|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Циклічність розвитку економікиЦикл ділової активності – це період часу між двома сусідніми вищи- ми або нижчими точками економічної кон’юнктури. Економічна кон’юнктура – це тимчасова ситуація на ринку. Для характеристики економічної кон’юнктури застосовують ряд по- казників: валовий внутрішній продукт, рівень безробіття, інфляція, рі- вень особистих доходів, коливання національного доходу. Всі показники можна розподілити на три групи: 1) проциклічні – це ті показники, які під час зростання економіки зроста- ють, а під час спаду знижуються: ВВП, НД, інвестиційна активність; 2) контрциклічні – це показники, які під час спаду економіки зростають, а під час зростання спадають: інфляція, безробіття, кількість банкру- тів; 3) ациклічні – це ті показники, на динаміку яких загальна економічна кон’юнктура не впливає: експорт. Вперше циклічність розвитку економіки досліджувала марксистська школа. За Марксом, існує 4 фази циклу: 1) криза – головна фаза економічного циклу, що супроводжується різ- ким скороченням обсягів виробництва, зрос танням безробіття, нако- пиченням товарів у сфері торгівлі тощо і продовжується до встанов- лення відносної ринкової рівноваги; 2) депресія – застій у розвитку народно го господарства, в межах якого відбуваються поступове відновлен ня перерваних кризою зв'язків, переливання капіталу у перспек тивніші галузі, починається масове оновлення основного капіталу; 3) пожвавлення – зростання виробництва в обсягах, які були досягнуті перед кризою. Починає зростати попит на засоби виробництва та ро- бочу силу, відновлюється еко номічне зростання, збільшуються при- буток і заробітна плата. В суспільній свідомості живе сподівання на краще. 4) піднесення – швидке зростання виробництва, яке супрово джується скороченням безробіття, розширенням обсягів кредиту та ін., вна- слідок чого економіка виходить на рівень, який переви щує попередні рівні. 101 Види циклів: 1) малі (цикли Кітчина) – тривають 2–4 роки. Ці цикли, як правило, відбуваються під час оновлення кон’юнктури товарів і базуються на зміні величини запасів; 2) середні (цикли Жуглара) – тривають 7–12 років і основною причи- ною їх виникнення є активність інвестиційного процесу, тобто поліп- шення чи погіршення інвестиційного процесу призводить до зростан- ня чи спаду основних макроекономічних показників; 3) будівництва (цикли Кузнєца) – тривалість їх становить 20 років. Теорія цих циклів ґрунтується на тому, що збільшення капітальних вкладень у приватне житлове будівництво призводить до збільшення ВВП; 4) довгі (цикли Кондратьєва) – тривають 40–60 років. Матеріальною основою є зміна базових технологій. Під час таких циклів порушу- ються три основні рівноваги: а) ринкова рівновага між попитом і пропозицією, коливання – триваліс- тю 3–5 років; б) рівновага, в яку приходить макроекономічна система під час міжгалу- зевого переливу капіталу, коливання – тривалістю 7–12 років; в) рівновага запасів основного капіталу. Антициклічне регулювання економіки – це свідомі і цілеспрямовані дії держави, а частково – могутніх корпорацій і наднаціональних органів на промисловий цикл з метою зменшення циклічних криз, стабілізації господарської кон’юнктури і темпів економічного зростання. Найважли- вішу роль у цьому регулюванні відіграє держава. В основі антициклічного регулювання лежить антикризове регулю- вання, яке включає такі методи: - проведення жорсткої грошово-кредитної політики, що полягає у зни- женні відсоткової ставки за кредитами (під час депресії і кризи дер- жава знижує ставку відсотків і здешевлює кредит. Це зумовлюється тим, що встановлена центральним банком норма відсотка впливає на розмір відсотків, за якими банки надають позики своїм клієнтам). Перевага – дуже оперативне застосування, але важливо точно визна- чити час підвищення чи зниження відсоткової ставки; - розширення інвестиційної діяльності – держава у фазах кризи і депре- сії знижує ставки оподаткування прибутків та зарплати, надає пільги за умов прискореного списання вартості основних фондів, що є засо- бом стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під час кризи уряд збільшує обсяг прямих капіталовкладень, насамперед у галузях економічної і соціальної інфраструктури. У фазі піднесен- ня держава збільшує податки, відсоткові ставки, скасовує податкові пільги, зменшує обсяги прямих вкладень, що послаблює суперечність 102 між виробником і споживачем, згладжує різкі коливання при пере- ході від однієї фази промислового циклу до іншої. Антициклічне регулювання здійснюється економічними і адміністра- тивними методами. До адміністративних методів відносять: зміну законодавства, амор- тизаційних правил, прийняття нових законів про податки або поправок до діючих директивних документів центрального уряду. Окрім цього, держава проводить уніфіковану промислову, структур- ну, податкову, амортизаційну та іншу форму політики, що є важливим фактором антициклічного регулювання. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |