціональних пасток, становив майже 85 %. Якщо здійснювати підрахунки з огляду на складники реальної собівартості, то трансакційні витрати такого підприємства передбачали: витрати, пов'язані з корупцією, — 10 %; витрати бартерних розрахунків порівняно з грошовим обігом — 30; витрати, що пов'язані з адміністративними перешкодами, — 3; витрати, пов'язані з тіньовою частиною робочого часу, — 12; витрати, пов'язані з урядовими взаєморозрахунками (держава розраховувалась із великими підприємствами значною мірою грошовими заліками, дисконт за якими становив майже 30 %), — 30 %. Тому в процесі інституціональної трансформації значна частина підприємств працювала в режимі "проїдання" раніше нагромаджених активів. У такій ситуації забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки — головне завдання, а оцінки трансакційних витрат потрібно враховувати з метою формування адекватної економічної політики.

Під впливом докорінних економічних змін в Україні виокремилися головні проблеми економічної думки на сучасному етапі:

1) аналіз, оцінювання й обґрунтування питань формування ринкової економіки, шляхів і моделей переходів до ринку;

2) переосмислення досягнень сучасних світових економічних теорій;

3) дослідження конкретних макро- і мікроекономічних проблем в економіці (інфляція, безробіття, ефективне використання ресурсів і природної ренти, приватизація та ін.);

4) з'ясування проблем економічної безпеки України в умовах переходу до економіки ринкового типу і вступу в СОТ;

5) аналіз особливостей і тенденцій розвитку світового господарства, визначення місця і ролі країни у світовому економічному товаристві;

6) пошук та обґрунтування нової парадигми вітчизняної економічної теорії. Аналіз зазначених проблем здійснюється з позицій сучасних головних напрямів економічної теорії в сукупності позитивного та нормативного підходів.

Отже, можна говорити про те, що українська економічна думка відроджується з урахуванням новітніх досягнень світової економічної науки. В цьому аналізі помітно зростає значення інституціоналістського та неоінституціоналістського підходу.

Поиск по сайту: