Контроль за реалізацією продукції

Контрольні розрахунки необхідні для доповнення планових розрахунків. У процесі аналізу продажу розраховують і аналізують такі показники:

1. Абсолютний приріст (зменшення) обсягу продажів у натуральному та вартісному вираженні порівняно з планом та попереднім періодом. Визначається, як різниця між обсягом продажів, досягнутим в аналізованому періоді, та планом, а також обсягом продажів у попередньому(базовому) періоді.

2. Зміна в номенклатурі (асортименті) продукції. Розраховується як зміна питомої ваги конкретного найменування продукції в загальному обсязі реалізації у звітному періоді порівняно з аналогічним показником плану базового періоду. Розрахунок може проводитися в натуральних та вартісних показниках.

3. Індивідуальний індекс фізичного обсягу реалізованої продукції. Визначається як відношення кількості даного виду продукції, реалізованої у звітному періоді, до кількості продукції, реалізованої в базовому періоді, та передбаченої планом у натуральних одиницях.

4. Залишок нереалізованої продукції на кінець аналізованого періоду (року, кварталу, місяця).

5. Рентабельність виробництва. Визначається як відношення планового та фактично отриманого за певний проміжок часу прибутку до планової чи фактичної повної собівартості реалізованої продукції.

6. Рентабельність продажу, як відношення прибутку до обсягу продажу.

7. Відмова покупців від раніше укладених договорів.

8. Повернення продукції споживачами в зв'язку з низькою якістю.

Аналізуючи обсяги продажів, потрібно не лише встановити кількісні значення розглянутих показників, але й виявити причинно-наслідкові зв’язки, які дозволяють оцінити ступінь впливу різних факторів на ефективність продажів.

Контрольні розрахунки здійснюються такими методами:

1. Аналіз відхилень. За допомогою цього методу визначаються відхилення між плановими і фактичними результатами, встановлюються причини відхилень, розробляються необхідні коригувальні заходи, наприклад по скороченню непродуктивних матеріальних витрат, розробці більше точних нормативів витрат або поліпшенню обліку сезонних коливань попиту для оцінки обсягів збуту. Такий аналіз дозволяє підвищити якість планування реалізації продукції в майбутньому.

2. Маржинальний аналіз. Ціль застосування цього методу полягає в тому, щоб виявити кількісні причини змін сум покриття протягом періоду шляхом прямого обліку кількісних обсягів (реалізованих виробів), вартісних (ціни продажів, нормативи витрат) і структурних (агреговані кількісні компоненти) змін. Особливе значення на практиці мають саме структурні зрушення в рамках програми реалізації.

3. Аналіз беззбитковості. Основна ідея аналізу точки беззбитковості складається в з'ясуванні впливу змін обсягів продажу на витрати і виторг. У такий спосіб досягається наочність впливу змін збутових цін й витрат на положення точки беззбитковості. Використовувані показники можуть бути як плановими, так і фактичними, тому аналіз значень у критичній точці може служити інструментом планування й контролю.

4. Аналіз калькуляцій. У зв'язку із плануванням і контролем збуту по окремих видах продукціїможлива розробка попередньої, проміжної й заключної калькуляції на базі неповних витрат(по неповній собівартості). Якщо ж є абсолютні значення або нормативи рознесення витрат по місцях їхнього виникнення, то вищезгадані калькуляції розробляються на базі повних витрат(по повній собівартості). На підприємствах з масовим виробництвом такі калькуляції формують за допомогою простих методів (калькуляція розподілом), на підприємствах із серійним виробництвом за допомогою методу диференційованої калькуляції розподілом, постатейної (непрямої) або комбінованої калькуляції, а на підприємствах з одиничним виробництвом тільки за допомогою методу постатейної (непрямої) калькуляції.

ТЕМА 4. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

1. Виробнича програма підприємства.

2. Планування виробничої програми у натуральному вимірі.

3. Планування виробничої програми у вартісному вимірі.

4. Економічна оцінка проекту плану виробництва.

Поиск по сайту: