Господарське законодавство – інститут господарського права

Господарсь­кими є відносини між господарюючими суб’єктами та органами управління, що виникають і функціонують у процесі організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності. Господарські відносини як предмет регулювання складаються лише з двох елементів – організаційно­го і майнового. Сукупність гос­подарських відносин у такому вузькому розумінні є предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господарське право вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у народному господарстві. Тому поряд з Господарським кодексом, що регулює загальний порядок цих відносин, існує велика кількість окремих законів, які регулюють вузьке коло відносин у сфері господарювання і які у своїй сукупності складають окремий інститут господарського права – господарське законодавство.

Господарське законодавство існує у формі нормативних актів, які застосовуються і функціонують як загальнообов’язкові правила поведінки з окремих напрямів господарської діяльності учасників господарських відносин. Система госпо­дарського права визначається предметом регулювання конкретних відносин: між організаціями у виробництві та реалізації продукції; у капітальному будівництві; у закупівлі продукції у агропідприємств та фермерських господарств; у організації роботи усіх видів транспорту з клієнтами та між собою; у державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяль­ності та господарсько-процесуальних відносинах. Господарське законодавство теж має свою систему. Воно становить нормативну основу господарського правопорядку – правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю.

Господарське законодавство характеризується наступними ознаками:

- велика розгалуженість суспільних відносин у сфері господарювання;

- значна кількість законодавчих актів з одного напряму господарської діяльності;

- як і господарське право, господарське законодавство носить комплексний характер;

- до системи господарського законодавства входить значна кількість нормативних актів з обмеженням сфери їх дії – відомчі, регіональні та локальні;

Таким чином, господарське законодавство – це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють правовідносини у сфері організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва такою діяльністю на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях.

Головним проявом господарського законодавства є видання в установленому порядку законодавчих та підзаконних нормативних актів.

Законодавчий або інший нормативний акт – це письмовий документ, який містить юридичні норми і являє собою офіційне джерело правової інформації про чинні норми права у господарській діяльності.

До законодавчих актів у господарському законодавстві належать Закони України прийняті Верховною Радою України. Особливим законодавчим нормативно-правовим актом у господарському законодавстві є Конституція України. Як Основний закон держави, Конституція закріплює положення про власність, підприємництво, компетенцію вищих органів державної влади та Президента у нормативному регулюванні господарської діяльності. Її особливість полягає в тому, що всі законодавчі та підзаконні нормативні акти повинні прийматися у відповідності з вимогами Конституції, а коли в них виникає якесь протиріччя то такі положення визнаються не дійсними і до цих норм вносяться такі зміни, які б відповідали вимогам Закону законів держави.

До нормативних актів господарського законодавства належать:

- Постанови Верховної Ради України з господарських питань;

- Декрети та Постанови Кабінету Міністрів України;

- Укази Президента України з господарських питань;

- розпорядження Президента України з господарських питань, які видаються як оперативні господарські акти;

- розпорядження Кабінету Міністрів України з господарських питань;

- господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів, відомств та інших центральних органів управління народ­ ним господарством, у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, затверджуваних наказами відповідних міністрів.

- акти, прийняті госпо­дарськими об’єднаннями та локальні нормативні акти господарюючих суб’єктів;

- нормативні акти господарського законодавства місцевих рад народних депутатів та місцевих держадміністрацій;

- акти, які визначають права і обов’язки суб’єктів;

- нормативні документи, що регулюють технічні пара­метри виробництва, витрати, норми виробітку;

- нормативні акти, що визначають конкретні результати господарювання, які повинні досягти суб’єкти господарювання – плани, програми, а також накази про їх затвердження.

Система господарського законодавства визначається пред­метом регулювання, тобто інститутом господарського права, напрямами та видами господарської діяльності, а також галузями економіки та видами господарських відносин у сфері господарювання.

Отже, систематизацію господарського законодавства можна здійс­нювати як за юридичною силою актів, в яких фіксуються господарсько-правові норми – систе­матизація з верху до низу (вертикальна), так і за предметом правового регулювання, тобто за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами економіки тощо.

Звідси, система господарського законодавства – це порядок розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх власти­востей та економіко-правових зв’язків.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття господарського права

2. Система господарського права

3. Принципи і методи господарського права

4. Зміст господарських правовідносин, їхні елементи

5. Класифікація господарських правовідносин

6. Роль господарського права в зміцненні суспільного господарського порядку

7. Місце господарського права серед інших галузей права

8. Поняття й особливості господарського законодавства

9. Основні види джерел господарського права

10. Закони України як джерела господарського права

11. Відомче господарське законодавство

12. Локальні нормативні акти

13.Проблеми удосконалення господарського законодавства

Поиск по сайту: