Конверсія та її наслідки

США вийшли з війни, зміцнивши позиції як лідер світового господарства (країна дотримувалася нейтралітету до 6 квітня 1917 р.; втрати становили майже 120 тис. осіб). За період підготовки до Першої світової війни, особливо в її роки, США вдалось активно використати місткий ринок країн, котрі воювали. Виконання контрактів на постачання зброї сприяло прискореному промисловому розвитку, а поставки продовольства зумовили в країні різке підвищення рівня сільськогосподарського виробництва. Американський експорт протягом 1914—1919 рр. збільшився утричі— з 2,4 до 7,9 млрд дол. США, також розширився їх вплив на тих ринках, які раніше контролювали західноєвропейські країни, що розв'язували воєнні проблеми. Війна була "великим" бізнесом для американських підприємців, прибуток яких за ці роки досяг майже 35 млрд дол. США. До завершення війни, отримавши прибутки від масового експорту, країна погасила половину всієї зовнішньоекономічної заборгованості й перетворилася на найбільшого кредитора. 1918 р. у США була зосереджена половина світового золотого запасу. У промислових компаніях країни до кінця війни — початку періоду конверсії зосереджувалося 50 % світового видобутку кам'яного вугілля, майже 70 % нафти, 60 % міді. Вони виплавляли 3/5 чавуну і сталі, випускали 85 % автомобілів. Країна в перші роки після війни, в 1919— 1920 рр. не знижувала обсягу експорту в Європу продуктів сільського господарства, сировини, видавала кредити.

Тимчасовий післявоєнний спад 1920—1921 рр. спричинила конверсія промисловості. Як і в інших країнах, у США за роки війни відчутно виявилися диспропорції в розвитку галузей народного господарства. Це частково було як причиною, так і наслідком державного втручання в господарське життя країни. Ще в передвоєнний період держава різко збільшила кількість урядових замовлень монополіям, які безпосередньо були пов'язані з військовим виробництвом, надавала їм кредити та субсидії. З метою концентрації виробничого потенціалу на виконання воєнних замовлень уряд США в 1917—1918 рр. створив комітети, відповідальні за розміщення цих замовлень, а також за розподіл робочої сили, палива, сировини, транспортних засобів. Діяльність комітетів координувала військово-промислова рада, що було незвичайним явищем для ліберальної економіки країни. Аналогічна централізація спостерігалася і в банківській сфері. Централізовані бюджетні капітали спрямовували в ті виробництва, де відчувався дефіцит приватного капіталу. Внаслідок цього формувався державний сектор у народному господарстві країни, тісно пов'язаний з воєнною промисловістю.

У США, на відміну від інших країн, що воювали, не відбулися потрясіння і спади виробництва. Протягом двох післявоєнних років у країні підтримувалася досить висока господарська кон'юнктура завдяки активній державній допомозі американських приватних компаній європейським країнам у відбудові зруйнованого війною їхнього господарського потенціалу. Проте зменшення обсягів воєнних і цивільних замовлень негативно відобразилося на розвитку економіки країни. "Ефект відновлення" національних економік призвів до звуження американського ринку. На світовому ринку ціни зменшилися в 3—4 рази. Зміна ринкової кон'юнктури негативно відобразилася на становищі фермерів США, почалася аграрна криза, яка тривала до кінця 1930 рр. Криза 1920—1921 рр., що спостерігалася у військовій промисловості, швидко поширилася і на цивільне господарство. Недозавантаженість виробничих потужностей призвела до збільшення безробіття. Усе це зумовило зменшення життєвого рівня населення і попиту на продукти й товари першої необхідності.

Кризові явища конверсійного періоду було подолано в 1923 р. Процес швидкого економічного піднесення тривав до 1929 р. Основою процвітання в цей період став прискорений розвиток нових галузей: автомобільної (75 % світового виробництва автомобілів припадало на компанії "Форд", "Дженерал моторс", "Крайслер"), електротехнічної, хімічної, радіотехнічної та інших, завдяки їх модернізації та втіленню останніх досягнень НТП, наукових методів організації виробництва. Фінансовою базою цього були величезні прибутки, які американські корпорації отримували від експорту капіталів і товарів у європейські та інші країни світу. 31923 до 1929 р. їх чистий прибуток становив понад 50 млрд дол. США.

Головним кількісним показником піднесення було зростання промислового виробництва на 23 %, продуктивності праці й заробітної плати — на 43 %. Америка за рівнем масового виробництва товарів та послуг випередила інші країни світу.

У період найвищого процвітання країни сформувалася концепція американського типу цивілізації, яка ґрунтувалася на твердженні про національну винятковість, необмежені можливості, у тому числі бізнесу, заснованого на індивідуалізмі, вільної конкуренції, заперечення державного втручання в економіку. Тому в цей період система державного регулювання економіки в США не набула значного розвитку.

Разом із цим на тлі загального економічного процвітання у низці галузей промисловості, що не мали споживчого характеру, виникли труднощі (суднобудування, вугільна галузь), багато ринків були перенасичені, що призводило до появи проблем у текстильній та швейній промисловостях. У важкому становищі перебувало сільське господарство. Диспропорції в народному господарстві спричинили збільшення незбалансованості між виробництвом і споживанням, що доповнювалися хронічним безробіттям, лихоманковим спекулятивним біржовим ажіотажем. У країні виникла криза.

Поиск по сайту: