Модель корпоративного управління в Україні

Завершуючи огляд основних моделей корпоративного управління, слід підкреслити, що жодна з них не має абсолютної першості — кожна має як переваги, так і недоліки, тому при визначенні пріоритетів розбудови національної моделі навряд чи можна обійтися без своєрідного «змішування» позитивних рис та характеристик.

Дослідження показують, що в Україні вже сформувалась змішана, але з відчутними аутсайдерськими рисами модель корпоративного управління, яка потребує відповідного аналізу її позитивних і негативних сторін. Аутсайдерський характер моделі корпоративного управління в Україні пов'язаний із наявністю величезної кількості дрібних власників корпоративних цінних паперів, які намагаються реалізувати свої права. Крім того, велику роль в управлінні акціонерним сектором відіграє менеджмент – виконавчі директори.

Побудова моделі корпоративного управління змішаного типу передбачає облік широкого спектру історичних і культурних особливостей формування й еволюції інституційної структури корпоративного управління, що робить її доречнішою, ніж уживання стандартних економічних концепцій перехідних економік. Слід також враховувати і велику роль держави у формуванні ефективної моделі корпоративного управління, яка включає обов'язкову компліментарність останньої з іншими елементами національної економічної системи, можливу комбінацію в окремій країні елементів альтернативних моделей корпоративного управління.

Найголовнішими чинниками, які впливають на орієнтацію українських акціонерних товариств на ту чи іншу модель корпоративного управління, є:

1. Інвестори відіграють вирішальну роль в реструктуризації компаній, тому їм треба забезпечити ефективний і безпосередній контроль за вкладеними коштами. Для цього необхідне активне пожвавлення одного із найважливіших інструментів зовнішнього контролю — ринку цінних паперів.

2. Банки неспроможні виступати вагомими акціонерами, а також
здійснювати активний контроль корпоративної
діяльності за браком управлінського досвіду з питань управління
корпоративною власністю, достатнього інвестиційного капіталу,
досвіду оцінки кредитів і практики контролю за позичальниками.

3. Законодавча база країн з перехідною економікою тільки
формується, і повільні темпи реформ значною мірою обумовлені
відсутністю або недосконалістю законів та нормативних підзаконних
актів стосовно управління акціонерними товариствами,
функціонування фондового ринку, взаємодії і вирішення
конфліктів між усіма зацікавленими сторонами в корпоративних
відносинах. Необхідно ще здійснити реформування системи державного
регулювання відносин власності, правову, банківську, судову системи.

4. У постсоціалістичних країнах існує недовіра до акціонерної форми власності і пов'язана з цим неможливість залучення коштів вітчизняних та іноземних інвесторів для розвитку фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств, що призводить до невдач у їх діяльності, конфлікту інтересів усіх учасників корпо­ративних відносин та погіршує економічну ситуацію в цілому.

Поиск по сайту: