Історія технології колективного способу навчання

Технологія колективного способу навчання

Методичний посібник «Технологія колективного способу навчання»

Укладач:

ст. гр. ПОа-09-1, ХНУ Б.В. Кацюрина

Хмельницький 2013

Зміст

Вступ

1- Історія технології колективного способу навчання…………

2- Застосування методу Ривіна у шкільних навчальних заняттях…..

3- Методика вивчення текстового матеріалу для будь-якого навчального предмета.

4 – Основні моменти методики Рівіна

5 - Зауваження по основних моментах методики

6 - Питання та відповіді

7 – Приклад лабораторної роботи колективного способу навчання

Вступ

Колективний спосіб навчання — організаційна структура начально-творчого процесу, в якій переважає форма організації навчання в парах змінного складу. Така форма організації надає можливість працювати колективно, співробітничати, і в той же час, формує самостійність мислення, розвиває мову та інші індивідуальні здібності учнів, одночасно підвищуючи якість знань, умінь та навичок. Протягом чотирьох останніх десятиліть у педагогічній науці розробляється теорія про колективні способи навчання, що утілила дореволюційний досвід вітчизняного педагога Олександра Григоровича Ривіна. Крім колективних занятьу динамічни хпарах змінного складу педагог застосовув полівіковий і різнорівневий за підготовкою склад навчальнихгруп. Навчально-виховний процес здійснювався на основі самоуправління з урахуванням перших двох факторів.

Крім терміну «колективний спосіб навчання» використовуються такі

назви навчально-творчого процесу:

· колективне взаємонавчання

· різновікове взаємонавчання

· методика О. Г. Ривіна

· работа учнів у парах зміного складу

· організований діалог

· сполучний діалог

Історія технології колективного способу навчання

Історично першим досвідом роботи О. Г. Ривіна, про який є офіційна згадка, була його вчительська діяльність у 1918 році в містечку Корнин Житомирської області. О. Г. Ривін зібрав за ініціативою батьків шість, а згодом біля сорока підлітків від 11 до 16 років різного рівня підготовки та став їх навчати по-новому. Діти по черзі працювали один з одним то я в якості вчителя, то в якості учня. Перші 2—3 тижні О. Г. Ривін сам визначав, кому над якою темою і з ким працювати. Пізніше ці функції перейшли до старших учнів. Поступово учні самі вирішували з ким, над чим і які питання вивчати наступними. Оскільки в групі були діти різного віку, забезпечувалась безперервна передача знань від вчителя-керівника до його безпосередніх помічників і далі до все менш підготованих учнів. У разі потреби, О. Г. Ривін давав учням додаткову інформацію особисто. Відносно легко в колективі налагодилось самоуправління. Старші учні були не лише вчителями молодших, а й вихователями, керівниками, помічниками педагога. Новий матеріал, в основному, вивчався парою учнів, або самостійно сильним учнем. Майже для всіх навчальних предметів О. Ривін розробив методику поабзацного опрацювання статей чи текстів.За якістю знань слідкували дуже ретельно. Учні були привчені змушувати іспитованого повторно вивчати теорему по підручникута ще декілька разів розповідати, чи доказувати її напарникам, коли той допускав малі неточності, помилки. По закінченню вивчення теми, чи блоку завдань, учні виступали з доповіддю перед невеликою групою для того, щоб не переривати роботу в парах у решти учнів. Вечорами учні з доповідями виступали перед батьками. Траплялось їм виступати в інших селах.

Школа в Корнині проіснувала десять місяців.

Поиск по сайту: