Правове регулювання відносин у галузі розробки і використання інформаційних систем з архітектурою «електронного уряду»

В останні роки інформаційно-комунікаційні технології набувають все більшого значення для державного управління. Змінюються процедури, вимоги і підходи до роботи органів державної влади. З метою модернізації державного сектору здійснюється формування «електронного уряду». До теперішнього часу не існує єдиної точки зору на зміст поняття «електронний уряд». Так, «електронний уряд» визначається як організація державного управління на основі електронних засобів обробки, передачі й поширення інформації, надання послуг державних органів всіх гілок влади всім категоріям громадян електронними засобами, інформування тими ж засобами громадян про роботу державних органів.

Технології «електронного уряду» розглядаються як спосіб переходу на електронний документообіг, скорочення надлишкових функцій в державному управлінні, підвищення відкритості державного управління та усунення корупційності, зниження адміністративних бар'єрів (реалізація принципу «одного вікна»).

Основними завданнями інформаційних систем, що формуються на основі концепції «електронного уряду», є:

1. організація електронного документообігу в органах державної влади;

2. організація інформаційної взаємодії між суб'єктами державної влади всіх рівнів;

3. створення надійних централізованих баз даних з технологіями розподіленої обробки даних;

4. розвиток електронного ринку товарів і послуг;

5. оптимізація процесу надання державою послуг населенню і бізнесу електронними засобами в інтегрованому вигляді в доступній формі без часових обмежень;

6. перебудова взаємини з населенням, створення форми правління з великим участю громадян для забезпечення відкритості державного управління.

Повноцінне впровадження «електронного уряду» вимагає вирішення цілого комплексу організаційних, технічних, економічних, законодавчих, політичних і кадрових проблем.

Актуальним є проведення теоретичних досліджень з проблеми правового регулювання використання розвиваються інформаційних і комунікаційних технологій.

До основних проблем, характерним для регулювання суспільних відносин у даній сфері, можна віднести:

· регулювання ключових питань на рівні відомчих нормативних правових актів;

· відставання законодавства по відношенню до можливостей використання інформаційно-комунікаційних технологій у державному управлінні;

· невідповідність правових норм реальним потребам учасників правовідносин.

Важливим елементом у правовому регулюванні є принципи такого регулювання. У сфері інформатизації можна виділити наступні принципи:

· конституційність прийнятих правових актів з урахуванням дійсних потреб суспільства для регулювання суспільних відносин у сфері виробництва, реалізації, споживання та передачі інформації з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

· забезпечення права кожного на вільне отримання інформації із загальнодоступних інформаційних систем;

· створення правових умов для широкого використання електронних документів в державному управлінні і цивільно-правовій сфері;

· охорона авторських прав і захист інтелектуальної власності в умовах інформатизації суспільства;

· системно-комплексний підхід до вдосконалення законодавства Республіки Білорусь у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, його гармонізація з законодавствами Російської Федерації, європейської спільноти та нормами міжнародного права;

· гласність і відкритість розробки регулюючих норм шляхом залучення фахівців в області інформатизації до підготовки проектів нормативних правових актів і при їх обговоренні.

Правове забезпечення єдиної архітектури «електронного уряду» має грунтуватися на ряді існуючих нормативних актів, аналізі світової практики, на корегуванні існуючих і прийняття нових нормативних актів за такими напрямами:

1. інформаційну взаємодію держави, бізнесу і суспільства;

2. розробка та впровадження електронних адміністративних регламентів (ЕАР), які дозволять здійснити модернізацію процесів державного управління, вийти на якісно новий рівень взаємовідносин влади, громадян і бізнесу, забезпечивши дебюрократизацію держапарату і усунення зайвих адміністративних бар'єрів;

3. регулювання телекомунікаційного сектора;

4. впровадження системи електронної торгівлі для державних потреб;

5. захист інтелектуальної власності. У цій області проблеми пов'язані з відсутністю затверджених процедур обліку об'єктів інтелектуальної власності як нематеріальних активів; змістом прав на інформаційні об'єкти в Інтернеті (сайт, доменне ім'я, гіперпосилання тощо);

6. транскордонної передачею об'єктів інтелектуальної власності через Інтернет;

7. впровадження електронного документообігу;

8. забезпечення інформаційної безпеки.

У суміжних з Білоруссю державах зараз ведеться інтенсивна опрацювання нормативно-правової бази створення єдиної архітектури «електронного уряду» як в цілому, так і її складових. Активізуються дані процеси і в Республіці Білорусь.

Правове забезпечення впровадження концепції «електронного уряду» має здійснюватися комплексно по всіх основних напрямах. Чітка вироблення стратегії реалізації електронних державних послуг, реформування адміністративних процесів і регламентів на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій в кінцевому підсумку повинно привести до реалізації ідей «електронного уряду».

Поиск по сайту: