АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ВИДИ КАПІТАЛУ

Читайте также:
  1. Аналіз структури капіталу підприємства
  2. Г) процес руху капіталу, коли він водночас перебуває в усіх його
  3. Інвестиції – це видатки на збільшення запасу капіталу (капітальних благ).
  4. Капітал підприємства і його кругообіг. Оборот капіталу.
  5. Капітал як фактор виробництва. Попит та пропозиція капіталу
  6. Кругооборот капіталу в системі рахунків (процес операційного циклу)
  7. Методика прогнозування структури капіталу та грошових потоків підприємства
  8. Норма дисконту позичкового капіталу — відповідна відсоткова ставка, яка визначається умовами відсоткових виплат і погашення позик.
  9. Облік формування та руху статутного капіталу
  10. Одне з джерел відтворення основного капіталу.
  11. Оцінка капіталу підприємства

За масштабами

функціонування

За напрямами

інвестування

За сферами

застосування

За роллю у

створенні

додаткової

вартості

За способом обороту

та перенесення

вартості на готову

продукцію

За джерелами

формування

За значенням у

створенні та

перерозподілі доходу

За формами

функціонування

- промисловий;

- торговельний;

- позичковий капітал

(капітал сфери

виробництва);

- капітал сфери обігу

- речовий;

- людський

- національний;

- міжнародний - постійний;

- змінний

- власний;

- залучений

- основний;

- оборотний

- реальний;

- фіктивний

- індивідуальний;

- колективний;

- суспільний

Рис. 7.1 Види капіталу

Постійний капітал (С) – частина авансового промисло вого капіталу,

яка вкладається в засоби виробництва і переноситься конкретною пра-

цею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості. Іншими

словами, це та частина капіталу, яка перетворюється на засоби виробни-

цтва, не змінюючи своєї величини (матеріальні витрати).

72

Змінний капітал (V) – частина авансового промислового капіталу,

вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі вироб-

ництва і є джерелом додаткової вартості. Тобто це та частина капіталу,

яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змі-

нює свою вартість (оплата праці):

К = С + V.

Відношення додаткової вартості до змінного капіталу, що перемно-

жується на 100%, називається нормою додаткової вартості:

де, M – норма додаткової вартості;

m – додаткова вартість;

V – змінний капітал.

Цей показник характеризує, скільки найманий працівник працює на

себе, а скільки – на роботодавця.

Власний капітал – капітал, вкладений власником фірми, визначений

як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

Залучений капітал – створюється за рахунок розміщен ня цінних па-

перів та отримання банківського кредиту.

Реальний капітал – обслуговує насамперед рух промис лового ка-

піталу, відіграє визначальну роль у створенні до ходу, втілюючись у

матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

Фіктивний капітал (від лат. – вигадка) не функ ціонує безпосередньо

у виробничому процесі, уречевлюєть ся в цінні папери (акції, облігації) та



дає їхнім власникам право на отримання прибутку. Сам по собі фіктив-

ний капітал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

Оборот капіталу – це безперервно повторюваний кру гооборот ка-

піталу, в результаті якого авансовані кошти пов ністю повертаються до

своєї початкової форми.

У процесі кругообороту капітал поступово перетворюється з однієї форми

а іншу і перебуває на трьох стадіях, втілюючись на кожній у відповідну функ-

ціональну форму: засобів виро бництва, готової продукції, грошових коштів.

Стадії кругообороту капіталу:

1) грошовий капітал перетворюється на продуктивний шляхом закупівлі

засобів виробництва. Частина грошових засобів використовується на

заробітну плату робітників. Ця стадія відбувається у сфері обігу. Зна-

чення її для підвищення ефективності виробництва досить велике.

2) це процес виробництва матеріальних благ і створення нової вартості,

в ході якого капітал з продуктивної форми пере ходить у товарну. Ця

73

стадія є найважливішою в процесі кругообороту, тому що, на відміну

від першої, де формую ться передумови виготовлення матеріальних

благ і ство рення нової вартості, тут вони матеріалізуються. Саме тут

створюються споживні вартості, які задово льняють виробничі по-

треби суспільства, його членів, а також формується вартість, виро-

бляється необхідний про дукт, завдяки якому забезпечується відтво-

рення робочої сили і додатковий продукт, який задовольняє спільні

по треби суспільства як в частині поточного споживання, так і в час-

тині нагромадження.

3) виробничий капітал виконує функцію реалізації створеної нової про-

дукції. При цьому вартість капіталу із товарної форми перетворюєть-

ся на грошову, тобто знову набирає своєї первісної вихідної форми.

Третя стадія завершує процес кругообороту дове денням створеної

продукції через сферу обігу до спожива ча. Саме на цій стадії відбу-

‡агрузка...

вається перевірка, з одного бо ку, чи відповідають створені в процесі

виробництва спожив ні вартості суспільним потребам (споживачам),

а з другого – чи відповідає рівень витрат підприємства на створення

одиниці продукції суспільнонеобхідним витратам.

Таким чином, кругооборот капіталу – це послідовне його перетворен-

ня з однієї форми на іншу до повернення у вихідну. Всі три стадії круго-

обороту виробничого капіталу тіс но пов'язані між собою і взаємозалежні.

Одна стадія постійно змінюється другою. Результатом цього процесу є

створення спожи вчої вартості і зростання вартості.

Кругооборот капіталу можна зобразити схема тично:

Г – Т – В – Т ' – Г ',

де, В – виробництво, в процесі якого вартість спожитих засобів ви-

робництва переноситься конкретною пра цею на продукт, що виробляєть-

ся, і створюється нова вар тість;

Т ' – готова продукція для реалізації, яка містить у со бі додатковий

продукт;

Г ' – кошти від реалізації продукції.

Будь-яке виробництво пов'язане з витратами. Основ не завдання під-

приємця полягає в мінімізації витрат і максимізації доходів фірми.

Витрати – це затрати ресурсів, що набули на ринку вартісної ознаки.

Витрати – це частина вартості товару, що має бути знову авансована на

продовження виробництва.

Виділяють такі види витрат:

1) суспільні витрати виробництва – це сукупність за трат живої і уре-

чевленої праці, які знаходять своє вира ження у вартості готової про-

дукції. Витрати підприємства складаються з усієї суми витрат на ви-

робництво продукції та її реалізацію. Ці витрати в грошовій формі

74

називаються собівартістю продукції, що показує, чого коштує підпри-

ємству виробництво і реалізація продукції. Тому кожне підприємство

здійснює облік своїх витрат, визначає їхню за гальну суму і калькулює

собівартість одиниці продукції;

2) постійні витрати фірми – це ті, які не залежать під обсягу вироб-

ництва. Вони залишаються незмінюваними для фірми. До них відно-

сять: витрати на опалення та освітлення приміщень, заробітну плату

адміністрати вно-управлінського персоналу, орендну плату, аморти-

заційні відрахування, відсотки за кредит тощо. Ці ви трати повинні

бути оплачені навіть у випадку зупинки підприємства;

3) змінні витрати – це витрати, які безпосередньо за лежать від кіль-

кості виробленої продукції, хоча в розрахунку на одиницю продукції

вони залишаються незмін ними. До змінних відносяться витрати на

сировину, ма теріали, паливо, електроенергію, тару та інші витрати

чисто виробничого призначення. Змінними витратами підприємець

може управляти, змінюючи обсяги вироб ництва;

4) середні витрати: а) середні загальні витрати дорівнюють частці від

ділення загальних витрат на кількість виробленої продукції; б) се-

редні постійні витрати визначають діленням загальних постійних

витрат на кількість виробленої продукції; в) середні змінні витрати

утворюються шляхом ділення загальних змінних витрат на кількість

виробленої проду кції.

Поняття середніх витрат важливе для визначення прибутковості

фірми. Якщо ціна дорівнює середнім витратам, то фірма має нульовий

ефект, прибутку немає. Якщо ціна мен ша від середніх витрат, то фірма

несе збитки і може збан крутувати. Якщо ж ціна більша від середніх ви-

трат, то фірма має прибуток у розмірі цієї різниці;

5) бухгалтерські витрати – це фактичні витрати ви робництва на виго-

товлення певної кількості продукції за цінами їх придбання. Витрати

підприємства в бухгалтер ській і статистичній звітності виступають у

вигляді собівартості продукції. Але одні й ті самі ресурси можна ви-

користати в різних альтернативних цілях;

6) альтернативні витрати – це та сума грошей, яку мо жна отримати

при найбільш вигідних із усіх можливих аль тернативних ресурсів. З

точки зору надходження засобів ви трати поділяються на зовнішні і

внутрішні (явні і неявні);

7) зовнішні витрати – це грошові затрати фірми на придбання сирови-

ни, матеріалів, обладнання, транспор ту, тобто постачальників, які не

входять до складу під приємства (фірми). Саме ці витрати враховує

бухгал терія.

8) внутрішні витрати – це витрати, які пов'язані з ви користанням фір-

мою своїх власних (внутрішніх) ресурсів.

75

Суму зовнішніх (явних) і внутрішніх (неявних) витрат виробництва

економісти називають економічними витра тами.

9) граничні витрати – це додаткові витрати, які необ хідні для забезпе-

чення приросту одиниці продукції. Вони дуже важливі для визначен-

ня стратегії фірми;

10) трансакційні витрати – це витрати на пошук ін формації про ринки

і умови руху товарів та послуг; витра ти на визначення якості товарів

і послуг, витрати на роз робку системи стандартів, на охорону фірмо-

вих знаків; витрати на розробку правил ведення контрактів; збитки за

рахунок невиваженої поведінки на ринку і т. д.

Показник, який визначає витрати підприємства, називається собівар-

тістю. За своєю суттю він наближається до середніх затрат.

Собівартість являє собою сумарні затрати в гро шовій формі на вироб-

ництво і реалізацію продукції. Фак тична собівартість включає реальні

затрати підприємства. Розрахункова собівартість передбачає норматив-

ні затрати. Велике значення для аналізу собівартості має визна чення її

структури – відсоткового співвідношення складо вих частин собівартості.

Основним серед них є затрати на сировину і основні матеріали, корми,

допоміжні матеріа ли, паливо і енергію, амортизацію і ремонт основних

засобів, заробітну плату, страхові платежі та ін.

Ціна – це економічна категорія, що включає суму грошових коштів,

за яку продавець хоче продати, а покупець згоден купити товар, роботу

чи послугу.

Відповідно до марксистської економічної теорії ціна є грошовим ви-

разом вартості товару. Величина вартості ви значається кількістю сус-

пільнонеобхідних затрат праці.

Функції цін:

1) обліково-інформаційна – за допомогою цін проводиться вираження

в єди ній грошовій формі різноманітних за натуральною фор мою ре-

сурсів, затрат і результатів;

2) розподільча – ціни визначають розподіл вартості суспільного продук-

ту і на ціонального доходу, відшкодування витрат, утворення доходів

і нагромадження у галузях, регіонах, на підпри ємствах, а також впли-

вають на формування доходів пев них соціальних верств населення;

3) стимулювальна – за допомогою цін заохочуються, насамперед, ті під-

приємства, які досягають кращих кін цевих результатів. Так, ціни за-

охочують виробників, що збільшують випуск і реалізацію продукції

завдяки зрос танню маси прибутку, який одержують ті підприємства,

які знижують витрати порівняно з діючою ціною, застосо вують пере-

дову техніку, технологію і організацію вироб ництва, отримують до-

датковий прибуток.

Види цін:

76

1) оптові – це ціни, за якими реалізує ться промислова продукція та

які функціонують у відносинах між підприємствами-виробниками

і підприємствами-споживачами, а також цих підприємств з оптово-

торговельними організаціями;

2) роздрібні – це ціни, за якими цінами товари реалі зуються населенню;

3) закупівельні – за такими цінами закуповується сільськогосподарська

проду кція державою;

4) кошторисні – це ціни на продукцію будівництва, які використову-

ються для розрахунків з будівельними організаціями за споруджені

об'єкти;

5) особливі ціни (тарифи) – це ціни, за допомогою яких ведуться розра-

хунки за різні послуги як виробничого, так і споживчого призначення

(транс порту, зв'язку, комунально-побутового господарства і т.д.);

6) міжнародні тарифи – це система митних ставок на товари, що перево-

зяться через кордон, і міжнародні послуги на основі міжнародних

угод;

7) національні – це ціни, що діють у межах націо нального ринку;

8) світові – це ціни, що діють в межах світового ринку;

9) біржові – це ціни, за якими реалізуються то вари на біржах;

10) вільні – в ринковій економіці ціни встановлюються фір мами само-

стійно.

Ціноутворення – це процес формування цін на товари та послуги.

В сучасній західній економічній науці можна виділити два основні

підходи до ціноутворення:

1) ґрунтується на поєднанні теорії попиту і пропозиції і теорії витрат

виробництва. Згідно з ним по пит, як правило, визначає максималь-

ну ціну, яку фірма може запросити за свій товар. Мінімальна ціна

визначає ться витратами фірми, щоб вона повністю покривала всі ви-

трати на виробництво і реалізацію, “включаючи спра ведливу норму

прибутку за докладені зусилля і ризик”. Ціна встановлюється, вихо-

дячи із собівартості продукції та націнки;

2) грунтується на теорії маржиналізму (те орії граничної корисності),

тобто вста новлення ціни на товар на основі споживчої цінності то-

вару. Основ ним фактором ціноутворення фірми є не витрати вироб-

ництва, а сприйняття з боку споживача, тобто суб'єктивна корисність

товару. Ринкова ціна визначається граничною корисністю – корис-

ністю граничного (останнього) екземп ляра даного блага, що задо-

вольняє найменш значиму (останню) потребу у ньому.

Виділяють такі методи регулювання цін:

1) нагляд за цінами з боку державних органів і їх соціальних партнерів

(науково-дослідні центри проф спілок, спеціальні незалежні комісії,

дослідницькі фі рми, університети і т.п.);

77

2) непрямий вплив на ціни – суть методу полягає в тому, що вводяться

або скасовуються ті чи інші кількісні і митні обмеження у зовнішній

торгівлі, змінюються облі кові ставки, розмір податків, обсяг емісії

грошей і т.п.;

3) державне втручання в процес ціноутворення – пере дбачає санкціону-

вання урядовими органами завищення витрат виробництва: у собі-

вартість включаються завищені норми амортизаційних відрахувань,

а також відрахуван ня в інші фонди;

4) лідерство в цінах – це явище має місце в тих сферах виробництва, де

держава виступає крупним покупцем чи замовником (будівництво,

виготовлення зброї і продукції для військово-промислового комп-

лексу тощо);

5) прямий державний вплив на ціни – це досягаєть ся шляхом надання

державних субсидій, що знижують витрати індивідуальних виробни-

ків; встановлення по датку на додану вартість і ціни на акцизні товари

(предмети масового споживання, а також послуги);

6) встановлення фіксованих пільгових цін і тарифів на товари та послу-

ги, що виробляються у державному се кторі економіки (наприклад,

ціни на мінеральну сирови ну, що добувається на державних підпри-

ємствах, на елек троенергію з державних електростанцій, залізничні,

по штово-телеграфні тарифи тощо);

7) урядовий контроль за цінами у формі їх фіксації чи встановлення межі

їх підвищення;

8) передача наднаціональним органам права встано влення і контролю за

цінами на певні види товарів (на приклад, тимчасова фіксація цін на

сільськогосподарську продукцію в ЄС, уніфікація транспортних та-

рифів, пода тків в інтеграційних об'єднаннях тощо).

Прибуток – у широкому розумінні це різниця між отриманою виго-

дою і понесеними при цьому затратами, у вузькому – це дохід від реаль-

ного капіталу.

За визначенням Карла Маркса:

Прибуток – це додаткова вартість представлена не як приріст змінно-

го капіталу а як породження всього авансового капіталу.

Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у

його функціях.

Функції прибутку:

1) облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найважливіший

показник, критерій ефективності гос подарської діяльності фірми, що

в умовах ринку визначає, що, як і в яких обсягах виробляти;

2) розподільча – характеризує прибуток як основне фінансове джерело

розвитку фірм та суспільства в цілому, тобто прибуток є основою для

створення фондів грошових засобів, що забезпечують фінансування

78

програм і проектів, які реалізуються фірмою, підтримання оптималь-

ної структу ри капіталу, зведення до мінімуму ризику банкрутства;

3) стимулювальна – визначає прибуток як потужний ге нератор еконо-

мічного розвитку, зниження витрат виробництва, впровадження ін-

новацій та здійснення інвестицій.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляєть ся в тому, що він:

1) є рушійною силою функціонування та розвитку еко номіки, основним

спонукальним мотивом підприємниць кої діяльності;

2) сприяє найефективнішому розподілу та використан ню ресурсів,

упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню

витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

3) є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження на-

ціонального багатства та задоволення со ціальних потреб суспільства.

Виділяють такі види прибутку:

1) бухгалтерський прибуток – визначається як різниця між валовим до-

ходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зо-

внішніми) витратами виробництва;

2) економічний прибуток – визначається як різниця між валовим до-

ходом та економічними (зовнішніми і внутріш німи, включаючи нор-

мальний прибуток) витратами вироб ництва;

3) нормальний прибуток – звичайний для галузі дохід від економічних

ресурсів; мінімальний дохід, який стиму лює підприємця продовжу-

вати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу;

4) монопольний прибуток –прибуток фірми, яка займає монопольне

(виключне) становище на ринку.

Засобами виміру прибутку є його маса (абсолютна гро шова величи-

на) та норма (якісний відсотковий показник).

Напрями розподілу прибутку, що одержує фірма (під приємство) не-

залежно від форм власності, принципово не відрізняються, що зумовлено

самою природою прибутку і потребами розширеного виробництва.

Розподіляючи чистий прибуток, фірма (підприємство) повинна ви-

значити оптимальне співвідношення між фондом нагромадження і фон-

дом споживання. Кошти фонду споживання спрямовуються на виплати

премій за підсумками виробничої діяльності, матеріальної допомо ги,

дивідендів, здійснення житлового будівництва, зміц нення матеріаль-

ної бази соціально-культурної сфери, культурно-масових заходів і за-

доволення інших соціаль них потреб підприємства. Кошти фонду на-

громадження є основним джерелом фінансування науково-дослідних і

конструк торських розробок, поновлення і розширення основних фондів,

приросту оборотних засобів та інших цілей роз ширеного відтворення.

Маса прибутку – це абсолютний розмір прибутку в грошовому ви-

раженні.

79

Фактично величина прибутку виражається в різниці між продажною

ціною товарів і витратами на їх виробництво. Одним із показників ефек-

тивності розвитку підприємства є норма прибутку.

Норма прибутку – це відношення величини прибутку до авансовано-

го капіталу.

100%

.

. .

N V

= ×

+

Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонуван-

ня авансованого капіталу і залежить від ба гатьох факторів, що діють у

сферах виробництва, обігу та розподілу, в тому числі від швидкості обо-

роту капіталу, маси прибутку, ринкових цін, структури витрат, масштабу

вироб ництва тощо.

Рівень ефективної роботи фірми (підприємства) хара ктеризує рен-

табельність, що визначає відносний рівень прибутковості. При цьому

використовуються такі показ ники:

1) загальний показник рентабельності – це відно шення прибутку до

суми основних виробничих фондів і нормованих оборотних засобів.

Цей показник характери зує ефективність використання всього наяв-

ного виробничого потенціалу фірми (підприємства);

2) рентабельність окремих видів продукції – це від ношення прибутку до

собівартості продукції. Цей показ ник характеризує ефективність по-

точних витрат фірми (підприємства).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.047 сек.)