КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ

Після закінчення прилюдного захисту державна екзаменаційна комісія проводить закриту нараду, де обговорюються результати захисту і визначаєтьсязагальна оцінка дипломної роботи спеціаліста за чотьохбальною системою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"). При цьому враховуються:

• повнота відображення в дипломній роботі новітніх досягнень сучасної економічної теорії та діючої практики згідно проблеми дослідження;

• глибина розкриття теми в цілому та окремих частин;

• використання практичного матеріалу підприємства або установи в достатньо репрезентативній виборці;

• здатність студента узагальнювати теоретичний матеріал, проводити економічні розрахунки та аналіз;

• обґрунтованість висновків та практична спрямованість пропозицій;

• дотримання вимог щодо оформлення роботи;

• логічне викладення основних положень роботи на захисті, чіткість відповідей на питання членів екзаменаційної комісії і зауважень керівника.

Пропонуються такі критерії оцінки дипломної роботи спеціаліста державною екзаменаційною комісією:

“Відмінно“: Робота є бездоганною, доповідь логічна, вільна, зі знанням справи, відгук та рецензія позитивні. Студент глибоко аргументує прийняті рішення на підставі загальнонаукових, загальноекономічних і спеціальних дисциплін. Відповіді на запитання членів ДЕК змістовні та повні, демонструють уміння студента професійно відстоювати власну точку зору, а також і те, що він є відмінно підготовленим зі спеціальності з урахуванням теоретичних викладок по фінансовим дисциплінам

"Добре": Тему роботи розкрито, але мають місце недоліки непринципового характеру - зроблено недостатньо глибокий аналіз літературних джерел, не в повній мірі використані інформаційні матеріали підприємства, доповідь логічна, вільна, але мають місце окремі зауваження в рецензії та відгуку, відповіді на запитання членів ДЕК в основному є вірними по сутності, але не завжди достатньо повні і чітко сформульовані, оформлення роботи в межах вимог.

"Задовільно": Тема в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру - нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ не має критичного аналізу, в аналітичній частині є надлишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів не завжди обґрунтований, заходи і пропозиції обґрунтовані непереконливо, рецензія і відгук мають окремі зауваження, доповідь по сутності є вірною, але побудована нелогічно, нечітко, має багато неточностей, прочитана за текстом, відповіді на запитання членів ДЕК неповні, припущені істотні неточності в аргументуванні прийнятих рішень на підставі комплексного використання загальнонаукових, загальноекономічних і спеціальних дисциплін, є зауваження щодо оформлення дипломної роботи спеціаліста.

"Незадовільно": Нечітко сформульована мета роботи, розділи погано пов'язані між собою, відсутній критичний огляд сучасних літературних джерел, аналіз виконано поверхово, переважає описовість на шкоду системності і глибині, пропоновані заходи випадкові (з аналізу не випливають), економічне обгрунтування неповне, оформлення роботи не відповідає вимогам, відповіді на запитання членів ДЕК неповні або незадовільні.

Оцінка наукового керівника та рецензента є попередньою. Кінцеве рішення виноситься комісією згідно із загальними результатами захисту.

6. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ СПЕЦІАЛІСТА

6.1. Загальні вимоги.

Відповідно до Конституції України, Закону України про мови, Закону України “Про вищу освіту”, дипломна робота спеціаліста повинна виконуватись державною мовою.

Роботу друкують машинописним способом через 1,5 міжрядкових інтервали або за допомогою комп'ютерного принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203 х 288 до 210 х 297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ.

Текст роботи друкують, залишаючи береги таких розмірів: лівий - 30 мм, правий - 10 мм, верхній - 20 мм, нижній - 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка - чорного кольору середньої жирності.

Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Надруковані на ЕОМ програмні документи мають відповідати формату А4 (за потреби розрізують), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, у додатках.

Текст основної частини дипломної роботи спеціаліста поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин дипломної роботи спеціаліста “ЗМIСТ”, ”ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, ”РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, ”ДОДАТКИ” друкують великими літерами, симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень їх розділяють крапками. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовку, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 -3 інтервалам.

Відстань між заголовком і подальшим текстом має бути:

РОЗДІЛ 1

2-3 інтервали

назва____ ВЕЛИКИМИ ДРУКОВАНИМИ ЛІТЕРАМИ _____по-центру

2 інтервали

Підрозділ 1.1. _______ Звичайними літерами симетрично до тексту_______

1 інтервал

текст

6.2. Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші та вступі номер сторінки не ставлять. На наступних сторінках номер проставляється у верхньому правому куті листа, починаючи з номеру другого листа "Вступу".

Такі структурні частини дипломної роботи спеціаліста, як завдання, реферат, зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дипломної роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дипломній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках дипломної роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі магістерської роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис « Таблиця » із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: « Таблиця 1.2»(друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі дипломної роботи спеціаліста одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово « Таблиця » і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова « Продовж. табл.»і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 7.2».

Формули в дипломній роботі спеціаліста (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «П р и м і т к и» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

6.3. Ілюстрації. Ілюстрації необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках.

Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «...як це показано на рис. 3.1».

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номеру ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад:

Рис. 2.3 (третій рисунок другого розділу)

Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. За назвою або наприкінці його, звичайно в дужках, указується найменування одиниць виміру.

Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

Студенти повинні підготувати ілюстраційно-демонстраційний матеріал (5-6 аркушів формату А1)до захистуу вигляді таблиць, розрахунків, графіків тощо.

Приблизний розподіл ілюстраційно-демонстраційного матеріалу: 1 розділ – 1-2 листи, 2 розділ – 2-3 листи; 3 розділ – 2-3 листи.

Діаграма - один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані.

Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. У роботах найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних - стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Для побудови лінійних діаграм звичайно використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат - показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально або горизонтально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна зображеним ними величинам.

При вертикальному положенні прямокутників діаграма зветься стовпчиковою, при горизонтальному - стрічковою. Секторна діаграма являє собою круг, поділений на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об'єкта чи явища.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, запроваджені у тексті.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежувати тими значеннями, в межах яких розглядається дана функціональна залежність.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках "(рис. 3.1) " або звороту типу: "...як це видно з рис. 3.1", або "... як це показано на рис. 3.1".

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

Ілюстрації, розташовані на окремих сторінках роботи, підлягають включенню в загальну порядкову нумерацію.

6.4. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць.

Таблиці в стислому вигляді подають необхідні відомості і легко читаються. Не рекомендується їх перевантажувати безліччю показників. Їм передує текст, з якого за змістом випливає необхідність розгляду нижченаведеного табличного матеріалу. Таблиця супроводжується аналізом, але без повтору приведених у ній цифрових даних.

Кожна таблиця оформлюється відповідно до вимог статистики, має чіткий тематичний заголовок, що цілком відповідає її змістові.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті. Таблиця розміщається відразу ж після першого посилання на неї.

Кожна таблиця повинна мати назву, котру розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Приклад побудови таблиці:

Таблиця 1.3

Структура дисципліни

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою від 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку магістерської роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку.

При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву таблиці не пишуть, а помічають: Прод. таблиці ____. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Коли текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Одиниці виміру показників таблиці скорочено вказуються наприкінці рядка, заголовка граф, відділені від них комами, за умови, що всі дані терміни або графи не мають єдину розмірність. У випадку, якщо всі показники таблиці однієї розмірності, одиницю виміру позначають над нею наприкінці її заголовка.

6.5. Формули. Формули розташовуються на середині рядка, а пояснення значень, символів і числових коефіцієнтів приводяться під формулою в тій же послідовності, у якій вони дані в ній. Значення кожного символу і числового коефіцієнта дається з нового рядка. Перший рядок пояснень починається зі слів "де" без двокрапки.

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Рівняння і формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний рядок, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами такс: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

У тексті формула виділяється вільними рядками, вище і нижче її залишається не менш одного вільного рядка.

6.6. Посилання на джерела, матеріали. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи того друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

є) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела роблять згідно з їхнім переліком у квадратних дужках, наприклад, "... у працях [1-7]...".

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад:

Цитата в тексті: "...сьогодні важливо те, що макроекономічну стабільність та можливість інтеграції у світову економіку зможуть реалізувати ті країни з перехідною економікою, які матимуть темпи зростання на рівні не меншому як 5-6 %... " [6] ".

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Геєць В.М. Перспективи економіки світу, окремих регіонів і країн на порозі третього тисячоліття / В.М.Геєць, С.А.Буковинський // Фінанси України. – 1997. – № 3. – С.5-17.

Відповідне подання виноски:

—————————

"[6] Геєць, В.М. Перспективи економіки світу, окремих регіонів і країн на порозі третього тисячоліття / В.М. Геєць, С.А. Буковинський // Фінанси України. – 1997. – № 3.– С.5-17.

Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці автора (принаймні ті, перелік яких наведено в списку).

Посилання на ілюстрації та формули роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули - останній беруть у дужки, наприклад, "рис. 1.2", у формулі (2.1)".

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" пишуть скорочено, наприклад: "...в табл. 1.2". У повторних посиланнях вживають скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

6.7. Додатки. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Праворуч рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __»і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) - перша формула додатка А.

На останньому листі роботи після закінчення тексту висновку ставиться підпис автора і дата виконання. Дипломна робота спеціаліста переплітається у тверду обкладинку.

Поиск по сайту: