Тема: Психологія як наука. Предмет ,методи та завдання.Особистість. Психологія особистості

Обговорено та затверджено

На засіданні методичної комісії

природничо-наукових дисциплін

протокол № ___ в і д «» _______ 2 0012р.

Голова ЦМК ___ І. П.Чеботар

м.Первомайськ

Лекційне заняття №1

Тема: Психологія як наука. Предмет,методи та завдання.Особистість. Психологія особистості.

Психологія - наука про людину як суб'єкт психіки, що включає в себе і його психічну діяльність.

Загальна психологія вивчає загальні закономірності,закономірності виникнення,функціонування і розвитку психіки.

Також протягом всієї історії змінювався й предмет психології.

Предмет психології- це чітко визначений зміст, якість та закономірність, яка постає перед дослідником в реальності. Психологія (від грец. "психі" - душа, "логос" - вчення - наука про душу).
Психологія - наука про факти, закономірності та механізми функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.
Предметом психології є "душа" або психіка. Психіка - це якість високоорганізованої матерії, яка заключається в активному відображенні суб'єктом суб'єктивного світу.
ОСНОВНI ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГIЇ

Психологія - древня наука. Виникала в VІ-V ст. до н.е. в стародавньому світі (Індія, Китай, Єгипет, древня Греція, Рим, Вавілон). Початкові відомості про психічне життя базувалося на здогадках, інтуїції, власному життєвому досвіді шляхом міркувань та узагальнень.
В період Античності (ІV ст. до н.е.) Аристотель написав трактат "Про душу" - вважається першим науково-психологічним твором, де Аристотель розробив систему психологічних понять. Саме тому Аристотель офіційно вважається засновником психології.
Термін "психологія" був введений вченими Гокленіусом і Кассманом у 1590 році.
Як самостійна галузь науки психологія виникла в 1879 році - рік заснування в Лейпцигу (Німеччина) Вільгельмом Вундтом.
1. Психологiя як наука про душу виникла бiльш нiж 2 тисячi рокiв тому в межах фiлософiї. Наявнiстю душi намагалися пояснити усi незрозумiлi явища в життi людини.

2. 17-те столiття. У зв’язку з розвитком природничих наук виникає психологiя як наука про свiдомiсть, якою визначали здатнiсть думати, вiдчувати, бажати.

3. 70-тi роки 19-го столiття. Розвиток психологiї як самостiйної науки. Своїм завданням мала спостерігати за тими явищами, якi можна безпосередньо побачити (поведiнка, вчинки, реакцiї людини). Мотиви, що спричиняють вчинки, не враховувались. Виникнення експериментальної галузi психологiї.

4. Розвиток сучасної психологiї.

Вiтчизняна медична психологiя розвивалась i розвивається згiдно з наступними основними принципами:

1) детермiнiзм - психiчнi явища визначаються засобами життя i змiнюються при змiнi зовнiшнiх умов;

2) системнiсть - єднiсть свiдомостi i дiяльностi;

3) розвиток - психiку можна правильно зрозумiти, якщо дотримуватись поняття про її безперервний розвиток, змiнюванiсть, перехiд вiд одного рiвня до iншого як процес та результат дiяльностi.

Особливостями сучасної медичної психологiї є широке використання технiчних досягнень - кiбернетичних i теоретично-iнформацiйних моделей, тонких математичних розрахунків душевних рухiв. Активно розвиваються галузi психологiї, що взаємодоповнюють медичну психологію, - соцiальна психологiя, космiчна, комп’ютерна, психологiя промислових взаємо-стосунків, охорони здоров’я, психологiя манiпуляцiй iндивiдумом i натовпом: етологiя - наука про поведiнку та iн. Актуальними є проблеми психосоматики, радiацiйної, екологiчної психологiї, сексологiї, профвiдбору до медичних вузiв, визначення «професiограми» майбутнього лiкаря при виборi вузької спеціальності і т. ін.

ЗДОБУТКИ ВIТЧИЗНЯНИХ ВЧЕНИХ:

I.М. Сєченов (1829-1905) - засновник вiтчизняної нейрофiзiологiї, психофiзiологiї та матерiалiстичної психологiї. Розробив об’єктивний метод дослiдження психiчної дiяльностi. Розглядав психiчний компонент як iнтегральну частину головного мозку. Розробив принцип рефлекторної дiяльностi усiх систем органiзму, у тому числi свiдомих i несвiдомих психiчних актiв.

В.М. Бехтєрєв (1857-1927) - видатний невропатолог, психiатр, психолог, морфолог та фiзiолог нервової системи. Спираючись на вчення I.М. Сєченова, розвинув та збудував «об’єктивну психологію». Рефлекторна теорія стала надiйною основою розумiння як нормальних, так i патологiчних психiчних явищ. Засновник вітчизняної теорії поведінки, психорефлексологiї. Заснував першу експериментально-психологiчну лабораторiю (Казань, 1885 р.) i перший у свiтi центр комплексного вивчення людини (1908).

I.П. Павлов (1849-1936) - видатний нейрофiзiолог, засновник матерiалiстичного вчення про вищу нервову дiяльнiсть. Розробив учення про нервiзм, першу та другу сигнальнi системи, фазовi стани. Пiдняв рефлекторну теорiю на принципово новий рiвень. Теоретичнi гiпотези I.М. Сєченова про рефлекторну природу дiяльностi мозку розвинув до експериментально обгрунтованого вчення. Довiв динамiчний характер локалiзацiї функцiй у корi великих пiвкуль, внiс чiткiсть до розумiння фiзiологiчної сутностi типiв нервової системи.

В Українi психологiя як самостiйна наука вiдокремлюється з середини ХIХ столiття. У 1862 роцi у Київськiй духовнiй академiї заснована кафедра психологiї, потiм - лабораторiя психологiї пiд керiвництвом М. Троїцького. Представники нової хвилi української психологiї - професори I.А. Сiкорський, Г.I. Челпанов, С.Л. Франк, М. Бердяєв, П.Д. Юркевич, Є. Трубецькой. Г.I. Челпанов пiсля переїзду до Москви, заснував там психологiчний iнститут.

На початку ХХ столiття сформувалися вiдомi школи в Одесi, Києвi (I.М. Сєчєнов, I.I. Мечнiков, Н. Ланге, С.Л. Рубінштейн).

У 20-30 роках у Харковi заснований психоневрологiчний iнститут i при ньому психологiчний вiддiл, що був одним iз провiдних центрiв експериментальної психологiї. Тут працювали всесвітньо вiдомi вченi - Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, А.В. Запорожець, О.Р. Лурiя, П.I. Зiнченко, П.Я. Гальперiн, Д.М. Узнадзе та iн.

Українськi вченi внесли вагомий внесок у розвиток свiтової психологiї. Однак, починаючи з середини 30-х рокiв, загальнi негативнi наслiдки ставлення тоталiтарної країни до наук суттєво загальмували і змiнили розвиток багатьох напрямкiв медичної психологiї.

Сучасна психологія - це розгалужена система наукових галузей, пов'язаних різними сферами практичної діяльності людини.
На сьогодні налічується біля 50 психологічних дисциплін (прикладних галузей психології):
- психологія праці
- психологія спорту
- медична психологія
- юридична психологія
- військова психологія
- соціальна психологія і інші.
За своєю суттю це є самостійні науки, але всі вони грунтуються на загальній психології, яка є фундаментальною галуззю і вивчає загальні закономірності функціонування і розвитку психіки людини.
Отже, загальна психологія є теоретичною базовою наукою, результати дослідження якої використовуються прикладними дисциплінами, а останні в свою чергу збагачують її.
Серед завдань загальної психології центральне місце посідає розробка методологічних основ, теорії і методик вивчення психологічних явищ.
Психологія праці вивчає психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності людини і ставлення її до праці, у тому числі медичної.

Інженерна психологія вивчає процеси і засоби інформаційної взаємодії між людиною і машиною

Авіаційна психологія розглядає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних спеціалістів, вивчає вплив факторів польоту на розвиток психічних станів, формування професійної придатності, психологічної адаптації членів екіпажу до умов праці.

Космічна психологія вивчає психологічні особливості праці космонавта, залежність цих особливостей від специфічних факторів (невагомості, гіподинамії тощо.

Педагогічна психологія вивчає психіку людини в процесі навчання і виховання її, встановлює і використовує закономірності психіки під час оволодіння знаннями, уміннями та навичками педагога та учня.

Вікова психологія тісно пов'язана з педагогічною, вивчає особливості психіки людини на різних етапах її розвитку - з моменту народження і до смерті. Вона поділяється на дитячу психологію, психологію підлітка, психологію юності, психологію зрілого віку, геронтопсихологію тощо

Психологія аномального розвитку розгалужується на патопсихологію, яка вивчає структуру порушень психічної діяльності, закономірності розладу психіки порівняно з нормою, інтерпретуючи одержувані дані поняттями і категоріями психологічної науки (тобто розлади психіки людини вивчаються психологічними методами); олігофренопсихологію, яка вивчає порушення психічного розвитку та можливості його корекції в людей з тяжкими формами недорозвиненості мозку; сурдопсихологію ~ психологію, яка вивчає психічний розвиток глухих і тих людей, що погано чують, можливості його корекції в умовах навчання і виховання, шляхи запобігання розвитку німоти в людей з дефектами слуху, що виключають нормальне мовне спілкування, можливості заміни слухового сприймання зоровим тощо; тифлопсихологію, яка вивчає психічний розвиток сліпих і слабкозорих людей, шляхи і способи його корекції при навчанні та вихованні.

Юридична психологія вивчає закономірності і механізми психічної діяльності людей у сфері регульованих правом відносин

Соціальна психологія - галузь психології, яка вивчає закономірності поведінки й діяльності людей, зумовлені фактом об'єднання їх у соціальні групи Психологія особистості - галузь психології, яка вивчає психічні властивості людини як цілісного утворення, як певної системи психічних якостей, що має відповідну структуру внутрішні взаємозв'язки, характеризується індивідуальністю та взаємозв'язана з навколишнім природним та соціальним середовищем.

Історія психології - галузь психологічних знань, що в вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому з них.

Медична психологія - це прикладна галузь науки, яка займається психологічними взаємозв'язками проблеми лікувальної діяльності та доглядом за хворими, проблеми впливу на хворих у найрізноманітніших ситуаціях, що виникають у ході цієї діяльності, а також проблеми поведінки медичних працівників. У центрі уваги цієї дисципліни є взаємовідношення хворого із середовищем лікувального закладу (відношення між лікарем і хворим, медичною сестрою і хворим, лікарем - медичною сестрою - хворим).

Медична психологія - прикладна галузь психології, що вивчає закономірності функціонування психіки в умовах виникнення і перебігу хвороб людей, а також відновлення їхнього здоров'я.
Засновником медичної психології вважається Р.Г. Лотце (німецький психолог і філософ ХІХ ст.).
Медична психологія є досить широка галузь психологічного знання, до її складу входять:
- клінічна психологія
- клінічна нейропсихологія
- психофармакологія
- патопсихологія і інші.
У центрі уваги медичної психології є взаємовідношення хворого із середовищем лікувального закладу (відношення між: лікарем і хворим; медичною сестрою і хворим; лікарем, медичною сестрою і хворим).
Предметом вивчення медичної психології є:
- особистість хворої людини
- особистість медичного працівника (в тому числі і майбутнього)
- взаємовідносини між хворим і медичним працівником в різних умовах (при відвідуванні вдома, в амбулаторії, в клініці)
- психологія взаємовідносин медичних працівників в процесі професійної діяльності і в побуті тощо.
Завдання медичної психології:
1) вивчення особливостей змін психіки при соматичних і психічних захворюваннях;
2) дослідження хвороботворних для психіки умов життя і діяльності людини;
3) вивчення особистісних с особливостей, які запобігають захворюванню або сприяють йому.
Найважливішими питаннями медичної психології є: психотерапія, психогігієна і психопрофілактика.
Медичну психологія поділяють на:
1. - Загальну медичну психологію, яка займається вивченням особистості хворого, лікаря, середнього і молодшого медичних працівників і їх взаємовідносин.
ІІ. - Спеціальну медичну психологія, яка вивчає ті ж питання стосовно кожної конкретної медичної дисципліни:
- хірургії
- терапії
- педіатрії
- психіатрії
- невропатології і інші

Предметом клінічної психології дорослої людини є порушення поведінки, тобто розлади особистості та соціальної функції поведінки у регуляції відношень людини з соціальним середовищем. Виділяють, як правило, психічні та неврологічні порушення поведінки, а також розлади особистості при психопатіях, соціопатіях, характеропатіях.

Спеціалісти з дитячої психології працюють у системі охорони здоров'я (у лікарнях, психіатричних, педіатричних, неврологічних, нейрохірургічних консультаціях), у закладах Міністерства освіти та виховання, Міністерства юстиції, де вони займаються діагностикою та терапією порушень дитячої психіки; її експертизою.

Розвиток нейропсихології пов'язаний з досягненнями медицини у сфері порушень поведінки хворих із органічними дефектами мозку. Ця наука вивчає питання ролі нейродинамічних факторів у загальній картині порушень вищої нервової діяльності при її відновленні.

На жаль, не має чіткої градації психологічних дисциплін в усьому світі. Разом с тим, досвід дослідників у різних країнах дозволяє також виділити важливі галузі медичної психології: патопсихологію, психологію здоров'я, психофізіологію та ін.

Загалом психологічну науку можна уявити як сукупність філософських проблем психології, рефлекторної теорії психіки, вчення про принципи психології та її методології.

Поиск по сайту: