Практичні можливості та дидактична доцільність впровадження у навчальний процес інформаційних технологій

На даному етапі розвитку суспільства перед освітою поставлена проблема підготовки спеціалістів, які б мали, крім знань за фахом, достатню підготовку в області інформаційних технологій, здатних використовувати комп'ютер у своїй практичній діяльності.

Проблеми впровадження комп'ютерних технологій у процес навчання розглянуті в літературі з педагогіки і психології. Так, С.А. Гапонова і Н.А. Мартинова, розглядаючи залежність динаміки психічних станів дорослих учнів від способів подання інформації, стверджують, що "на думку фахівців, діти, які виросли в епоху телебачення, комп'ютерів, електронних ігор, сприймають інформацію зовсім не так, як ті, хто виріс в оточенні друкованих текстів".

Г.М. Коджаспирова і К.В. Петров, розглядаючи різні технічні засоби навчання і методику їх використання, дають рекомендації з їх використання у навчальному процесі різних навчальних закладів, відводячи особливу роль персональним комп'ютерам, у зв'язку з тим, що тільки комп'ютер може вирішити наступні проблеми:

• адаптивності навчального матеріалу (залежно від індивіду­альних особливостей учнів);

• багатотермінальності (одночасна робота групи користувачів);

• інтерактивності (взаємодія комп'ютера й учня, що імітує певною мірою природне спілкування), підконтрольності індивідуальної роботи учнів у позааудиторний час.

Вони формулюють завдання застосування комп'ютера у навчанні:

Ø забезпечення зворотного зв'язку в процесі навчання;

Ø забезпечення індивідуалізації навчального процесу;

Ø підвищення наочності навчального процесу;

Ø пошук інформації з найрізноманітніших джерел;

Ø моделювання досліджуваних процесів або явищ;

Ø організація колективної і групової роботи.

Дослідження, проведені психологами, показали, що, працюючи з комп'ютером, учні глибше вникають у суть питання, в них з'являється інтерес до предмета, вони більш активно користуються навчальною і технічною літературою.

Н. Корсунська, розглядаючи проблеми комп'ютеризації, звертає увагу на те, що важливою характеристикою ефективності використання комп'ютерів є ставлення до них учнів. Вона стверджує, що позитивний ефект від використання комп'ютерів у навчанні спостерігається і пов'язаний, насамперед, зі зниженням дії факторів тривоги внаслідок відсутності тиску або невдоволення з боку вчителя. Крім того, позитивно впливає і можливість реалізації індивідуального темпу навчання. Усе це створює комфортний простір, який використовується як спосіб поліпшення процесу навчання в багатьох технологіях. По-друге, досягнення учнями успіхів при використанні тренажерних комп'ютерних програм веде до виникнення почуття впевненості, що, в свою чергу, є важливим фактором стимулювання процесу навчання".

Є.І. Машбіц також розглянув і виділив наступні аспекти впливу застосування комп'ютерів у навчанні:

1. Значно розширює можливості пред'явлення навчальної інформації (колір, графіка, звук, відео, мультиплікація та ін.).

2. Дозволяє підсилити мотивацію навчання.

3. Активно залучає учнів до навчального процесу.

4. Набагато розширюються набори застосовуваних навчальних задач (мова йде не тільки про постановку задач, скільки про керування процесом їх рішення).

5. Дозволяє якісно змінити контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість керування навчальним процесом.

6. Дозволяє учням наочно уявити результат своїх дій, тобто сприяє формуванню в них рефлексії своєї діяльності.

І.С. Кін, розглядаючи проблеми психології ранньої юності, дійшов висновку, що більш складна і більш самостійна, вільна від дріб'язкової опіки навчальна робота сприяє формуванню більш глибокого, творчого стилю мислення і розвитку загальної потреби в самостійності, яка виходить за рамки навчальної діяльності і зменшує імовірність емоційних розладів".

Повсякденне використання інформаційних ресурсів зумовлює потребу підготовки памолоді як творчо активного резерву, здатного професійно використову­вати засоби ІТ. Для цього треба розробити певні мето­дичні підходи до використання засобів ІТ як для розвит­ку особистості того, хто навчається, так і для його підго­товки до майбутньої професійної діяльності, зокрема для формування вмінь здійснювати прогнозування ре­зультатів своєї діяльності, розробки стратегії пошуку шляхів і методів розв'язання завдань як навчальних, так і практичних, а в майбутньому - професійних.

Особливої уваги заслуговує опис унікальних мож­ливостей ІТ:

- миттєвий зворотний зв'язок між користувачем та інформаційними й комунікаційними технологіями;

- комп'ютерна візуалізація навчальної інформації про об'єкти або закономірності явищ, як таких, що ре­ально відбуваються, так і "віртуальних";

- архівне зберігання великих обсягів інформації з можливістю її передачі, а також легкий доступ користу­вача до центрального банку даних;

- автоматизація процесів обчислювальної, інформа­ційно-пошукової діяльності, а також обробка результатів навчального експерименту з можливістю багаторазово­го відтворення фрагмента або самого експерименту;

- автоматизація інформаційно-методичного забез­печення, управління навчально-виховним процесом і контролю результатів якості засвоєння матеріалу.

Реалізація можливостей інформаційних і комуніка­тивних технологій, що зазначені вище, дає змогу орга­нізувати такі види діяльності з використаннями за­собів ІТ:

- реєстрація, збір, накопичення, зберігання, оброб­ка інформації про об'єкти, явища, процеси, що вивча­ються, та передавання великих обсягів інформації, яка може бути представлена в різноманітній формі;

- інтерактивний діалог - взаємодія користувача з програмною (програмно-апаратною) системою, яка ха­рактеризується (на відміну від діалогового, що перед­бачає обмін текстовими командами і відповідями) реа­лізацією більш розвинених засобів ведення діалогу (наприклад, можливість ставити запитання в довільній формі, з використанням "ключового" слова, у формі з обмеженим набором символів); при цьому забезпечу­ється можливість відбору варіантів змісту навчального матеріалу, режиму роботи;

- керування реальними об'єктами;

- керування відображеними на екрані монітора мо­делями різних об'єктів, явищ, процесів, у тому числі й тих, які реально відбуваються;

- автоматизований контроль (самоконтроль) ре­зультатів навчальної діяльності; корегування за резуль­татами контролю, тестування.

На підставі вищезазначеного виділимо такі дидак­тичні цілі використання засобів ІТ:

- розвиток умінь здійснювати експериментально-дослідницьку діяльність (наприклад, за рахунок реаліза­ції можливостей комп'ютерного моделювання або вико­ристання обладнання, яке працює спільно з ЕОМ);

- формування інформаційної культури, умінь викону­вати обробку інформації (наприклад, за рахунок вико­ристання інтегрованих пакетів користувача, різноманіт­них графічних і музичних редакторів);

- формування вмінь приймати оптимальне рішення або пропонувати варіанти розв'язання в складній ситуа­ції (наприклад, за рахунок використання комп'ютерних ігор, які орієнтовані на оптимізацію щодо прийняття рі­шення);

- розвиток мислення (наприклад, наочно-діяльнісного, наочно-образного інтуїтивного, творчого, теоре­тичного видів мислення);

- естетичне виховання (наприклад, за рахунок вико­ристання можливостей комп'ютерної графіки, техноло­гії "мультимедіа");

- розвиток комунікативних здібностей.

Не менш важливе використання можливостей ін­формаційних технологій з метою інтенсифікації всіх рівнів навчально-виховного процесу, зокрема:

- підвищення ефективності, якості та результатив­ності процесу навчання за рахунок реалізації можливос­тей інформаційних технологій;

- забезпечення спонукальних мотивів (стимулів), що зумовлюють активізацію пізнавальної діяльності (на­приклад, за рахунок комп'ютерної візуалізації навчаль­ної інформації, використання ігрових ситуацій, можли­вості керування, вибору режиму навчальної діяльності);

- поглиблення міжпредметних зв'язків, що побудо­вані на інтеграційній основі, за рахунок використання сучасних засобів обробки інформації, у тому числі й ау­діовізуальної, при розв'язанні завдань різних предмет­них галузей.

Отже, основними напрямками упровадження в освіті ІКТ є:

1. Як засобів навчання, що вдосконалюють процес викладання, підвищують його ефективність, якість і ре­зультативність. При цьому забезпечується:

а) реалізація можливостей програмно-методичного забезпечення сучасних ПЕОМ із метою надання знань, моделювання навчальних ситуацій, тренування, контро­лю результатів навчання;

б)використання об'єктивно орієнтованих програм­них засобів або систем (наприклад, системи підготовки текстів, електронних таблиць, баз даних) із метою фор­мування культури навчальної діяльності;

в) реалізація можливостей систем "штучного інте­лекту" в процесі використання інтелектуальних систем, які навчають.

2. Інструменту пізнання навколишньої дійсності та самопізнання.

3. Засобів розвитку особистості того, хто навча­ється.

4. Об'єкта вивчення (наприклад, у межах засвоєння курсу фізики).

5.Засобів інформаційно-методичного забезпечення та управління навчально-виховним процесом, навчаль­ним закладом, системою освіти.

6. Засобів комунікації (наприклад, на базі телекомуніка-цій) з метою поширення новітніх дидактичних технологій.

7. Засобів автоматизації процесу оцінювання, коре­гування результатів навчальної діяльності, комп'ютер­ного педагогічного тестування та психодіагностики.

8. Засобів автоматизації процесу обробки результа­тів експерименту (лабораторного, демонстраційного) і керування навчальним обладнанням.

9.Засобів організації інтелектуального дозвілля (розвивальних ігор тощо).

Поиск по сайту: