Модель грошового обороту. Грошові потоки

Для з'ясування закономірностей і особливостей руху грошей в процесі суспільного відтворення побудуємо умовну модель грошового обороту, скориставшись для цього методикою побудови моделі доходів і продуктів, широко відомої в іноземній літературі.

Для спрощення побудови моделі грошового обороту згрупуємо всі його суб'єкти в чотири укрупнені групи: фірми, сімейні господарства, уряд, фінансові посередники.

До групи «Фірми» відносяться всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь в створенні і реалізації валового національного продукту.

В групу «Сімейні господарства» входять всі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи і витрати і ведуть загальний сімейний бюджет. В таку одиницю може входити як одна, так і декількох осіб.

До групи «Уряд» входять юридичні особи — державні управлінські і інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу і національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію і споживання останнього.

До групи «Фінансові посередники» відносяться суб'єкти грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові компанії, інвестиційні, фінансові і т.п.).

Оскільки більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки, в моделі виділимо чотири види ринків:

- ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

- ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі і т.п.);

- грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти;

- світовий ринок.

Грошові потоки пов'язують між собою не тільки всі групи економічних суб'єктів, а і всі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни.

З метою спрощення схеми грошових потоків при побудові моделі грошового обороту зробимо декілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам перехідної економіки України. Найістотнішими з них є:

1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;

2) з цієї ж причини самі фірми знаходяться у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм поступає останнім у вигляді дивідендів як платня за ресурси;

3) у зв'язку з припущенням 2) уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств і в моделі врахована тільки їх чиста сума (чисті податки), тобто за винятком трансфертних виплат ним з державного бюджету;

4) уряд має нагоду всі свої витрати, які не покриваються надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна запозичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку або запозичень на світовому ринку;

5) у зв'язку з припущенням 2) фірми всі свої інвестиційні потреби, пов'язані з розширенням виробництва, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;

6) в потоках, які відображають рух заощаджень сімейних господарств, враховані чисті заощадження і кредити, тобто за винятком стрічних потоків, пов'язаних з поверненням позик і внесків, а також із сплатою відсотків;

7) в потоках, які пов'язують внутрішній ринок з світовим, відображені тільки платежі, які опосередковують чистий експорт або чистий імпорт.

Поиск по сайту: