Форми грошового обороту

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий та готівковий.

Безготівковий грошовий оборот являє собою таку організацію розрахунків між учасниками суспільного виробництва, яка здійснюється без використання готівки шляхом перерахування коштів з одного рахунку на інший або проведенням взаємозаліків зустрічних вимог без використання готівки.

Історично такий спосіб розрахунків виник у кінці ХVII – на початку ХVIIІ ст., але широкого застосування до початку ХХ ст. не набув. На сьогодні вони є головною формою організації грошового обігу.

В Україні правова база організації безготівкових розрахунків визначається рядом законів, які регламентують банківську діяльність. Що ж стосується детальної організації самих розрахунків, то вони визначаються затвердженою Національним банком України Інструкцією № 135 від 29.03.2001 р. «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Основними принципами організації безготівкових розрахунків в Україні є:

1) усі кошти підприємств будь-якої форми власності повинні зберігатися в банку на відповідних рахунках. У касі підприємства дозволяється мати суворо лімітований банком залишок готівки, призначений, головним чином, для господарських і виробничих потреб;

2) списання коштів з рахунка клієнта може здійснюватися лише за згодою власника рахунка, крім тих випадків, коли таке списання передбачене чинним законодавством (наприклад, за рішенням суду);

3) підприємства мають право на вибір форми безготівково розрахунку і способу платежу в межах того вибору, який забезпечується відповідним законодавством;

4) розрахункові документи приймаються банком до виконання лише в межах тих коштів, що є на рахунку суб’єкта господарювання;

5) суб’єкт господарювання має право вибору банку, в якому буде відкрито його рахунок;

6) момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до терміну відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Безготівкові розрахунки поділяються на:

- товарні – платежі за продукцію, виконані роботи, надані послуги;

- нетоварні – платежі до бюджету, погашення заборгованості за кредит, страхові платежі та інші зобов’язання.

Основними формами безготівкових розрахунків в Україні є:

- платіжні доручення;

- платіжні вимоги-доручення;

- платіжні вимоги;

- чеки;

- акредитиви;

- векселі;

- платіжна картка.

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку й обміну технологічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс "Клієнт - банк". Система "клієнт - банк" є складовою програм автоматизації банківської діяльності і джерелом надходження розрахункових документів через системи автоматизації банку до системи електронних платежів Національного банку або внутрішньої платіжної системи і складається з клієнтської і банківської частини.

Клієнтська частина системи "клієнт - банк" забезпечує автоматичне ведення поточного стану рахунка клієнта в банку, з огляду на проведені початкові і зворотні платежі. Електронні розрахункові документи, що подаються клієнтом у банк, повинні відповідати форматові платіжних документів системи електронних платежів Національного банку, із вказівкою електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким відповідно до установчих документів надане право підпису.

В організації грошового обороту завжди має місце і готівковий грошовий оборот,сутність якого полягає в тому, що обмінні операції супроводжуються рухом готівкових грошей.

На відміну від безготівкового обороту, він харакетризується низкою негативних особливостей:

- високі витрати щодо його організації;

- складності у забезпеченні належного контролю з боку держави за грошовим оборотом;

- можливості для різних фінансових порушень.

Зазначені недоліки готівкового грошового обороту змушують державу йти на максимальне застосування безготівкових розрахунків. Частка готівки в країнах з високорозвиненою ринковою економікою, як правило, невелика і складає 5-7% усієї грошової маси.

Правове забезпечення готівкового грошового обороту здійснюється Постановою Національного банку України від 19.02.2001 р. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Порядок організації готівкових розрахунків поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків і підприємств поштового зв’язку) і фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без оформлення юридичної особи. Він обмежує розміри таких розрахунків (не більше 10 тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними дорученнями), а також визначає перелік винятків з цього положення (розрахунки за електроенергію, добровільні пожертви, розрахунки з бюджетом тощо).

Основним шляхом надходження готівки в обіг є виплата заробітної плати і здійснення інших платежів. Ці кошти надходять населенню через банки або через каси підприємств.

Витрата грошей населення на оплату товарів і послуг забезпечує зворотне надходження готівково-грошової масо в каси підприємств, а від них – у каси банків. Частина отриманої населенням готівки відразу повертається безпосередньо в комерційні банки у вигляді вкладів, внесків на оплату придбаних ощадних сертифікатів тощо.

Гроші, що отримує підприємство, воно повинно здати того ж самого дня в банк. У касі підприємства може залишитись тільки частка грошей. Цей касовий залишок лімітується. Касовий ліміт встановлюється комерційним банком на підставі відповідної заяви суб’єкту господарювання та його потреб у готівці.

Контрольні запитання

Поиск по сайту: