Позичковий капітал і процент

Позичковий капітал - це грошовий капітал, який надається в пози­ку і дає своєму власнику прибуток у вигляді процента.

Джерело виникнення позичкових капіталів ─ вільні грошові кошти, які виникають унаслідок:

- тимчасового звільнення з обігу коштів підприємств через незбіг у часі грошових надходжень та витрат підприємства;

- накопичення грошових заощаджень населення. Накопичені кошти можуть бути розміщені на рахунках у різноманітних кре­дитно-банківських установах (або вкладені в цінні папери), що, в свою чергу, приводить до подальшого їх використання у ви­гляді кредитних ресурсів.

Вільні грошові кошти є капіталом тільки в тому випадку, коли вони виробляють додану вартість і дають прибуток у вигляді підприємни­цького доходу, процента, ренти тощо. У випадку, коли грошовий капі­тал не функціонує, він виступає не в ролі капіталу, а в ролі скарбу.

Особливості позичкового капіталу (на відміну від промислового або торгівельного):

17.Позичковий капітал ─ це капітал у грошовій формі, який про­понується на ринку, але продається не сам капітал, а його функ­ція ─ здатність давати прибуток.

18.Позичковий капітал характеризується не привласненням ви­робленої додаткової вартості (як промисловий і торговельний капітали), а її розподілом між власником грошей та підприєм­цем.

Використавши позичені кошти і отримавши підприємницький прибуток, позичальник віддає частину прибутку кредитору у вигляді процентів за тимчасове користування коштами кредитора. І тільки частина прибутку залишається підприємцю як прибуток. Тобто прибу­ток отримали і підприємець-позичальник, і власник позичкового ка­піталу.

Здатність позичкового капіталу давати прибуток у вигляді процента є його визначальною ознакою.

Ціна позичкового капіталу ─ процент, плата за користування ним. Джерелом сплати процента є додана вартість, що створюється у про­цесі виробництва. Показник, за допомогою якого розраховується розмір проценту ─ ставка або норма процента.

На практиці норма (ставка) позичкового процента виступає у формі процентної ставки ─ відношення отриманого доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу.

На норму позичкового проценту впливає:

- норма прибутку (має бути > 0). Середня норма прибутку є максимальною межею для норми процента;

- попит та пропозиція позичкового капіталу;

- розміри грошових нагромаджень та заощаджень у суспільстві;

- масштаби виробництва, рівень його спеціалізації та кооперуван­ня;

- сезонність умов виробництва та реалізації продукції;

- темпи інфляції, прискорення яких зумовлює підвищення процентних ставок, що слугує захистом від знецінення позичко-вого капіталу;

- рівень кредитно-грошового регулювання економіки Централ­ним банком за допомогою облікових ставок;

- міжнародні чинники, особливо вільне переливання капіталів із країни в країну.

3. У процесі обігу, який відбувається за формулою Г ─ Г, позичко­вий капітал завжди виступає у формі капіталу (як під час переда­чі грошей у позику, так і під час їх повернення) і не зазнає трансформації товарів у гроші та навпаки, на відміну від інших форм капіталу.

4. Тоді як відчуження інших форм капіталу відбувається як шляхом продажу, так і шляхом позики, відчуження позичкового капіталу ─ лише через передачу його в позику. Крім того, позичковий грошовий капітал відчужується як товар, тоді як під час відчуження, наприклад, промислового капіталу товар виступає у формі капіталу.

5. Рух позичкового капіталу проходить два етапи:

- кредитор позичає капітал суб'єкту господарювання. Цей етап передує обігу промислового капіталу;

- кредитор отримує свої грошові кошти від боржника разом із процентами. Цей етап є завершальним щодо руху промислового капіталу.

Закономірності руху кредиту:

- зворотність руху вартості, що передана в позичку;

- тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті пози­чальника;

- збереження позиченої вартості у процесі руху і повернення її кредитору в повному обсязі;

- залежність обсягу наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.

На макроекономічному рівні:

- кількісні параметри розвитку кредиту (за динамікою зростання кредитних вкладень) повинні бути адекватними динаміці об­сягів ВВП. Якщо темпи розвитку кредитних вкладень випере­джатимуть темпи зростання ВВП, відбудеться надмірне накопи­чення грошового капіталу, виникне загроза фінансової кризи, інфляції. Якщо ж темпи розвитку кредиту відставатимуть від зростання ВВП, економіці загрожуватиме демонетизація, криза неплатежів;

- переміщення вільної вартості з сектору домашніх господарств у сектор фірм. Кредит є основним інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки;

- спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види виробництва.

Поиск по сайту: