Соціальна структура суспільства, основні елементи

Соціальна структура суспільства

Після вивчення цієї теми студенти зможуть осягнути

• поняття та складові соціальної структури суспільства;
• номінальні та рангові параметри соціальної структури;
• явища соціальної диференціації та соціальної нерівності;
• феномен соціальної стратифікації та історичні типи стратифікаційних систем;
• особливості функціоналістського, конфліктологічного та еволюційного підходів до аналізу соціальної стратифікації;
• сутність та види, причини соціальної мобільності.

Ключові терміни і поняття

Бюрократія (від фр. bureau — бюро, канцелярія та грец. kratos — влада, панування) — адміністративна система організації, що складається з низки офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію, і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність.

Гендер (англ. gender – стать) – відмінність між чоловіками і жінками за анатомічною статтю.

Диференціація (лат. differentia – відмінність) – розчленування цілого на різні елементи, частини і форми.

Еволюційні процеси – повільні, плавні, кількісні перетворення об’єктів у суспільстві.

Ієрархія (від грец. hieros-священний, arche-влада) – розташування частин чи елементів цілого у порядку від вищого до нижчого.

Інновація – комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов’язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.

Плюралістичність (лат. pluralis – множинний) – забезпечення різноманітності ідейних, соц.-політичних, культурних, релегійних та ін. інститутів і організацій.

Революційні процеси – це порівняльно швидкі, стрибкоподібні якісні зміни.

Соціальні зміни – процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.

Соціальний прогрес – сходження до найбільш складних форм суспільного життя; зміни в суспільних відносинах, що ведуть до росту соціальної свободи та соціальної справедливості.

Толерантність (лат. toleranis – терплячий) – терпимість до кого, чого-небудь.

Формалізовані відносини – побудовані за прийнятими або встановленими формами.

Формальний (лат. forma – вид, образ) – соціальна організованість, яка інституціоналізована або прийнята за встановленими правилами, формами, вимогами.

Функція (лат. functio – створення, звершення) – коло діяльності, призначення.

План

1. Сутність соціальної структури

2. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність

3. Соціальні зміни та соціальні процеси

Соціальна структура суспільства, основні елементи.

Під "структурою" (з лат. — "будова", "розміщення", "порядок") розуміють сукупність функціонально пов'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей, що складають внутрішню будову об'єкта. Структуру об'єкта визначають: кількість складових, порядок їх розміщення і характер залежності між ними.

Суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою цілісністю, яку утворюють різні елементи, компоненти, підрозділи. У свою чергу вони теж мають певний рівень організованості й упорядкованості власної структури. Це дає підстави стверджувати, що соціальна структура суспільства є комплексним, багатомірним утворенням.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами. Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядкованих елементів, що взаємодіють між собою. Поняття «соціальна структура» охоплює системно-організаційний і стратифікаційний аспекти.

Згідно із системно-організаційним аспектом головний зміст соціальної структури створюють соціальні інститути, насамперед економіка, політика (держава), наука, освіта, сім'я, зберігаючи і підтримуючи існуючі в суспільстві відносини і зв'язки. Ці інститути нормативно регулюють, контролюють і спрямовують поведінку людей у життєво важливих сферах, а також визначають стійкі, регулярно відтворювані їх рольові позиції (статуси) у різних типах соціальних організацій. Соціальний статус є первинним елементом соціальної структури суспільства, що розкриває місце особистості в соціальній структурі суспільства. Він зумовлений професією, віком, освітою, матеріальними статками тощо. Соціальні позиції (статуси) та зв'язки між ними визначають характер соціальних відносин. На основі близькості соціальних статусів, що встановлюють потенційну можливість участі індивідів у відповідних видах діяльності, формуються складніші структурні елементи суспільства — соціальні групи.

Фундаментальним елементом соціальної структури є соціальний статус, який визначає місце особи в групі та суспільстві. Саме з допомогою статусів ми ідентифікуємо один одного в різних соціальних структурах. Мама, дитина, священик, президент, машиніст — усе це є статуси. Знаючи статус особи, розуміємо — хто перед нами і чого від нього очікувати.

Соціальний статус — це певна позиція особи в соціальній структурі групи і суспільства, пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків.

У наш час під поняттям "статус" розуміють соціальне становище людини у суспільстві. Соціальне становище — поняття набагато ширше, адже цим поняттям охоплюється і економічне становище людини (заможний рантьє, низькооплачуваний працівник), і його професійне становище (лікар, шофер), і політичне становище (член демократичної партії, безпартійний), і демографічні особливості людини (вік, стать).

Кожна людина має багато статусів, оскільки є членом багатьох груп (син, студент, юнак, читач бібліотеки, споживач та ін.). Але в статусному наборі обов'язково виділяється головний. Для чоловіків він найчастіше (але не обов'язково!) є пов'язаний із місцем роботи (директор, президент, шофер), а для жінок — із сім'єю (мама, дружина).

Статуси є природжені (чоловік, негр, українець) і набуті (студент, шофер, батько).

Соціальна роль — модель поведінки, орієнтована на певний статус. її ще називають динамічною стороною статусу. Якщо статус вказує на позицію індивіда всередині групи, то роль — на поведінку властиву цьому статусові.

Люди не можуть поводити себе як їм заманеться. Вони діють так, як, на думку оточуючих, повинен діяти носій цієї ролі. Соціальна роль неможлива без очікувань членів групи поведінки, властивої для носія певного статусу. Наприклад, учитель повинен себе поводити як учитель, а не як клоун чи міліціонер.

Уявіть собі, що в аудиторію до студентів зайшов якийсь чоловік, "стрельнув" у них цигарку, а згодом запропонував купити в нього джинси, і при тому він запевняє, що він є викладачем соціології. Навряд, чи йому повірять. Викладачам соціології зазвичай не властива поведінка такого роду. У кожному випадку такої поведінки ні студенти, ні колеги від них не очікують.

Однак необхідність відповідності рольової поведінки носіїв певних статусів тим очікуванням суспільних груп зовсім не означає, що всі носії цього статусу будуть виконувати свою роль ідентично. Жоден вчитель не подібний на іншого, всі матері по-різному виконують свою соціальну роль та ін. Тобто в межах кожного статусу для особистості існує вибір свого варіанта рольової поведінки. Проте, чим вищою є престижність статусу, тим жорсткіше суспільство контролює його носіїв і тим вужчий для них є варіант вибору рольової поведінки. Наприклад, суспільство значно терпиміше поставиться до підпитого сантехніка, ніж до військового чи викладача у такому ж стані.

Статуси і ролі — це своєрідні "цеглинки" для ширших і складніших соціальних структур, передусім соціальних груп.

Соціальні спільності — це групи людей, об’єднаних якими-небудь спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільними справами, спільною діяльністю тощо. Існують певні види соціальних спільностей, що характеризуються кількісними та якісними особливостями

Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об'єднаних на основі загальних соціально значущих ознак.