|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Реалізація права на пошук, отримання і використання інформаціїКонституційні права на пошук, отримання і використання інформації реалізуються, в основному, при обороті документованої та масової інформації. Це пов'язано з тим, що більша частина інформації належить до цих двох класів інформації. Причому масова інформація теж має в основному документований характер. Якщо інформація не закріплена в якомусь документі, то неможливо й вимагати, щоб вона була надана. Оборот інформації регламентується Федеральним законом «Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації» [2]. Зазначеним законом встановлено наступні принципи правового регулювання відносин, що виникають у сфері інформації, інформаційних технологій та захисту інформації [3]: 1. Свобода пошуку, отримання, передачі, виробництва і розповсюдження інформації будь-яким законним способом. 2. Встановлення обмежень доступу до інформації тільки федеральними законами. 7. Недоторканність приватного життя, неприпустимість збирання, зберігання, використання та поширення інформації про приватне життя особи без його згоди. Дані принципи цілком засновані на конституційних нормах і знайшли свій розвиток в подальших нормах ФЗ «Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації». Як було розглянуто раніше, інформація залежно від категорії доступу до неї поділяється на загальнодоступну інформацію, а також на інформацію, доступ до якої обмежується федеральними законами (інформація обмеженого доступу). Крім класифікації за ступенем доступу інформація поділяється в залежності від порядку її надання або розповсюдження на: · Інформацію, вільно поширювану; · Інформацію, що надається за згодою осіб, що беруть участь у відповідних відносинах; Володар інформації, якщо інше не передбачено федеральними законами, має право: · Здійснювати інші дії з інформацією або дозволяти здійснення таких дій. · Дотримуватися права і законні інтереси інших осіб; · Вживати заходів щодо захисту інформації; · Обмежувати доступ до інформації, якщо такий обов'язок встановлена федеральними законами. Громадянин має право на одержання від державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у порядку, встановленому законодавством Російської Федерації, інформації, безпосередньо зачіпає його права і свободи. Організація має право на одержання від державних органів, органів місцевого самоврядування інформації, яка безпосередньо стосується прав і обов'язків цієї організації, а також інформації, необхідної в зв'язку із взаємодією з зазначеними органами при здійсненні цією організацією своєї статутної діяльності. Не може бути обмежений доступ до: · Нормативним правовим актам, що зачіпають права, свободи та обов'язки людини і громадянина, а також встановлює правове становище організацій та повноваження державних органів, органів місцевого самоврядування; · Інформації про стан навколишнього середовища; · Інформації про діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, а також про використання бюджетних коштів (за винятком відомостей, що становлять державну або службову таємницю); · Іншої інформації, неприпустимість обмеження доступу до якої встановлена федеральними законами. · Систематично інформувати громадян і організації про діяльність федеральних органів виконавчої влади іншими способами, передбаченими законодавством РФ. Особа, яка бажає отримати доступ до інформації, не зобов'язана обгрунтовувати необхідність її отримання. У разі якщо в результаті неправомірної відмови у доступі до інформації, несвоєчасного її надання, надання завідомо недостовірної або не відповідає змісту запиту інформації були заподіяні збитки, такі збитки підлягають відшкодуванню відповідно до цивільного законодавства. · Про діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, розміщена такими органами в інформаційно-телекомунікаційних мережах; · Зачіпає права та встановлені законодавством Російської Федерації обов'язки зацікавленої особи; Справляння плати за надання державним органом або органом місцевого самоврядування інформації про свою діяльність можливо лише у випадках і на умовах, які встановлені федеральними законами. Захист інформації, що становить державну таємницю, здійснюється відповідно до законодавства РФ про державну таємницю [10]. Федеральними законами встановлюються умови віднесення інформації до відомостей, що становлять комерційну таємницю, [11] службову таємницю та іншу таємницю, обов'язковість дотримання конфіденційності такої інформації, а також відповідальність за її розголошення. Забороняється вимагати від громадянина надання інформації про його приватного життя, в тому числі інформації, що становить особисту чи сімейну таємницю, і отримувати таку інформацію крім волі фізичної особи, якщо інше не передбачено федеральними законами. Порядок доступу до персональних даних громадян встановлюється федеральним законом про персональні дані [12]. При використанні для поширення інформації засобів, що дозволяють визначати одержувачів інформації, в тому числі поштових відправлень та електронних повідомлень, особа, що поширює інформацію, зобов'язана забезпечити одержувачеві інформації можливість відмови від такої інформації. Випадки та умови обов'язкового поширення інформації або надання інформації, у тому числі надання обов'язкових примірників документів, встановлюються федеральними законами. Ряд положень, що стосуються реалізації права кожного громадянина вільно здійснювати пошук і отримання інформації і для забезпечення інформаційної відкритості діяльності органів державної влади, інших державних органів і організацій, органів місцевого самоврядування встановлено Модельним законом «Про право на доступ до інформації» [14]. Зазначений закон, зокрема, встановив наступні положення. · Обов'язковим доведенням інформації до загального відома; · Повідомлення інформації для загального відома; · Задоволенням персональних і колективних запитів на інформацію. Порядок обов'язкового доведення інформації до загального відома визначається законами і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. У всіх випадках органи та організації, їх посадові особи зобов'язані негайно всіма наявними засобами довести до загального відома стала їм відома інформацію про факти та обставини, що створюють загрозу суспільній безпеці, життю та здоров'ю людей. Повідомлення інформації для загального відома здійснюється шляхом опублікування офіційних документів у спеціальних виданнях, розміщення їх у базах і банках даних, доступних для необмеженого кола зацікавлених осіб. Громадяни мають право звертатися особисто, а також направляти індивідуальні та колективні звернення до державних органів, органи місцевого самоврядування та посадових осіб. Громадяни реалізують право на звернення вільно і добровільно. Здійснення громадянами права на звернення не повинно порушувати права і свободи інших осіб. Розгляд звернень громадян здійснюється безкоштовно [15]. · Одержання копії відповідного документа або витягів з нього; · Отримання письмової довідки, яка містить запитувану інформацію; · Отримання усного викладу змісту запитуваної інформації; · Отримання відомостей про джерело опублікування запитуваної інформації в офіційному виданні. Правила виконання запитів на отримання інформації встановлюються керівником відповідного органу чи організації. При розгляді звернення державним органом, органом місцевого самоврядування або посадовою особою громадянин має право [17]: · Подавати додаткові документи і матеріали або звертатися з проханням про їх витребування; У тому випадку, якщо запитувана інформація міститься в загальнодоступному офіційному друкованому виданні, виконавець запиту може обмежитися зазначенням реквізитів цього видання і дати опублікування інформації. Відповідь на запит повинен містити реквізити органу або організації і виконавця запиту. Звернення громадян розглядаються у федеральному органі виконавчої влади протягом 30 днів з дати надходження. При необхідності термін розгляду письмового звернення може бути продовжений заступником керівника федерального органу виконавчої влади, але не більше ніж на 30 днів, з одночасним інформуванням заявника та зазначенням причин продовження. У разі якщо порушені у зверненнях громадян питання не входять в компетенцію федерального органу виконавчої влади, керівники структурних підрозділів федерального органу виконавчої влади направляють такі звернення у 5-денний термін за належністю та інформують про це заявників. Звернення громадян вважаються дозволеними, якщо розглянуті всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і дані письмові відповіді [18]. Дія (бездіяльність) органів, організацій, їх посадових осіб, що порушує право на інформацію, якщо раніше це дія (бездіяльність) було оскаржене в судовому або адміністративному порядку, може бути оскаржено Уповноваженого з прав людини в суб'єкті РФ і (або) Уповноваженому з прав людини в РФ. Особи, яким неправомірно відмовлено в доступі до інформації, а також особи, які отримали недостовірну інформацію, мають право на відшкодування понесеного збитку [19]. Відповідно до кримінального законодавства неправомірну відмову посадової особи у наданні зібраних у встановленому порядку документів і матеріалів, безпосередньо зачіпають права і свободи громадянина, або надання громадянину неповної або завідомо неправдивої інформації, якщо ці діяння заподіяли шкоду правам і законним інтересам громадян, караються штрафом у розмірі до двохсот тисяч рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до вісімнадцяти місяців або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до п'яти років [20].
3. Кримінальний кодекс РФ від 13.06.1996 № 63-ФЗ, Ст. 140 / / Відомості Верховної. 1996. № 25. Ст. 2954. 5. Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації: Федеральний закон від 27.07.2006 № 149-ФЗ. Ст. 10 / / СЗ РФ. 31.07.2006. № 31 (1 ч.). Ст. 3448. 6. Модельний закон «Про право на доступ до інформації» (Прийнято в м. Санкт-Петербурзі 17.04.2004 Постановою 23-14 на 23-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД) / / Інформаційний бюлетень. Міжпарламентська асамблея держав-учасників Співдружності Незалежних Держав. 2004. № 34. С. 258 - 270. [1] Конституція Російської Федерації. - М., 2005. [2] Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації: Федеральний закон від 27.07.2006 № 149-ФЗ / / СЗ РФ. 31.07.2006. № 31 (1 ч.). Ст. 3448. [3] Там же, Ст. 3. [4] Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації: Федеральний закон від 27.07.2006 № 149-ФЗ. Ст. 5 / / Відомості Верховної. 31.07.2006. № 31 (1 ч.). Ст. 3448. [5] Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації: Федеральний закон від 27.07.2006 № 149-ФЗ. Ст. 7 / / СЗ РФ. 31.07.2006. № 31 (1 ч.). Ст. 3448. [6] Там же, Ст. 6. [7] Там же, Ст. 8. [8] Про забезпечення доступу до інформації про діяльність Уряду РФ і федеральних органів виконавчої влади: Постанова Уряду РФ від 12.02.2003 № 98 / / Російська газета. 15.02.2003. № 30. [9] Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації: Федеральний закон від 27.07.2006 № 149-ФЗ. Ст. 9 / / СЗ РФ. 31.07.2006. № 31 (1 ч.). Ст. 3448. [10] Про державну таємницю: Закон від 21.07.1993 № 5485-1 / / Відомості Верховної. 13.10.1997. № 41. Ст. 8220-8235. [11] Про комерційну таємницю: Федеральний закон від 29.07.2004 № 98-ФЗ / / СЗ РФ. 09.08.2004. № 32. Ст. 3283. [12] Про персональних даних: Федеральний закон РФ від 27.07.2006 № 152-ФЗ / / СЗ РФ. 31.07.2006. № 31. Ст. 3451. [13] Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації: Федеральний закон від 27.07.2006 № 149-ФЗ. Ст. 10 / / СЗ РФ. 31.07.2006. № 31 (1 ч.). Ст. 3448. [14] Модельний закон «Про право на доступ до інформації» (Прийнято в м. Санкт-Петербурзі 17.04.2004 Постановою 23-14 на 23-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД) / / Інформаційний бюлетень. Міжпарламентська асамблея держав-учасників Співдружності Незалежних Держав. 2004. № 34. С. 258 - 270. [15] Про порядок розгляду звернень громадян РФ: Федеральний закон від 02.05.2006 № 59-ФЗ. Ст. 2 / / СЗ РФ. 08.05.2006. № 19. Ст. 2060. [16] Модельний закон «Про право на доступ до інформації» (Прийнято в м. Санкт-Петербурзі 17.04.2004 Постановою 23-14 на 23-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД) / / Інформаційний бюлетень. Міжпарламентська асамблея держав-учасників Співдружності Незалежних Держав. 2004. № 34. С. 258 - 270. [17] Про порядок розгляду звернень громадян РФ: Федеральний закон від 02.05.2006 № 59-ФЗ. Ст. 5 / / Відомості Верховної. 08.05.2006. № 19. Ст. 2060. [18] Про типовому регламенті внутрішньої організації федеральних органів виконавчої влади: Постанова Уряду РФ від 28.07.2005 № 452 / / Відомості Верховної. 01.08.2005. № 31. Ст. 3233. [19] Про уповноваженого з прав людини в РФ: Федеральний конституційний закон від 26.02.1997 № 1-ФКЗ / / СЗ РФ. 03.03.1997. № 9. Ст. 1011. [20] Кримінальний кодекс РФ від 13.06.1996 № 63-ФЗ, Ст. 140 / / Відомості Верховної. 1996. № 25. Ст. 2954.
Додаток 2 до теми 7: Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.) |