Аналіз бюджетного фінансування соціального захисту населення в регіоні (Калуський район, Івано-Франківська область)

Традиційно найвагомішим джерелом фінансового забезпечення соціальної сфери є кошти державного та місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел, – лише додатковий фінансовий ресурс. Тому основною формою фінансового забезпечення соціальної сфери виступає бюджетне фінансування. Саме з ним пов’язані глибокі теоретичні дослідження розподільчих процесів, організації грошових відносин з приводу використання централізованого фонду коштів держави.

Найбільш повне, на наш погляд, визначення бюджетного фінансування надає О. Башняк: «Бюджетне фінансування – це безповоротний та безоплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій муніципальних органів й забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій» [26].

Глибше зрозуміти бюджетне фінансування, як інструмент механізму виконання бюджету, можна за допомогою, приведених нижче, наукових принципів, до яких належать:

а) безповоротність – безповоротне виділення бюджетних коштів відповідним розпорядникам у межах затверджених сум;

б) безплатність – відсутність плати у вигляді відсотків за виділені бюджетні призначення;

в) безстроковість – відсутність часових обмежень, у межах яких можна користуватися бюджетними коштами;

г) плановість – виділення бюджетних коштів у межах, встановлених бюджетом відповідно до обсягів видатків, затверджених у фінансових планах розпорядників коштів;

д) цільове спрямування – кошти з бюджету плануються й відпускаються на заздалегідь визначені цілі згідно з фінансовими планами;

е) поєднання різних джерел покриття витрат, пов’язаних із основною діяльністю, полягає в тому, що бюджетні кошти виділяються з урахуванням власних джерел, коштів вищих організацій, кредитних джерел і за умови їхнього найефективнішого використання;

є) фінансування з бюджету здійснюється в міру виконання планів виробничих показників і надходження доходів;

ж) ефективне, раціональне й економічне використання коштів полягає в досягненні максимального ефекту за мінімальних витрат;

з) кошти на проектування витрат виділяються лише з одного бюджету за підпорядкованістю установи, організації, за винятком фінансування загальнодержавних заходів (епідемія, ліквідація наслідків катастроф, стихійного лиха тощо);

і) фінансування бюджетних установ здійснюється на основі встановлених економічних нормативів залежно від сфери діяльності;

ї) контроль за використанням бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю стосовного кожного розпорядника бюджетних коштів.

Наведені принципи, найповніше розкривають таке складне явище, як бюджетне фінансування, дають змогу використати його механізм у процесі виконання бюджету з найкращими результатами.

Проаналізувати рівень фінансування соціальної політики можна за допомогою такого показника, як державні соціальні видатки. За визначенням Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), державні соціальні видатки включають грошові допомоги, надання товарів і послуг в натуральній формі, податкові пільги, які мають соціальне спрямування. Соціальні допомоги вважаються державними у разі, якщо контроль за відповідними фінансовими потоками здійснюють урядові органи (центральні або місцевого самоврядування); при цьому не враховуються допомоги, які надаються приватними благодійницькими організаціями.

Отже, із забезпеченням державою соціальних гарантій населення невідривно пов’язана організація державних фінансів, які є важливою складовою економічної системи держави. Саме через масштаби державного втручання у соціально-економічні процеси можливо визначити обсяг фінансування державою соціальних гарантій.

Соціальний захист – це система відносин між державою, господарськими структурами з одного боку та з громадянами з іншого, у процесі яких за рахунок частили ВВП утворюються і використовуються фонди фінансових ресурсів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій і груп громадян.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення в разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості, та в інших випадках, передбачених законом.

Видатки бюджету на соціальний захист класифікуються так:

1) за джерелами фінансування:

- за рахунок коштів державного бюджету;

- за рахунок коштів місцевого бюджету;

2) за ініціатором:

- витрати на реалізацію загальнодержавних програм;

- витрати на місцеві програми (рішення місцевих органів влади);

3) за метою використання:

- видатки на соціальний захист у зв'язку з малозабезпеченістю;

- виплати як компенсація втраченого доходу (допомога по вагітності і пологам);

- компенсація втраченого здоров'я або майна;

- витрати, пов'язанні з наданням підтримки в облаштуванні (притулки для тимчасового утримання біженців);

- витрати на надання пільг і привілеїв окремим категоріям громадян;

До видатків державного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення населення належать видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян; забезпечення прожиткового мінімуму різних груп населення; соціальний захист осіб, що опинилися в скрутному становищі; пенсійне забезпечення; фінансування заходів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді; витрати на утримання установ та закладів соціального захисту, зокрема будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів; видатки, пов'язані з ліквідацією Чорнобильської катастрофи; інші видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

Джерела фінансування послуг соціального захисту та соціального забезпечення Бюджетним кодексом України визначено державні та місцеві бюджети [27]. Відтак, з державного бюджету фінансуються всі види допомоги і компенсації, передбачені чинним законодавством.

Видатки на соціальний захист населення та соціальне забезпечення охоплюють:

· державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);

· державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регресивних позовів шахтарів);

· державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

· державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

· державну підтримку молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

· державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян.

Здійснення місцевих програм соціального захисту населення відбувається на основі рішень органів місцевого самоврядування. Їх фінансування проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів. (Рис. 2.5.)

Рис. 2.5. Склад видатків місцевих бюджетів на соціальний захист та соціальне забезпечення з місцевих бюджетів

Як свідчать дані табл. 2.3. (Додаток Б) з кожним роком сума видатків зведеного бюджету Калуського району на соціальний захист та соціальне забезпечення тримають стабільну тенденцію зростання. Відповідно з 2009 р. до 2013 р. видатки зросли на 118,6%. У відсотковому співвідношенні до загальних видатків фінансування зросло за період 2009-2013 на 12,5%.

Таблиця 2.3.

Динаміки видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення зведеного бюджету Калуського району, 2009-2013рр*

* складено автором за даними звітності Державної казначейської служби України в Калуському районі.

Основні складові соціального захисту населення України:

1) соціальне забезпечення;

2) соціальна допомога;

3) соціальне страхування.

Соціальне забезпечення - це надання певним категоріям громадян соціальних виплат за рахунок коштів бюджетів. Соціальні виплати малозабезпеченим сім'ям, сім'ям з дітьми, жертвам війни чи політичних репресій. Право на соціальне забезпечення відносять до соціальних прав, це одне з природжених прав людини, яке визнане світовим співтовариством і закріплене в основних міжнародно-правових документах. Загальна Декларація прав людини (ООН, 1948 р.), Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права (ООН, 1966 р.), Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961 р.), Переглянута європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1996 р.).

Соціальна допомога - це короткострокова (одноразова або періодична) виплата, цільовим призначенням якої є компенсація втраченого заробітку чи додаткова підтримка громадян у випадку настання соціального ризику за рахунок коштів соціальних страхових фондів чи бюджету.

Реалізація гарантованого ст.46 Конституції України права на соціальний захист населення здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги через: матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування), пенсійне забезпечення, соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям, матеріальну допомогу сім'ям з дітьми, компенсації, індексації та пільги населенню, соціальне обслуговування.

Надання соціальної допомоги покликане покращити стан певних соціальних прошарків населення шляхом реалізації соціальних програм (наприклад, державна програма житлових субсидій) та забезпечення діяльності мережі відповідних соціальних закладів (наприклад, тер центрів, будинків-інтернатів).

Система соціальної допомоги в Україні складається з державної допомоги сім’ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, програми житлових субсидій. Державна соціальна допомога фінансується з державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Державне регулювання та контроль за соціальними виплатами покладено на Міністерство праці та соціальної політики України та органи місцевого самоврядування.

На основі даних з табл. 2.4. можна проаналізувати динаміку соціальних виплат в Калуському районі. Видатки по всіх показниках за досліджуваний період становлять тенденцію зростання. Найбільш позитивна динаміка характерна виплатам державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, де фінансування зросло в 7,5 рази за 2009-2013 роки. Видатки на допомогу сім’ям з дітьми та соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам підвищилось більше ніж в 2 рази, у відсотковому співвідношенні відповідно на 100,2% та 122%.

Таблиця 2.4.

Динаміка виплат соціальної допомоги в Калуському районі за 2009-2013 рр., тис. грн.*

* складено автором за даними звітності про виконання бюджету в калуському районі

Громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на державну допомогу сім’ям з дітьми. Основними законами, що регулює виплату даної допомоги є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Виплати можуть призначатися у формі разової допомоги або місячних грошових виплат сім’ям з дітьми на допомогу з оплати витрат з догляду за дитиною та захисту в разі тимчасової втрати доходів. Ці виплати надаються за умов перевірки матеріального стану (крім допомоги при народженні дитини та допомоги одиноким матерям) і пов’язані з рівнем забезпечення прожиткового мінімуму. Види державної допомоги сім’ям з дітьми наведені на Рис.2. 6.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям надається у формі місячних грошових виплат на підставах перевірки матеріального стану і призначена допомогти бідним в їх повсякденних потребах. Допомога призначається сім’ї за умов, що вона не має доходів або потенційних доходів більших за прожитковий мінімум, який визначається щорічно в Законі про державний бюджет для різних демографічних груп. Ця допомога призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».

Рис. 2.6. Структура видатків зведеного бюджету Калуського району на державну допомогу сім’ям з дітьми в розрізі її видів за 2013 рік

Державна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам». Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років.

Інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», на пенсію та на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», призначається за вибором інвалідів з дитинства (законних представників інвалідів з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей-інвалідів) один із зазначених видів виплат.

Допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам у відсотковому співвідношенні до сукупних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення по Калуському районі на 2013 рік зросла на 8%, і зрівнялась з виплатам на допомогу малозабезпеченим сім’ям. (Рис. 2.7.).

Рис. 2.7. Частка окремих видів соціальної допомоги у сукупних видатках на соціальний захист та соціальне забезпечення в Калуському районі

Такий ріст виплат пов’язано із збільшенням державних соціальних гарантій, саме у частині державної соціальної допомоги (Табл. 2.5.)

Таблиця 2.5.

Державні соціальні гарантії державної соціальної допомоги, грн. [28]

Продовження таблиці 2.5.

* Розміри з урахуванням постанови КМУ від 26.03.08 № 265.

** Відповідно до ЗУ від 04.07.2013 № 410-VII на 50% підвищено розміри надбавки на догляд за дітьми-інвалідами з виключно високою мірою втрати здоров`я.

Законодавством передбачається надання державних соціальних пільг з оплати послуг багатьом категоріям громадян. Право на пільги має понад третину населення країни. Визначається це право 46 законодавчими актами, у тому числі на пільги за професійною (службовою) ознакою – 22 законами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України. Відповідно, пільги громадянам за соціальною ознакою надаються на підставі 24 законодавчих актів.

Пільги включають пільги на оплату житлових та комунальних послуг, пільги на користування громадським транспортом, санаторне-курортне лікування, пільги на послуги зв’язку, допомогу на побутове тверде паливо, безвідсоткові кредити на житло, стипендії на навчання тощо. Категорії громадян, які користуються соціальними пільгами, включають шахтарів, пенсіонерів, ветеранів праці, ветеранів війни і членів їх сімей та громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Інша група пільговиків складається з державних службовців, міліціонерів, військовослужбовців та осіб з особливими заслугами перед Батьківщиною. Таким чином, на даний час пільги надаються різним категоріям громадян за соціальною та професійною ознакою, їх заслуги перед державою і менше залежать від їх матеріального стану.

Пільги в оплаті житлово-комунальних послуг здійснюються у формі житлових субсидій. Програму житлових субсидій було започатковано Постановою КМУ «Про надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу та твердого палива».

Житлові субсидії включають субсидії з оплати житла та компенсаційні виплати на придбання твердого й рідкого палива та скрапленого газу. В деяких випадках вони дублюються із соціальними пільгами, проте надаються громадянам лише за відповідними критеріями (частка доходів, які витрачаються на житлові та комунальні послуги). Однак, навіть ці пільги не завжди адресно досягають бідних. Насправді, головними реципієнтами можуть бути більш забезпечені домогосподарства, оскільки вони традиційно мають більше житло і відповідно порівняно з бідними громадянами одержують більші за розміром субсидії. Програма житлових субсидій захищає населення від підвищення цін на енергію, проте неефективна щодо адресної допомоги бідним.

Динаміка видатків в Калуському районі на програми житлових субсидій за 2009-2013 роки в загальному збільшилось на 76,7%, але найвищий показник фінансування з районного бюджету характерний в 2012 році. (Рис. 2.8.)

Рис. 2.8. Динаміка виплат зведеного бюджету Калуського району на програми житлових субсидій

Пріоритетними завданнями місцевої влади Калуського району у сфері соціального захисту та соціального забезпечення є підвищення ефективності управління бюджетними коштами на державну підтримку соціально вразливих верств населення, забезпечення адресного характеру надання соціальної підтримки, подальше реформування сфери надання соціальних послуг та соціального захисту.

Відповідно до прогнозу місцевих бюджетів Калуського району та районного бюджету на 2015-2016 роки у сфері соціального захисту та соціального забезпечення планується здійснити наступні заходи:

- забезпечення встановлення розмірів соціальної підтримки на підставі економічно та соціально обґрунтованих нормативів споживання житлово-комунальних, транспортних та інших послуг;

- створення єдиної інформаційно - аналітичної системи обліку та управління коштами соціальної сфери та впровадження електронних соціальних карток.

Поиск по сайту: