Словник. Навчальний курс «Методичні основи організації навчання історії» є продовженням курсу «Шкільна історична освіта в Україні і за кордоном» і вони складають

Анотація

Навчальний курс «Методичні основи організації навчання історії» є продовженням курсу «Шкільна історична освіта в Україні і за кордоном» і вони складають єдиний нормативний курс «Методика навчання історії». Даний курс розрахований на студентів вищих навчальних педагогічних закладів, що навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «бакалавр». Він побудований згідно вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджений з примірною структурою змісту начального курсу рекомендованого Європейського Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).

Головним завданням курсу є озброєння майбутніх учителів сучасними знаннями теоретичних основ методики навчання історії, вироблення практичних умінь і навичок необхідних для забезпечення ефективного навчання школярів.

Курс «Методичні основи організації навчання історії» вивчається студентами третього курсу Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського у 6 семестрі і передбачає: 24 лекційних, 28 практичних і 38 год. самостійної роботи. Підсумковим видом контролю є екзамен.

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

“ Методичні основи організації навчання історії ”

(за вимогами ECTS)

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

Предмет: «Методичні основи організації навчання історії»

Головним завданням курсу є: озброєння майбутніх вчителів сучасними знаннями теоретичних основ методики навчання історії, вироблення практичних умінь і навичок необхідних для забезпечення ефективного навчання школярів.

Згідно з вимогами Державного стандарту підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, фахівець повинен вміти:

- визначати конкретні навчально-виховні та розвиваючі завдання уроків;

- використовувати різні форми організації навчальної діяльності;

- планувати і методично забезпечувати проведення різних форм навчальних занять з історії;

- спостерігати, аналізувати й оцінювати рівень навчальних досягнень учнів, бути об’єктивним у ході опитування і оцінювання;

- володіти навичками дослідницького підходу до педагогічної діяльності.

Словник

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових одиниць (залікових кредитів).

Заліковий кредит – одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Модуль – задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу (тема, самостійна робота, лабораторна робота, тест).

Змістовий модуль – система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єкту (дорівнює 27 годин загального навчального часу). Повноцінне оволодіння кожним змістовим модулем передбачає опрацювання студентом певного кола теоретичних питань на лекційних заняттях, практичних завдань і відбувається під час аудиторної і самостійної роботи згідно з навчальним планом або за індивідуальним графіком роботи студента.

Поточний контроль – оцінювання рівня знань, умінь та навичок студентів, що здійснюється у ході навчального процесу шляхом проведення усного опитування, контрольної роботи, тестування, колоквіуму тощо.

Модульний контроль – форма контролю, у якому підводиться підсумок роботи студента впродовж модуля. Результатом модульного контролю є модульна оцінка.

Модульна оцінка – бальна оцінка (абсолютна), яку отримав студент у результаті контролю за виконанням усіх видів робіт (теоретичних, практичних, самостійних), віднесених до відповідного модуля.

Екзамен (залік) – форма підсумкового контролю, засвоєння студентом навчального матеріалу з окремої дисципліни за певний період відповідно до навчального плану.

Лекція – основна форма проведення навчальних занять у вищому навчальному закладі, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Лекції проводяться лекторами – професорами і доцентами (викладачами) вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях для однієї або більше академічних груп студентів.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою. Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов’язаних з виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, курсові роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно при консультуванні викладачем.

Самостійна робота студента – основний засіб роботи студента по оволодінню навчальним матеріалом в час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Поиск по сайту: