|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Сутність і структура грошового оборотуЛекція № 3 Тема лекції: Характеристика і структура грошового обороту. Форми грошового обороту.
План лекції 1. Сутність і структура грошового обороту. 2. Модель грошового обороту. Грошові потоки. 3. Форми грошового обороту.
Література
Основна: 1. Канєєва, І. І. Гроші та кредит: курс лекцій для студ. ден. та заоч. форм навч. / І. І. Канєєва; М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Каф. фінансів. ─ Донецьк: ДонНУЕТ, 2010. 2. Канєєва І. І. Гроші та кредит: струк.- логіч. схеми; І.І. Канєєва, Д.С. Гвасалія / Мін-во освіти і науки, молоді та спорту; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Каф. Фінансів. - Донецьк:, 2011. – 68с. 3.Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: навч. посібник. 3-тє вид. доповн. та перероб. –К.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.
Допоміжна: 1. http://zakon2.rada.gov.ua
Зміст лекції
Сутність і структура грошового обороту. Грошовий оборот можна трактувати як сукупність всіх грошових платежів в народному господарстві. Головним недоліком такого визначення є те, що воно фіксує лише кількісну сторону грошового обороту, його результативний аспект. Сутність же його як руху грошей в процесі відтворювання залишається без уваги. Грошовий оборот – це безперервний рух грошових грошей у всіх його формах за забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу. Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення на всіх його стадіях. Разом з тим потоки руху грошей є не тільки результатом відтворювального процесу, а і важливою передумовою його успішного здійснення. Надмірні затримки в русі грошей неминуче викличуть гальмування товарних потоків, погіршення кон'юнктури ринків, посилення стагнації виробництва. Грошовий оборот, як правило, розглядають на двох рівнях: на макрорівні та на мікрорівні. Грошовий оборот — явище макроекономічного порядку обслуговує кругооборот всього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення. Тому його називають сукупним грошовим оборотом. Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей в межах кругообігу окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно капіталу окремого індивіду. Сукупний грошовий оборот і оборот грошей в межах індивідуального капіталу істотним чином відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування. Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою є у розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, який обслуговує індивідуальний капітал, на ньому і завершується кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного економічного суб'єкта прямує на погашення боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, яка складає тимчасово вільні кошти, прямує на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів. Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є у розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ринок перетворюється на внутрішній елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обороту і якнайповнішого забезпечення потреб обороту в грошах в межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту. Вказані можливості грошового ринку не безмежні. Неминуче виникають потреби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообігу індивідуального капіталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії грошей. Потреби в додатковій емісії можуть бути обумовлені декількома чинниками: • зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська система повинна розширювати кредитування суб'єктів обороту; • зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом); • зниженням перерозподільної функції грошового ринку, унаслідок чого наявна грошова маса повільніше обертатиметься і не зможе забезпечити всі потреби обороту; • іншими чинниками, які можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обороту. Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні і споживанні валового суспільного продукту. Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий оборот можна представити як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окремими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між: • окремими підприємствами і організаціями; • підприємствами, організаціями і населенням; • окремими фізичними особами; • комерційними банками, підприємствами і організаціями; • комерційними банками і населенням; • окремими комерційними банками; • комерційними банками і центральним банком; • небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями і установами — з іншого; • небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками; • окремими небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення. На будь-якій з цих ділянок можуть мати місце стрічні грошові вимоги між суб'єктами обороту, який створює можливість їх взаємного погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового обороту і потребу в реальних грошах для його обслуговування. Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту дають підстави розділити грошовий оборот на окремі сектори. Першим видом економічних відносин, які реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, які обслуговують ці відносини, є: • еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцю, переміщаються продукти рівнозначної номінальної вартості; • безповоротність, оскільки отримані продавцем гроші не повинні повертатися до свого колишнього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту; • прямолінійність, яка виявляється в постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використовував їх для покупки продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель. Такий характер руху грошей, який обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, який називається грошовим обігом. Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Рух грошей тут має одну істотну відмінність від грошового обігу — він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів або послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним. Окрім загальної межі — нееквівалентності, відносинам між суб'єктами цього сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, якщо визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків і інших обов'язкових платежів і поступає в розпорядження держави, яка витрачає їх для виконання своїх функцій. В результаті виникає не тільки нееквівалентний, а і беззворотній рух грошей, тобто одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди і без отримання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною. Друга частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, в яких власність суб'єктів не відчужується, а лише передається в тимчасове користування, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит під час покупки цінних паперів. Тому для цих відносин характерне ще отримання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність в тимчасове користування. Цей сектор грошового обороту істотним чином відрізняється не тільки від грошового обігу, а і від фіскально-бюджетного сектора, і називається кредитним оборотом. Грошовий обіг, фіскально-бюджетний і кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв'язані, внутрішньо переплітаються і доповнюють один одного в забезпеченні мети розширеного відтворення. Разом з тим вони — самостійні явища, з своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |