Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну товара­ми (роботами, послугами) неналежної якості. Шкода, запод­іяна життю, здоров’ю або майну споживача товарами (робота­ми, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повно­му обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.

Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнаєть­ся за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, пере­бував він чи не перебував у договірних відносинах з виробни­ком (виконавцем, продавцем). Таке право зберігається протягом встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий не встановлено – протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги).

Виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду, за­подіяну життю, здоров’ю або майну споживача у зв’язку з вико­ристанням матеріалів, обладнання, приладів, інструментів та інших засобів, необхідних для виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг), незалежно від рівня його наукових і тех­нічних знань.

Виконавець (продавець) звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно з вини самого споживача внас­лідок порушення ним встановлених правил використання, збер­ігання чи транспортування товару (роботи, послуги) або дії не­переборної сили.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за:

- відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 ст. 14 і пунктом 3 ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів», – у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи (наданої послуги), виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи (надання послуги), але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, – у розмірі 50 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуга, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов’язковій сертифікації, але не має сертифіка­та відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), – у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, – у розмірі 300 відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для виготовлення та реалізації (виконання, надання) відповідним державним органом, – у розмірі 500 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і вит­рат, – у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію небезпечного товару (отрути, отруто­хімікату, вибухові вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його викорис­тання, – у розмірі 100 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо зако­нодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчас­ної інформації про товар, роботу, послугу – у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії това­ру, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і вит­рат, – у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування – у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо законодавством суб’єкт господарської діяль­ності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; реалізацію товару, термін придатності якого минув, – у розмірі 200 відсотків вартості залиш­ку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- порушення умов договору між споживачем і виконав­цем про виконання роботи, надання послуги – у розмірі 100 відсотків вартості роботи, послуги.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Поря­док стягнення штрафів визначається Кабінетом Міністрів Украї­ни. У разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг визначених у статті 5 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади України у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Питання для самоконтролю:

1.Правові основи захисту прав споживачів.

2.Розкрийте право споживача на належну якість товарів.

3.Які органи здійснюють контроль у сфері захисту прав споживачів?

4.Яке право має споживач в разі придбання ним товару неналежної якості?

5.Яка відповідальність встановлена за порушення законодавства про захист прав споживачів?

Поиск по сайту: