|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Контроль якості та випробування радіоелектронної апаратури
Якість радіоелектронної апаратури, як сукупність властивостей, що визначають здатність виробів задовольняти заданим вимогам споживача, закладається в процесі розробки і виготовлення продукції, а об'єктивно оцінюється в процесі експлуатації. Однак отримана при цьому інформація є, по-перше, недостатньою, оскільки не всі параметри радіоелектронної апаратури, вимірюються в умовах експлуатації, а по-друге, запізнілою, оскільки на виготовлення радіоелектронної апаратури вже витрачені великі кошти. Ця проблема посилюється в процесі подальшої мікромініатюризації радіоелектронної апаратури, коли цілі блоки виконуються у вигляді інтегральних мікросхем, що не є ремонтопридатними. Одним з методів оцінки якості служать теоретичні розрахунки. Однак розрахункові оцінки потребують експериментальному підтвердженні, так як вихідні дані і моделі є наближеними. З розвитком мікромініатюризації і ускладненням радіоелектронної апаратури створення адекватних моделей стає проблематичним. У цьому зв'язку істотний обсяг інформації про якість радіоелектронної апаратури отримують шляхом контролю їх параметрів та проведення випробувань на всіх етапах, починаючи з розробки нормативно-технічної документації і закінчуючи аналізом висновків споживачів про якість виробів. Види процесів технологічного контролю: - з уніфікації (одиничний, уніфікований); - з освоєння процесу (робочий, перспективний); - за ступенем регламентації дій, які встановлюються в документації (маршрутний, операційний, маршрутно-операційний). Належність процесу до одиничного або уніфікованому визначається кількістю об'єктів контролю, які охоплюються процесом (один або група однотипних або різнотипних об'єктів контролю). Одиничний процес контролю застосовують для виробів одного найменування, типорозміру і виконання, а також для технологічних процесів одного змісту. Уніфікований процес контролю використовують в якості робочого процесу контролю за наявності в документації опису всіх операцій як інформаційну основу при розробці робочого процесу контролю та як базу для розробки стандартів на типові процеси контролю. Робочий процес контролю використовується для конкретних об'єктів відповідно до вимог робочої технічної документації. Перспективний процес контролю розробляється як інформаційна основа для робочих процесів контролю при переоснащенні і розрахований на застосування більш досконалих методів контролю, більш продуктивних засобів контролю. Застосування маршрутного, операційного або маршрутно-операційного процесу контролю встановлюється в галузевих стандартах або в стандартах підприємства на наступні об'єкти контролю: матеріал, напівфабрикат, заготовка, деталь, складальна одиниця, комплекс, комплект, технологічний процес. При контролі матеріалу, напівфабрикату, заготовки та деталі до складу контрольованих об'єктів включені: марка матеріалу (крім об'єкта – деталь), геометричні та фізико-хімічні параметри, зовнішні і внутрішні дефекти, клейма (крім об'єкта – матеріал). Для складальної одиниці, комплексу і комплекту передбачений контроль геометричних і функціональних параметрів, зовнішніх і внутрішніх дефектів та клейм, а для технологічного процесу – контроль якісних і кількісних характеристик. Слід також піддавати перевірці упаковку, комплектність, консервацію та супровідну документацію, якщо це передбачено технічними умовами. При контролі технологічних процесів допускається перевірка параметрів допоміжних матеріалів, засобів технологічного оснащення, у тому числі засобів контролю, технологічної дисципліни, точності і стабільності технологічних процесів, характеристики зовнішніх умов. Процеси контролю повинні забезпечувати вирішення завдань, встановлених для вхідного, операційного та приймального контролю, і охоплювати весь технологічний процес і його результати. При вхідному контролі вирішують завдання перевірки відповідності якості матеріалів, напівфабрикатів, заготовок, комплектуючих деталей і складальних одиниць вимогам, встановленим в стандартах, технічних умовах, договорах про постачання. При операційному контролі вирішують завдання перевірки відповідності контрольованих ознак деталей і складальних одиниць запропонованим до них вимогам, а також виявляють кількісні та якісні характеристики технологічних процесів. Операційний контроль здійснює виконавець операції (робочий, бригадир, випробувач), керівник дільниці (майстер, старший майстер), контролер або майстер відділу технічного контролю. При приймальному контролі вирішують завдання перевірки відповідності якості виробів вимогам, встановленим у нормативно-технічної документації, в тому числі комплектність, упаковку і консервацію виробів, її придатність до транспортування і використання. Приймальний контроль здійснюють контролер, майстер відділу технічного контролю і (за необхідності) представник замовника. Процеси контролю поділяють на чотири категорії. По повноті охоплення будь-яка категорія контролю підрозділяється на суцільний і вибірковий контроль, а по зв'язку з об'єктом контролю – на безперервний, періодичний і летючий. Суцільний контроль застосовують в умовах особливо високих вимог до рівня якості виробів, у яких неприпустимий пропуск дефектів у подальшу експлуатацію. Вибірковий контроль застосовують для виробів, коли їх кількість достатня для отримання представницьких вибірок, при великій трудомісткості контролю, при контролі з руйнуванням виробів. Безперервний контроль застосовують для перевірки технологічних процесів при необхідності постійного забезпечення певних кількісних і якісних характеристик. Як правило, використовують автоматичні або напівавтоматичні засоби контролю. Періодичний контроль (суцільний чи вибірковий) застосовують для перевірки виробів і технологічних процесів при сталому виробництві або стабільних технологічних процесах. Летючий контроль (тільки вибірковий) застосовують для маловідповідальних виробів і технологічних процесах. Технічний контроль є невід'ємною складовою частиною технологічних процесів і розробляється у вигляді процесу або операції технічного контролю. Під технічним контролем розуміється сукупність технологічних операцій технічного контролю, що виконують при роботі з виробом в цілому або з його складовою частиною. Процеси технічного контролю розробляються для вхідного контролю матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, а також комплектуючих деталей і складальних одиниць; операційного контролю деталей і складальних одиниць; приймального контролю виробів. Операції технічного контролю розробляють для вхідного контролю нескладних об'єктів, операційного контролю технологічних процесів або оброблюваної заготовки після завершення певної технологічної операції. При розробці процесів (операцій) технічного контролю необхідно забезпечити єдність конструкторських, технологічних і вимірювальних баз. Операції технічного контролю повинні передбачати отримання інформації для регулювання технологічних процесів, а також забезпечувати попередження із заданою вірогідністю пропуску дефектних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, деталей і складальних одиниць. Нормативно-технічні документи на технічний контроль в загальному випадку включають стандарти «Технічний контроль. Терміни та визначення», «Засоби контролю. Терміни та визначення», «Правила розробки процесів (операцій) технічного контролю», «Правила вибору засобів контролю»; класифікатор об'єктів контролю; класифікатор технологічних операцій технічного контролю; методику вибору об'єктів контролю; методику розміщення постів контролю за технологічним процесом виготовлення і ремонту виробів; методику вибору контрольованих параметрів; методику вибору схеми контролю; методику вибору методу контролю; стандарти типових процесів (операцій) технічного контролю. Методи контролю та діагностики. При використанні сучасної елементної бази, і особливо мікропроцесорів, проблеми настройки і регулювання в традиційному розумінні практично відсутні. Контроль, діагностику та налаштування радіоелектронної апаратури проводять програмними і апаратними методами. Підприємства розробляють спеціальні інструкції для користувачів і діагностичні програми, які додаються до виробів у вигляді технічного опису, інструкції користувача, вбудованого програмного забезпечення або спеціальних програм на носіях інформації. Їх можна умовно поділити на три групи: POST (Power-On Self Test – процедура самоперевірки при включенні), спеціалізовані та загального призначення. Складність програм та їх потенційні можливості на кожному наступному рівні, як правило, зростають. Програми POST являють собою послідовність коротких програм, що зберігаються в постійному запам’ятовуючому пристрої, призначені для перевірки основних компонентів системи безпосередньо після її включення і запускаються при включенні системи. Зазвичай перевіряються центральний процесор, постійний запам’ятовуючий пристрій, системні плати, оперативну пам'ять і основні периферійні пристрої. Ці тести виконуються швидко і не надто ретельно в порівнянні з діагностичними програмами, записаними на дисках. Якщо при виконанні процедури POST виявляється несправний компонент системи, то видається повідомлення про помилку або попереджувальний сигнал. Якщо несправність досить серйозна ("фатальна помилка"), то подальше завантаження системи призупиняється і видається повідомлення, за яким можна визначити причину виникнення несправності. Зазвичай передбачається три способи індикації несправності: звукові сигнали, повідомлення на екран монітора, і шістнадцяткові коди, що посилаються за адресами портів введення/виведення. Спеціалізовані діагностичні програми – це набори тестів для «тотальної» перевірки всіх компонентів систем і складних приладів, які записуються на окремому діагностичному диску. Діагностичні програми виготовлювачів зазвичай передбачені двох рівнів. Перший рівень – це загальна діагностика, яка орієнтована на користувачів. Так як процедури пошуку несправностей в більшості сучасних систем досить прості, у користувачів зазвичай не виникає складнощів при роботі з програмами загальної діагностики. Другий рівень – технічний, розрахований на фахівців. Повідомлення про помилки зазвичай виводяться у вигляді кодів, за якими можна визначити причину несправності або звузити коло її пошуків.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |