Приватні права власності

Фундаторами теорії прав власності в сучасній економічній літературі вважають А.Алчіана і Г.Демсеца. Згідно з їх поглядами, права власності — це право на вибір способів використання економічних благ, яке забезпечується суспільством. Вони встановлюються в правовому або адміністративному порядку, закріплюються звичаями або ієрархічною структурою суспільства. Приватним називається право власності, яким володіє конкретний індивід. Воно може бути відчужене в обмін на аналогічне право стосовно інших благ. Головними критеріями визначення сили цього права є вірогідність і витрати на його реалізацію, що залежать від діяльності уряду, неформальних суспільних акцій, а також панівних етичних і моральних норм. Тобто без дозволу або виплати компенсації ніхто не в змозі законно використовувати або впливати на фізичний стан благ, на які особа має право власності. У гіпотетичному стані, для якого характерна повнота приватних прав власності, жодна дія індивіда з належними йому ресурсами не може впливати на фізичне становище приватної власності інших людей. Наприклад, приватне право особи на комп'ютер обмежує допустиму сферу будь-чиїх дій стосовно нього, а приватні права власності іншої особи обмежують будь-чиї дії щодо всього, чим вона володіє. Але при цьому варто зазначити, що захист від дії інших людей поширюється на фізичне використання і фізичний стан блага, але не на його мінову вартість.

Правом на здійснення вибору між несумісними способами використання благ є приватне право власності. Воно не є чимось надуманим або нав'язаним зовні обмеженням на спектр можливих напрямів (способів) використання, це виняткове право на вибір між цими напрямами (способами). Заборона вирощувати полуницю на приватній ділянці особи було б нав'язаним або надуманим обмеженням, що позбавляє цю особу визначених прав без передавання їх іншим. Крім того, така заборона обмежила б коло альтернатив поведінки особи без розширення кількості можливих варіантів поведінки у когось іншого. Тому надумані обмеження, в яких немає потреби, не є основою прав власності.

За гарантованих прав власності допускають укладання контрактів на будь-яких умовах, що є продуктом взаємного погодження, хоча виконання ряду контрактів не обов'язково забезпечується державою. Там, де контрактні угоди заборонені, приватні права власності заперечуються. Наприклад, згоду індивіда працювати більше встановленої норми можуть розглядати як таку, що суперечить закону незалежно від запропонованого розміру винагороди. Або незаконною є можлива практика продажу за цінами, які перевищують офіційно встановлені. Такі обмеження зменшують значення приватних прав власності та ринкового обміну і контрактів як засобів координації виробництва, споживання та розв'язання конфліктів.

Теоретичний аналіз прав власності дав змогу пояснити спосіб управління і координації використання економічних ресурсів у системі, що ґрунтується на приватній власності (система вільного підприємництва). Основою цього аналізу є припущення про наявність переваг і два обмеження: виробничих можливостей та можливостей обміну приватною власністю. У суспільстві з розсіяною інформацією для ефективної децентралізованої координації виробничої спеціалізації, що базується на відомому принципі порівняльних переваг, люди мають володіти гарантованими відчужуваними приватними правами власності на виробничі ресурси і продукти, які можна обмінювати за взаємопогодженими цінами за низьких витрат напрацювань умов надійних угод (контрактів). Формування такої системи в Україні, яка забезпечує координацію розсіяної інформації, сприятиме підвищенню доступності благ, що ціняться більше або витрати на виробництво яких знижуються. Вартість (цінність) благ у такому випадку визначають як сукупність прав власності на такі, які є об'єктом обміну. Ця вартість (цінність) не еквівалентна цінності такої самої кількості блага, що є, наприклад, власністю держави, а не приватної особи. Сильніші права більш цінні, тобто в обмін на пропоноване продавцем благо із сильнішими правами він вимагатиме більшу кількість благ, на які встановлені менш сильні права власності, і навпаки.

Поиск по сайту: