Психологічна структура особистості

Особистість:

1)характер;

2) темперамент;

3) здібності;

4)спрямованість;

5) мотивація;

6) емоції;

7) вольові якості;

8) соціальні установки.

Спрямованість особистості - це система спонукань і ціннісних орієнтацій, яка визначає вибіркове ставлення та активну поведінку людини, тобто спрямованість, по суті, - це стійка система мотивів, які орієнтують життєдіяльність особистості. Причому один із мотивів, залежно від ситуації, може бути домінуючим, а решта - підпорядкованими.. Залежно від сфери виявлення домінуючої спонуки розрізняють морально-етичну, професійну та побутову спрямованість особистості.

Морально-етична спрямованість особистості полягає у високій морально-етичній зрілості. Люди з цією домінуючою спонукою всі події, що відбуваються, вчинки людей пропускають крізь моральні категорії; прагнуть діяти у відповідності із законом, цінують таких самих людей. Вони виявляють гуманність, колективізм, відповідальність і принциповість. їх привертає громадська діяльність, боротьба за справедливість тощо.

Професійна спрямованість особистості - це властивість, яка виявляється в активному і стійкому прагненні займатися певною професійною діяльністю, вдосконалюватися в ній. Це особи, які в своєму житті на перший план ставлять роботу (сім'я, наприклад, для них може бути на другому плані).

Побутова спрямованість виявляється в матеріальних, сімейних, а також культурних індивідуальних прагненнях. Для таких людей головним є створення добрих побутових умов, сімейного затишку, а не громадська діяльність чи професійні успіхи.

Безумовно, та чи інша спрямованість характеризується інтенсивністю, стійкістю, широтою і певним рівнем. Інтенсивність спрямованості пов'язана з емоційним забарвленням, яке може виявитися у вигляді нечітких потягів чи глибокої впевненості. Стійкість - це передусім тривалість і збереження спонуки. Коло інтересів людини звичайно фіксується в понятті широта спрямованості, яка є важливим показником для діагностики низки інтересів особистості і насамперед тих, що домінують у життєдіяльності людини.

Потреба - це стан організму, особистості чи суспільства, зумовлений необхідністю в об'єктах для існування, розвитку, який виражає залежність від об'єктивних умов їхнього існування. Так, без задоволення елементарних потреб людина не могла б існувати як живий організм. Потреби людини дуже різноманітні. Це потреба в їжі, теплі, кисні, безпеці, продовженні роду, одержанні інформації, спілкуванні, любові, визнанні, повазі, авторитеті тощо.

Моральні потреби - це стан особистості, який виражає необхідність в стосунках з іншими людьми. Серед моральних потреб особистості розрізняють потребу надавати допомогу людям, співпереживати, працювати, керувати, підкорятися тощо.

До естетичних потреб відносять ті, що відбивають стан постійного бажання особистості сприймати прекрасне, гармонійне в природі, у творах мистецтва, в сто­сунках між людьми.

Інтелектуальні потреби відображають необхідність людини в пізнанні нового, в вирішенні проблем, нерозв'язаних завдань. Формування інтелектуальних потреб - найважливіше завдання дитячих закладів, загальноосвітньої школи та медичних вузів. Безумовно, в розвитку інтелектуальних потреб зацікавлене не тільки суспільство, а й сама особистість. Високий рівень інтелектуальних потреб викликає в людини задоволення, позитивні емоції, що спонукає до подальшого пошуку.

Мотив - спонукальна сила дій і вчинків людини. Мотив чи причину дій людини встановити не складно, коли він один. Але, як правило, поведінку людини визначають багато факторів. Однак у будь-якому випадку мотиви в чистому вигляді не існують, вони лише результат відображення у психіці потреб організму, викликаних зовнішніми чи внутрішніми умовами. Тому кажуть, що мотив - це усвідомлена потреба і лише в певному випадку він стає основою цілеспрямованих дій особистості. Так, у нашому прикладі медичний працівник відчуває потребу надати допомогу ближньому, сформовано і відповідний мотив, але він має ще потребу в добротному одязі, смачній їжі, мотив також наявний. Задовольнити другу потребу об'єктивно він не може через низьку заробітну плату. Що ж відбудеться? Очевидно, боротьба мотивів. Вона може тривати довго і бути досить тяжкою. Самозвинувачування скінчиться, коли ввести додатковий мотив, наприклад, високу оплату праці. Ієрархія мотивів буде відновлена.

Потреби і мотиви тісно пов'язані з інтересами, переконаннями та ідеалами особистості.

Мотивація. Протягом життя у людини виникає безліч різних потреб, тобто вона потребує чогось для відновлення фізіологічної та психічної рівноваги. Потреби людини дуже різноманітні, вельми часто формуються під впливом зовнішнього середовища, яке значною мірою детермінує їх.

Термін "мотивація" - це більш широке поняття, яке означає систему мотивів. Уявлення про мотивацію виникає за спроби пояснити поведінку. Це пошук відповідей на запитання: "чому?", "заради чого?", "з якою метою?" здійснювалась будь-яка діяльність

Значить мотивацію можна визначити як сукупність
причин психологічного характеру,що пояснюють
поведінку людини,ЇЇ початок,спрямованість і
активність. Термін "мотивація" тісно пов'язаний з
поняттям спрямованості особистості.

Інтерес є формою прояву пізнавальних потреб. Він виражається в особливому ставленні особистості до певних предметів і явищ реального світу та бажанні пізнавати їх. Інтересі і дають змогу людині швидше, повніше і глибше відобразите дійсність. Предмети, які потрапляють до кола інтересів людини, привертають особливу увагу, інтереси людей, як і потреби, дуже різноманітні. їх також поділяють на матеріальні (до їжі. одягу, різних речей) та духовні (до навчання, праці, спілкування). Інтереси в процесі свого розвитку можуть перетворюватися у схильність. їх розрізняють за змістом, глибиною та стійкістю.

За змістом інтереси характеризуються тими об'єктами, на які вони спрямовані (інтерес до музики, фізики тощо). Глибокийінтерес часто охоплює всю сферу особистості і означає бажання ґрунтовно вивчити чи пізнати об'єкт у всіх деталях, тонкощах і проявах. Поверховий інтерес проявляється лише в загальному знайомстві з тим чи іншим предметом або явищем.

Враховуючи часову характеристику, розрізняють стійкі і не стійкі інтереси. Стійкі інтересі зберігаються тривалий час, вони відіграють істотну роль у житті людини і є важливим компонентом спрямованості особистості, нестійкі швидке виникають і так само швидко зникають. Інтерес може стати найсильнішим мотивом діяльності людини.

Поєднання інтересів за обсягом у людей різні. Одні мають широкі, але поверхневі інтереси, інші - глибокі, але дуже вузькі за своєю спрямованістю, треті - широкі, різнобічні й глибокі. Найменшу групу складають люди із всебічними інтересами.