АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Сучасні економічні теорії

Читайте также:
  1. II частина. Проблема спеціальних здібностей у сучасній диференційній психології
  2. XII.4. Теорії гетерогенного каталізу
  3. Австрійська школа (теорії “граничної корисності”)
  4. Англо-американська школа (теорії “часткової рівноваги”)
  5. Бюджетно-податкова політика забезпечує найважливіші економічні функції держави, які формують її дієздатність в економічній політиці:
  6. Вартісні теорії оцінки природно-ресурсного потенціалу
  7. Види грошей в сучасній економіці. Природа сучасних кредитно - паперових грошей
  8. Виникнення економічної теорії та основні етапи її розвитку.
  9. Виникнення загальної теорії держави і права
  10. Виробничі можливості в економічній системі та проблема економічного вибору
  11. Власність, її сутність, форми та місце в економічній системі.
  12. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

Термін « економія » («ойкономія») уперше вжив давньогрецький фі-

лософ Ксенофонт (бл. 430 355 рр. до н. е.) в працях «Домоустрій», «Кі-

ропедія» та ін.

«Ойкономія» («домоводство») – це зведення міркувань і порад щодо

управління домом, рабовласницьким господарством, система правил

його організації.

Давньогрецький філософ Аристотель (384 322 рр. до н. е.) в працях

Політика” й «Афінська політія» поділив науку про багатство на економі-

ку, під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, і

хремастику, що означає вміння наживати достаток, або діяльність, спря-

мовану на нагромадження багатства. «Хрема» – це майно, володіння. В

основі виробництва вбачалось використання робочої сили рабів.

На підставі багатосторонніх наукових досліджень визначено, що по-

літична економія як самостійна наука сформувалася в XVІІ XVІІІ ст.

Наприкінці ХVІІІ ст. політична економія як наука відокремлюється

від політики, права, моральної філософії, в межах яких вона до цього часу

формувалася. Визначились її предмет, метод, завдання.

Економічна теорія як самостійна наука сформувалася в період заро-

дження капіталістичного ладу, формування національного ринку і ви-

ражала інтереси буржуазії, яка щойно виступила на арену суспільного

розвитку і мала за мету з’ясувати природу і джерела суспільного багат-

ства. Першою теоретичною школою економічної теорії була школа мер-

кантилізму. Представники цієї школи вважали, що багатство людей це

гроші – за гроші можна купити все. Меркантилісти радили розширювати

зовнішню торгівлю, нагромаджувати золото.

Англійський меркантиліст Томас Мен обґрунтував таке положення:

баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни, а інший ви-

датний представник цієї школи Монкретьєн (1575 1641) увів у обіг тер-

мін політичної економії (від грец. – мистецтво правити державою), що

означало “наука державного управління економікою”.

Виникнення і розвиток класичної політичної економії відбулися в

кількох варіантах, насамперед французькому і англійському. Французь-

кий дістав назву фізіократії, а англійський – промислової, або англій-

ської школи.

Основоположником фізіократії був французький економіст Франсуа

Кене (1694–1774).

Фізіократи піддали різкій критиці погляди меркантилістів, започат-

кували підхід, згідно з яким економічна політика має спрямовуватися не

на заохочення торгівлі й нагромадження грошей, а на створення переду-

мов для розвитку виробництва. Фізіократи були теоретиками та ідеоло-

гами вільного підприємництва, вважали, що конкуренція, вільне ринкове

ціноутворення, свобода торгівлі, мінімальне державне втручання в еко-

номіку забезпечують створення передумов для найефективнішого функ-

ціонування господарської системи.

Фізіократи першими в історії економічної науки дали розгорнуту

класифікацію доходів і встановили, що розподіл суспільного багатства

відбувається відповідно до певних законів і закономірностей. Ф. Кене

вперше у світовій науці здійснив аналіз проблеми відтворення суспіль-

ного продукту і вважав, що природа будь-якого прибутку лежить у сіль-

ському господарстві, а інші галузі мертві.

Питання, які постали перед економістами того часу, не могли бути

вирішені за допомогою шкіл меркантилізму та фізіократів, тому починає

розвиватися нова наукова школа – англійська класична школа.

Політична економія класичної школи досягла вершини в працях

Уільяма Петті (1623–1687), Адама Сміта (1723–1790) і Давіда Рікардо

(1772–1823). Представники цієї школи започаткували теорію трудової

вартості. Згідно з даною теорією, єдиним джерелом вартості є людська

праця. Вони зосередили свої дослідження на аналізі відносин у сфері

виробництва та на вивченні її об’єктивних закономірностей, а також до-

ходів основних класів буржуазного суспільства, механізму конкуренції,

кредиту, грошового обігу.

Класична політична економія вперше поставила проблему функціо-

нування економічних законів, досліджувала їх об’єктивний характер, ме-

ханізм дії, необхідність врахування та використання цих законів у прак-

тичній діяльності.

Адам Сміт у своїх працях вперше чітко розмежував валовий і чистий

національний дохід, основний та оборотний капітал. Він розглядав ринок

як саморегульовану систему, що найефективніше розподіляє ресурси. За

висновками Адама Сміта, ринкова економіка в умовах конкуренції за-

безпечує найкращий результат для всіх. Держава не повинна втручатись

(або мінімально втручатись) в економічну діяльність господарюючих

суб’єктів, але мусить захистити конкуренцію, не допускаючи її обмежен-

ня, а також створити загальні умови виробництва: розвивати освіту, бу-

дувати дороги, мости, забезпечувати зв’язок тощо.

Заслугою Давіда Рікардо було те, що він звернув увагу на подвійний

характер праці, чіткіше розмежувавши споживчу і мінову вартість, та на

нерівність між заробітною платою робітника та продуктом його праці.

До представників класичної школи слід віднести також Джона Міл-

ля, Мак-Кулоха.

Одним із напрямів класичної теорії стає утопічний соціалізм, засно-

вники якого Сен Сімон, Фур’є, Оуен заклали підвалини теорії соціалізму.

Вони стверджували, що розвиток держави повинен відбуватися осеред-

камими (фаланги Фур’є): 5–6 сімей об’єднуються і роблять усе на свій

розсуд, що гармонізує суспільство, проте це призводить до деградації со-

ціалізму. В результаті виникає дефіцит і розвал, тому ці ідеї утопічні.

На основі класичної школи і як критичний відгук на неї з’являється

марксистська теорія – Карл Маркс, Фрідріх Енгельс. Ця економічна течія

ґрунтується на класовій боротьбі пролетаріату і капіталістів.

Основні здобутки цієї школи:

1) Маркс довів до рівня наукової теорії ідеї класичної школи про дво-

їстий характер праці;

2) як важливий момент теорії вартості Маркс виділяє те, що обмін є

важливою умовою визначення вартості, його реалізації, перетворен-

ня продукту праці на товар;

3) він виділив поняття середньої вартості товару (остання визначається

робочим часом), навколо якої коливаються ціни, а сама ціна є вира-

зом коливання попиту та пропозиції;

4) він розвинув діалектичний метод пізнання, зокрема відокремив такі

специфічні форми суперечності, як речовий зміст і суспільну форму.

Це дало йому можливість розглянути такі категорії, як капітал (тут

він виділив речовий елемент капіталу та суспільну форму), та визна-

чив протиріччя капіталістичного виробництва;

5) більш повно обґрунтував предмет економічної теорії. На думку Марк-

са, політична економія повинна вивчати не лише закони обігу вже ви-

робленого продукту, а й закони безпосереднього виробництва, обміну

та споживання, досліджувати виробничі відносини в усіх сферах сус-

пільного відтворення у взаємодії з розвитком продуктивних сил;

6) обґрунтував важливість акціонерної власності, як в умовах капіта-

лістичного виробництва, так і під час побудови більш прогресивного

суспільного ладу;

7) економічно довів об’єктивну неминучість соціалізму, що зумовлено

насамперед прогресом продуктивних сил, усуспільненням виробни-

цтва та праці;

8) Маркс довів переваги суспільних форм власності над приватними,

індивідуальними формами;

9) обґрунтував об’єктивне зростання ролі великих підприємств та ви-

никнення монополій, а також дав оцінку економічній ролі держави в

умовах капіталізму;

10) Маркс разом з Енгельсом розкрили діалектику форм власності (ін-

дивідуальної, акціонерної, державної), відродження індивідуального

привласнення на основі колективної праці;

11) Маркс обґрунтував теорію економічних криз, зокрема схеми відтво-

рення.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)