АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ. Питання 1. Нерівномірність розвитку економіки окре­мих регіонів і країн світу

Читайте также:
  1. Ефективність системи управління, методичні підходи до її оцінки.
  2. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  3. Загальні рекомендації
  4. Загальні рекомендації для проведення такої бесіди.
  5. Загальні теоретико-методичні основи розгляду алгебраїчного матеріалу в курсі математики початкових класів.
  6. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВKИ
  7. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  8. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  9. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  10. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  11. Методичні вказівки для розв’язання задач про рівновагу
  12. Методичні вказівки до виконання комплексного практичного індивідуального завдання (КПІЗ)

Питання 1. Нерівномірність розвитку економіки окре­мих регіонів і країн світу

Сучасний світ, в якому живе людство на початку XXI ст., докорінно відрізняється від того, яким він був на початку і навіть у середині XX ст. Сьогодні "закрите" суспільство приречене на загибель. Найзагальніша характеристика змісту сучасного світу полягає в тому, що він є багатоликою спільністю різних країн і народів, регіонів та блоків, що відрізняються національ­ними, соціальними й економічними ознаками. При всій важли­вості сукупності цих ознак й кожної зокрема особливе місце в характеристиці сучасного світу посідають його соціально-економічні, базисні аспекти. Саме з цим пов'язані суттєві харак­теристики сучасного світу, його політико-економічна природа, загальні економічні тенденції та суперечності розвитку.

Двома характерними рисами сучасного світу стали зрос­таюча різноманітність, багатогранність форм розвитку його складових частин, зростання їх рівноправності, з одного боку, та зростаюча єдність, взаємозалежність світу - з іншого. Обидві ці риси діалектично поєднані, логічно переплітаються і взаємодіють.

Різноманіття світу виявляється у зростаючій багатоваріантності суспільного розвитку різних країн. Різноманітність світу породжує безліч інтересів, на основі яких і розгортаються суперечності. Проте взаємозв'язок світу зумовлює появу загаль­ного інтересу.

Різноманітність та взаємозв'язок, спільність сучасного світу виявляються передусім через головні тенденції цього роз­питку. Вони відбивають закономірність розвитку обох сторін суспільного виробництва - продуктивних сил і виробничих від­носин - фундаменту життя людства, а також суспільно-політичних умов цього розвитку.

Головні закономірності цього світу:

соціальні зрушення, що відображають соціально-скономічний прогрес людства;

♦ науково-технічна революція, яка характеризує якіс­ний стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства;

♦ зростаюча тенденція до взаємозалежності держав сві­тового співтовариства.

Хода історії суспільного прогресу все нагальніше потре­бує налагодження конструктивної, творчої взаємодії держав і народів у масштабах усієї планети й створює для цього відпо­відні передумови.

Вони виявляються у необхідності розв'язання таких най­важливіших світових проблем, як:

• налагодження широкого та рівноправного економічно­го співробітництва між народами з метою перетворення світо-господарських зв'язків;

• раціональне використання досягнень науки і техніки;

• захист навколишнього середовища;

• подолання слаборозвиненості;

• ліквідація голоду, хвороб, неграмотності, інших масо­вих бід;

• необхідність трансформації відповідно до триєдиної основи світового господарства.

Питання 2. Міжнародна валютна система, етапи її розвитку. Економічна інтеграція.

Валютна система - це сукупність певних валютних від­носин.

В історичному аспекті розрізняють три валютних системи.

Перша з них - система золотого паритету - склалась наприкінці XIX століття. У цій системі основою грошового обі­гу було золото.

Друга світова валютна система базувалась на золотова­лютному стандарті (бреттон-вудська система), вона остаточно склалась у 50-х роках XX ст., коли була введена взаємна конвертованість (оборотність) валют провідних країн світу.

Сучасна світова валютна система (ямайська система) грунтується не на золотих (і взагалі не на золоті), а на нерозмін­них кредитних грошах - банкнотах.

За умов золотого стандарту (золотого монометалізму) найважливішим елементом валютної системи був золотий пари­тет - співвідношення грошових одиниць різних країн, виражене ваговою кількістю золота (золотим вмістом). Він був основою валютного курсу, за яким валюти обмінювались між собою. Не­обхідність встановлення валютного курсу зумовлена потребою в оплаті імпорту, здійсненні інших міжнародних розрахунків,

кредитів і позик та ін.

Валютний курс був жорстко фіксованим у межах так зва­них золотих точок (мінімального та максимального рівня).

Класичний механізм "золотих точок" діяв за двох умов: вільна купівля і продаж золота та його необмежений вивіз. Межі коливань валютного курсу визначались витратами на транспор­тування золота за кордон й фактично не перевищували 1 % па­ритету в певний бік.

Система золотого стандарту мала такі переваги:

• стабільні валютні курси, що зменшувало ризики і сти­мулювало зростання обсягів міжнародної торгівлі;

• автоматичне вирівнювання дефіцитів платіжних ба­лансів.

Недоліки системи золотого стандарту:

• фіксований валютний курс змінював грошову масу в
країні незалежно від державної економічної політики;

• золотий стандарт може функціонувати лише за наяв­ності золотого запасу, при його вичерпанні в країні ця система

не функціонує.

Ці причини й зумовили крах системи золотого паритету після світової кризи 1929 - 1933 рр. Ринкові країни, побоюю­чись дефіцитного платіжного балансу за умов майбутнього під­несення та відпливу золота за кордон через це, девальвували свою валюту по відношенню до золота (зменшили золотий вміст національних грошей), намагаючись стимулювати експорт і стримувати імпорт. Девальвації дестабілізували валютні курси, і система золотого паритету зруйнувалась.

"Велика депресія" 30-х років посилила протекціоністську економічну політику, що послабило міжнародні зв'язки, а Друга

кожна світова війна перетворила світову торгівлю та грошову систему в руїну.

Це змусило провідні ринкові держави скликати в 1944 р. конференцію (в американському місті Бреттон-Вудс, штат Нью-Гемпшир), на якій була досягнута домовленість про введення системи регульованих пов'язаних валютних курсів (бреттон-вудська система) і створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) - гаранта даної системи. Ця світова система з певними корекціями під проводом МВФ проіснувала до 1971 року.

Основні принципи системи регульованих валютних курсів:

• країна - член МВФ встановлювала золоте (або
доларове) забезпечення своєї валюти, визначаючи валютний па­ритет між своєю валютою і валютами інших членів МВФ;

• кожна країна зобов'язувалась зберігати курс своєї ва­люти відносно інших валют незмінним.

За даної системи в якості міжнародних резервів викорис­товувались золото й американський долар. Для забезпечення стійкості системи уряд США зобов'язався обмінювати долари, які накопичились в інших країнах з обмеженими золотими запа­сами, на золото. Однак гігантський дефіцит платіжного балансу США, який виник у зв'язку з цим, змусив цю країну у серпні 1971 року припинити конвертацію долара в золото. Бреттон-вудська система зазнала краху.

За Ямайською угодою (укладену на о. Ямайка у 1976 р.), яку уклали країни - члени МВФ, з квітня 1978 року була введена нова валютна система - система регульованих гнучких валютних курсів (ямайська система).

За даною угодою золото було вилучено з обігу, валютний курс відірвався від золотого паритету, золотий вміст валют було відмінено. Новою основою став валютний паритет, що встанов­люється на валютних ринках шляхом котирування валют, тобто встановленням ціни однієї валюти в інших валютах. Цей курс значною мірою визначається попитом і пропозицією валют та стає основою для їх обміну.

Специфікою формування валютного курсу за нових умов стало те, що валюти одержують вартісний вираз не безпосеред­ньо в золоті, а через відносну ініртість нерозмінних кредитний грошей (банкнот, що необмінюються на золото), мірою яких виступає ціна золота на світових золотих аукціонах, де й форму­ється фактичний масштаб цін.

Тепер, за рішенням МВФ, паритети валют можуть вста­новлюватись за так званими спеціальними правами запозичення (з англ. СДР) або в іншій міжнародній колективній валюті (на­приклад, євро). СДР як метод визначення валютних паритетів обчислюється через так званий валютний кошик.

Валютний кошик СДР сьогодні включає п'ять валют, зміна курсу хоча б однієї з них викличе пропорційну зміну ва­лютного паритету. До січня 1981 року валютний кошик СДР включав 16 валют.

Міжнародна економічна інтеграція розглядається як процес обопільного пристосування й об'єднання національних економік двох і більше країн. Країни, що інтегруються, залеж­ності від виду інтеграції можуть поєднувати свої економіки більш чи менш тісно.

Найважливіші загальні економічні характеристики інтеграції:

• міждержавне регулювання економічних процесів;

• поступове формування на місці відокремлених народ­ногосподарських комплексів певного регіонального міждержав­ного господарського комплексу зі спільними пропорціями і за­гальною структурою відтворення;

• розширення можливостей міждержавного переміщення
товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах даного регіону;

• зближення внутрішніх економічних умов учасників ін­теграційних угруповань, вирівнювання їх економічного розвитку.

Існують такі основні види інтеграційних об'єднань:

зона вільної торгівлі (учасники обмежуються відміною
митних платежів у взаємній торгівлі);

митний союз (вільне переміщення товарів та послуг
всередині об'єднання доповнюється єдиним митним тарифом щодо третіх країн, створюється система пропорційного розподі­лу митних доходів);

ш спільний ринок (ліквідовуються будь-які бар'єри між країнами не лише для переміщення товарів, а й робочої сили та капіталів, тобто створюється спільний ринок праці, капіталів і товарів);

економічний союз (включає спільний ринок і здійснен­ня єдиної економічної політики, створення системи міждержав­ного регулювання соціально-економічних процесів);

валютний союз (економічний союз, що ґрунтується на
єдиній банківській системі та єдиній валюті);

політичний союз (країни, що інтегруються, утворюють
державне об'єднання конфедеративного типу).

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)