Поняття та головні ознаки некомерційної господарської діяльності

Згідно ч. 1 ст. 52 ГК, некомерційне господарювання – це самостійна система­тична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соці­альних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Головними ознаками некомерційної господарської діяльності є:

- некомерційна господарська діяльність поряд з підприєм­ництвом є різновидом господарської діяльності;

- вона здійснюється у сфері суспільного виробництва;

- як і підприємництво, некомерційна господарська діяльність здійснюється обмеженим колом суб’єктів – суб’єктами господарювання;

- характеризується самостійністю та систематичністю;

- спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів;

- здійснюється без мети одержання прибутку, що суттєво відрізняє її від підприємництва;

Таким чином, формальним основним критерієм розмежуван­ня господарської комерційної діяльності (підприємництво) і некомерційної господарської діяльності є наявність мети одержання прибутку. Однак необхідно також враховувати і ту обставину, що відсутність мети одержання прибутку автоматично не означає її фактичного неотримання некомерційними суб’єктами господа­рювання. У такому випадку додатковим відмітним критерієм для цих суб’єктів господарювання є порядок розподілу отримано­го прибутку та його витрата.

Наприклад, згідно зі ст. 1 Закону України «Про торгово-про­мислові палати в Україні» від 02.12.97 р. торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об’єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об’єднання. Торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань. Одержа­ний нею прибуток не розподіляється між членами торгово-про­мислової палати, а спрямовується на виконання її статутних за­вдань.

За загальним правилом, некомерційним суб’єктам господа­рювання забороняється розподіляти чистий прибуток від госпо­дарської діяльності між окремими особами (засновниками, чле­нами, посадовими особами, директорами, а також іншими тісно пов’язаними з ними фізичними і юридичними особами), що в силу свого положення можуть скористатися ним з метою особистого збагачення. Однак тут можуть бути, згідно із законами, окремі виключення, наприклад, стосовно благодійних пожертвувань бід­ним, щодо справедливої винагороди за надані організацією по­слуги, діяльності кредитних союзів.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 ГК забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господа­рювання, яким здійснення господарської діяльності у формі під­приємництва забороняється законом.

Отже, у сферах, де встановлена заборона на заняття підприємницт­вом, суб’єкти господарювання державного і комунального секто­рів економіки (див. ст.ст. 22 і 24 ГК) можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність. Галузі або види діяльності, в яких забороняється підприємництво, зазначені в ст. 12 ГК. Однак ч. 4 ст.12 ГК має відсильний характер, тому для практичного встановлення цих сфер необхідно звернутися до Конституції України, ст. 43 ГК (див. коментар до цієї статті), від­повідним законам, наприклад, Закону України «Про об’єднання громадян» від 16.06.92р., Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.97 р., Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.91 р., Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.98 р., Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 р., Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.99 р., Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 р., Закону України «Про креди­тні спілки» від 20.12.2001 р., Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. тощо.

Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяль­ність органи державної влади, органи місцевого самоврядуван­ня, їх посадові особи.

Відповідно до п.7.11. ст. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р., а також наказу Державної податкової адміністра­ції України «Про затвердження Порядку визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій)» від 03.07.2000 р. № 355 органи державної влади України, органи місцевого само­врядування включені до переліку неприбуткових установ (органі­зацій). Вони в установлених законодавством випадках можуть на­давати платні послуги. Один з переліків таких послуг затвердже­ний, наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами органів внутрішніх справ» від 11.12.99 р. № 2266.

Поиск по сайту: