Екологічний менеджмент машинобудівних підприємств

Необхідною умовою еколого-збалансованого прямування є екологізація усіх сфер суспільного життя, але в першу чергу - економічної, починаючи з кожного окремого підприємства. Для цього сьогодні існують наступні передумови: формується екологічна свідомість суспільства на фоні глобальної екологічної загрози, існує життєва необхідність економії природних ресурсів і переорієнтації виробництва на енергозберігаючі, маловідходні і ресурсозаощаджувальні технології. Враховуючи наукові досягнення вчених у цій сфері, необхідно надати розвиток методико-прикладним аспектам підвищення екологічної чистоти виробництва промислових підприємств, специфіка яких обумовлюється характеристиками технологічних процесів.

Сьогодні ресурсо- та енергозатратні технології, які продовжують використовуватися багатьма промисловими підприємствами України в силу дії різних об'єктивних і суб'єктивних обставин, вже не забезпечують підприємствам ринкові конкурентні переваги. На зміну їм поступово приходять більш ефективні інноваційні стратегії сталого еколого-збалансованого розвитку, реалізація яких забезпечується систематичною діяльністю у сфері екологічного управління з використанням процесного підходу [2, 9].

Стратегія "чистого виробництва" представляє собою продовжуване застосування інтегрованої превентивної екологічної стратегії у процесах, продуктах та послугах для підвищення загальної ефективності та зменшення збитків, заподіяних людству та навколишньому природному середовищу.

У промисловому виробництві концепція "чистого виробництва" досягається за рахунок комбінації таких методів, як: раціональне використання сировини, матеріалів та енергоносіїв, уникнення використання токсичних та шкідливих матеріалів, зменшення обсягу та токсичності усіх видів забруднень та відходів на рівні джерела виникнення перед тим, як вони покинуть виробничий процес. У життєвому циклі продукції вона спрямована на зменшення екодеструктивного впливу продукції протягом усього життєвого циклу - від проектування, добування сировини, виробництва і використання до кінцевого споживання та утилізації [24].

Дані таблиці 1.1 засвідчують той факт, що найбільш екологічно напруженою залишається ситуація в металургійній промисловості по всіх розрахованих показниках, у вугільній галузі, в електроенергетиці, промисловості будівельних матеріалів, машинобудуванні. Окремо для машинобудівного комплексу екологічні проблеми знаходяться в площині водокористування та споживання матеріальних ресурсів. Крім цього, машинобудівні підприємства формують попит на продукцію металургійного комплексу, тим самим, опосередковано визначаючи масштаби забруднення навколишнього середовища.

Таблиця 1.1

Показники екологічності обсягу реалізованої продукції Донецького регіону у 2007-2008 рр.

На фоні скорочення запасів сировинних ресурсів та дефіцитності енергоносіїв зазначеним екологічним аспектам у вигляді непродуктивних втрат сировинних та енергетичних ресурсів обов'язково необхідно приділяти увагу. Це надасть змогу активізувати роботу з пошуку шляхів зменшення їх негативного впливу на підсумкові економічні результати діяльності машинобудівного підприємства та скорочення екологічного збитку, пов'язаного з цими аспектами.

В практиці екологічного управління найчастіше використовують балансові методи пов'язування ресурсів із споживанням, які можна рекомендувати в якості інформативної бази для прийняття відповідних управлінських рішень. Екологічний баланс використовують для розгляду екологічно релевантної системи, яка підлягає оцінці. При цьому може йти мова про підприємство, його місце розташування, виробничий процес або ж продукцію. Еко-баланс може служити також порівнянню екологічних впливів двох чи більше різних видів продукції, систем, процесів чи способів поведінки.

Для існуючої технології виробництва балансове рівняння може бути виражено наступним співвідношенням [24]:

(С + Е)...Т...(П_р+В)

де С - сировина, що споживається;

Е - споживання усіх видів енергії;

Т- технологія виробництва;

П_р - сукупність усіх видів корисної продукції;

В - відходи виробництва.

Обчисленню екологічного балансу допомагає процедура складання технологічної карти виробничого процесу, яка передбачає визначення всіх технологічних операцій та їх послідовність; пов'язання операцій з потоками ресурсів; деталізація вхідних та вихідних матеріальних потоків та енергетичних витрат; встановлення розміру відходів, які утворюються на кожному етапі. При складанні екологічного балансу необхідно перевірити відповідність розміру вхідного потоку ресурсів і матеріалів фактичним потребам виробництва. Чим більша дефіцитність (вартість) і токсичність складових вхідного та вихідного потоків, тим більш деталізованим має бути екологічний баланс. До переліку речовин та їх хімічних сполук, що чинять значний негативний вплив на здоров'я людей і підлягають жорсткому контролю, у першу чергу належать: алюміній, берилій, ванадій, залізо, кадмій, кобальт, марганець, молібден, мідь, нікель, ртуть, свинець, селен, срібло, стронцій, сурма, цезій, цинк, сполуки азоту, нафтопродукти.

Таким чином, при складанні екологічних балансів вирішуються питання виявлення вузьких місць у сфері матеріало- та енергоспоживання, покращення характеристик екологічності продукції чи виробничих процесів, пошуку рішень щодо зменшення загального навантаження на природне середовище у вигляді скорочення відходів (викиди в атмосферу, скиди у водні об'єкти, забруднення земельних ресурсів, теплове забруднення) тощо. Еко-баланси виявляються ефективними в стратегічному плануванні при визначенні потенціалу екологічної оптимізації виробництва та прийнятті відповідних управлінських рішень щодо підвищення екологічної чистоти виробництва.

Рис. 1.1. Матеріальний баланс машинобудівного підприємства

Підсумовуючи оцінку внутрішніх факторів машинобудівного підприємства, які визначають дію екологічних аспектів, можна запропонувати наступну схему їх ідентифікації (рис. 1.2):

Рис. 1.2. Фактори внутрішнього середовища підприємства, які визначають екологічні аспекти

Рис. 1.3. Напрямки регулювання екологічних наслідків діяльності підприємства

При реалізації концепції чистого виробництва особливу увагу слід приділяти екологізації людських ресурсів (персоналу) і мотивуванню творчої праці робітників. Результатом дій за вказаними напрямками повинно стати стійке переконання кожного працівника підприємства в необхідності здійснення природоохоронних заходів на тій ділянці, за яку він персонально відповідає. Можливість знаходження оптимальних шляхів розв'язання еколого-економічних проблем підприємства в кінцевому підсумку залежатиме від якості перетворень в діючому мотиваційному механізмі екологізації персоналу, для чого вище керівництво має бути впевнено в необхідності і результативності таких змін. З цього приводу, особливі вимоги необхідно пред'являти до управлінського складу. Вміння менеджерів інтегрувати в інноваційну діяльність екологічний фактор в значній мірі сприятиме вирішенню завдань екологізації і, як наслідок, досягненню конкретних кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому.

Таким чином, розробку варіантів підвищення екологічної чистоти виробництва необхідно починати з комплексного аналізу факторів внутрішнього середовища підприємства (технології, матеріалів, персоналу, обладнання), які визначають дію екологічних аспектів і залежать від специфіки технологічних процесів.

Поиск по сайту: