|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Визначальні риси традиційної (натуральної) економіки• натуральна форма виробництва; • переважно общинна власність на засоби виробництва; • нерозвинений поділ праці; • патріархальна, родоплемінна організація суспільного життя; • визначальна роль природних ресурсів, переважання ручної праці; • безпосередній зв'язок виробництва та споживання, переважно зрівняльний розподіл виробленого продукту. Визначальні риси централізованої (планової, тоталітарної, командно-адміністративної) економічної системи • товарна форма виробництва; • державна власність на засоби виробництва; • розвинена система суспільного поділу праці; • продуктивні сили індустріального типу; • відсутність вільного підприємництва, придушення ринкових відносин; • жорстке державне керівництво економікою на основі директивного плану або планових нормативів. Основні ознаки ринкової економічної системи: • товарна форма виробництва; • приватна власність як основа вільного підприємництва • розвинена система суспільного поділу праці; • продуктивні сили індустріального типу; • ринок як система саморегулювання економіки на основі об'єктивного зіставлення попиту і пропозиції, як механізм ціноутворення. Визначальні риси соціально орієнтованої (регульованої) ринкової економічної системи: • товарна форма виробництва; • багатоукладність економіки і змішана власність на засоби виробництва; • розвинена система суспільного поділу праці; • продуктивні сили постіндустріального типу; • антимонопольне регулювання та стимулювання недосконалої конкуренції; • економічний механізм, побудований на взаємодії вільного і державного регулювання; • соціальний захист населення. Особливу роль у сучасну епоху має перехідна економіка, тобто економіка, яка знаходиться у стані докорінних змін, переходу від одного стану до іншого; інакше кажучи - від однієї економічної системи до іншої. Питання 2. Цивілізаційний та формаційні підходи. При опрацюванні цього питання слід звернути увагу на характеристику економічних систем з погляду цивілізаційного підходу, розкрити суть цього підходу. Література: 1, с. 116 - 118; 4, с. 56 - 59. У межах економічної системи люди вступають у подвійні відносини: ставлення до природи в процесі праці та взаємини між собою щодо привласнення створених благ. Ставлення людей до природи, їх взаємодія є змістом продуктивних сил. Із понад трьох мільйонів років з часів виникнення первіснообщинного ладу лише близько 10 тис. останніх років три-нас активне втручання людини в природу. Це зумовлено виснаженням природних ресурсів і переходом від привласнювального (збирального) господарства (коли основним видом діяльності людини було збирання плодів, полювання на диких звірів та ін.) ДО відтворювального господарства (або до виробничої економіки) - землеробства і скотарства. Матеріальною основою такого переходу було вдосконалення оброблених камінних знарядь праці, поява дерев'яних мотик, рала та навіть окремих мідних знарядь праці. Цей перехід отримав назву неолітичної революції, яка була першою в світі технологічною революцією, що знаменувала перехід людства від етапу варварства до етапу цивілізації, зокрема до аграрної цивілізації. Такий перехід означав значний "стрибок" у зростанні продуктивності праці, свідченням чого стало постійне виробництво додаткового продукту, поява постійного обміну (внаслідок першого крупного суспільного поділу праці - відокремлення скотарства від землеробства). Щодо місця людини (основної продуктивної сили) у виробництві, то вона займалася лише ручною працею. Аграрна цивілізація існувала до кінця XVIII - початку XIX ст., тобто до початку розгортання промислової революції, яка посилила активну взаємодію людини з природою. її наслідком стала поява індустріального суспільства, матеріальною основою якого є система машин, механізація виробничих процесів. Проте на перших етапах існування індустріального суспільства ще переважала м'язова сила людини. Так, у першій половині ХІХ ст. на м'язову силу людини і свійських тварин припадало майже 96 % усієї енергії, яка вироблялась та споживалась на Землі. На наступних стадіях розвитку індустріального суспільства, особливо на завершальній (друга половина 30-х - перша половина 50-х років XX ст.), його матеріальною основою стає комплексна механізація. Значно поглиблюється суспільний поділ праці, зростають професійно-освітній рівень працівників, їх потреби тощо. Переважає в цей період машинна праця. Наступним етапом розвитку економічної системи щодо критерію продуктивних сил, насамперед засобів праці, є постіндустріальне суспільство. Початок цьому суспільству поклала науково-технічна революція, яка розгорнулась з 50-х років ХХ століття. Його матеріальною основою є автоматизація виробництва, внаслідок якої людина виходить з безпосереднього процесу виробництва та починає контролювати його, займається здебільшого творчою працею. Автомати, крім суто виконавчих функцій, дедалі більше виконують функції управління і контролю. Для постіндустріального суспільства характерні також радикальне зменшення кількості працездатного населення в промисловості й аграрній сфері (до 25 %) та всебічний розвиток науки, сфери послуг, формування всебічно розвиненої людини (насамперед людини-працівника). Якщо в розвинутих країнах світу активно розбудовується постіндустріальне суспільство, то в Україні переважає індустріальний тип суспільства із значною часткою аграрного сектору. Свідченням цього є те, що в народному господарстві понад 40 % працівників зайнято ручною працею. Наведена класифікація економічних систем відповідає вимогам цивілізаційного підходу в економічній теорії. Питання 3. Формаційний підхід При опрацюванні цього питання слід звернути увагу на суть формаційного підходу, причини його заперечення. Література: 1, с. 112 - 114,118 - 120; 4, с. 59 - 63. Формаційний підхід пояснює перехід від менш розвинутої економічної системи до більш розвинутої насамперед економічними чинниками (розвитком продуктивних сил, їх взаємодією з виробничими відносинами, дією економічних законів, передусім закону адекватності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил) та вважає політичні, правові, національні й інші фактори другорядними. Водночас вокремий період вони можуть бути визначальними, здійснюють зворотний вплив на економіку. Цивілізаційний підхід заперечує таку роль економічних чинників, вважає їх рівнозначними політичним та ін.
Питання 3. Проблеми економічного вибору в різнихекономічних системах. При опрацюванні даного питання потрібно звернути увагу на виробничі можливості економічних систем, вирішення проблеми економічного вибору. Література: 3, с. 35 - 38. Виробничі можливості економічної системи обмежені рідкісністю ресурсів виробництва, їх рідкісність із розвитком суспільства, як правило, зростає. Це зумовлено тим, що вичерпуються невідтворювані ресурси, водночас економічні потреби розширюються і зростають. Перед суспільством постає проблема економічного вибору. Вона стає основною проблемою ефективного функціонування економічної системи. Відображенням проблеми економічного вибору є постановка трьох основних питань економіки: 1) Що виробляти? Які з можливих товарів та послуг мають вироблятись даною економічною системою і протягом якого часу? 2) Як виробляти? За якої комбінації виробничих факто 3) Для кого виробляти? Хто буде купувати створені продукти, оплачувати їх, здобувати від цього користь? Яким буде У різних економічних системах використовують різні способи вирішення цих трьох проблем організації економіки. В економіці, яка ґрунтується на приватній власності, економічними ресурсами та виробленими продуктами володіють здебільшого приватні особи й фірми, які їм належать. Проте в усіх країнах переважно з приватною власністю держава володіє значними активами, що включають землю, ліси, транспортну мережу, житло тощо. В економіці з державною власністю усі економічні ресурси належать державі. Прикладом такої економіки був СРСР. Методичні рекомендації для самостійної роботи №5 Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |