ТЕМА 11. ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ

ЛЬВІВСЬКІЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра теоретико-методичних основ спорту

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

ТЕМА 11. ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ

ЗМІСТ

1. Загальна характеристика гнучкості.

2. Методика розвитку гнучкості.

3. Контроль гнучкості.

11.1. Загальна характеристика гнучкості.

Під гнучкістю розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, що визначають амплітуду рухів спортсмена. Термін «гнучкість» більш прийнятний для оцінки сумарної рухливості в суглобах всього тіла. Коли ж йдеться про окремі суглоби, коректніше буде говорити про їх рухливість (рухливість в гомілковостопних суглобах, рухливість в плечових суглобах та ін.).

Гнучкість багато в чому визначає рівень спортивної майстерності в різних видах спорту. При недостатньому рівні розвитку гнучкості ускладнюється і сповільнюється процес освоєння рухових навиків, обмежується рівень прояву сили, швидкісних і координаційних здібностей, погіршується внутрішньом'язова і міжм'язова координація, знижується економічність роботи, зростає вірогідність пошкодження м'язів, сухожиль, зв'язок і суглобів.

Недостатній рівень гнучкості є також причиною зниження результативності тренування, спрямованого на розвиток інших рухових якостей. Відомо, що недостатня рухливість в суглобах не дозволяє в належній мірі використовувати еластичні властивості заздалегідь розтягнутих м'язів для підвищення ефективності силової підготовки, обмежує можливості методів тренування, спрямованих на вдосконалення економічності роботи, підвищення потужності робочих рухів, поліпшення координаційних здібностей.

Різні види спорту пред'являють специфічні вимоги до гнучкості, які обумовлені перш за все біомеханічною структурою змагальної вправи. Наприклад, веслярам, які спеціалізуються в академічному веслуванні, необхідно мати максимальну рухливість хребетного стовпа, плечових і кульшових суглобів; ковзанярам і бігунам – кульшових, колінних і гомілковостопних; лижникам - плечових, кульшових, колінних і гомілковостопних; плавцям - плечових і гомілковостопних суглобів.

Розрізняють активну і пасивну гнучкість. Активна гнучкість - це здатність виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок активності груп м'язів, що оточують відповідний суглоб. Пасивна гнучкість - здібність до досягнення найвищої амплітуди рухів в результаті дії зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної гнучкості.

При достатньому рівні розвитку гнучкості спортсмена доступна йому амплітуда рухів в різних суглобах перевищує необхідну для ефективного виконання змагальних вправ. Ця різниця визначається як резерв гнучкості.

Необхідно враховувати, що зв'язок між активною і пасивною гнучкістю незначний. Часто зустрічаються спортсмени, що мають високий рівень пасивної гнучкості при слабо розвиненій активній, і навпаки. Рівень пасивної гнучкості є основою для підвищення активної, проте підвищення останньою вимагає спеціальної цілеспрямованої роботи, часто пов'язаної не тільки з вдосконаленням здібностей, що безпосередньо визначають рівень гнучкості, але і з підвищенням силових здібностей спортсменів. Зокрема, таке положення спостерігається при великій різниці між активною і пасивною гнучкістю: чим вищою є ця різниця, тим в більшій мірі збільшення сили призводить до збільшення рухливості в суглобах.

Важливо знати, що величина амплітуди рухів специфічна для кожного суглобу, тобто високий рівень рухливості в одних суглобах може супроводжуватися низьким - в інших. Це правило розповсюджується на різні суглоби (наприклад, плечові і кульшові), одні і ті ж суглоби (наприклад, висока рухливість в одному плечовому суглобі може супроводжуватися низькою - в іншому), а також окремі рухи в одному суглобі (наприклад, висока рухливість при розгинанні колінного суглоба може поєднуватися з низькою - при згинанні). Така специфічність в розвитку і прояві гнучкості обумовлена, перш за все, обсягом і характером тренувальної і змагання діяльності, спрямованої на розвиток гнучкості, залученням до виконання конкретних рухів м'язової і сполучної тканин. Таким чином, виникає необхідність різностороннього розвитку гнучкості в процесі загальної фізичної підготовки і спрямоване підвищення рухливості в суглобах, найбільш значущих для того або іншого виду спорту, - в процесі спеціальної фізичної підготовки.

Розрізняють також анатомічну, гранично можливу рухливість, обмежувачем якої є будова відповідних суглобів. Змагальна діяльність в різних видах спорту ставить високі вимоги до рухливості в суглобах. При виконанні окремих елементів техніки анатомічна рухливість в суглобах може досягати 85 - 95 % і більше. Слід врахувати, що надмірна гнучкість може призвести до негативних наслідків - дестабілізувати суглоби і підвищити ризик травматизму.

Поиск по сайту: