Моделі економічних систем

Сукупність всіх економічних процесів, що відбуваються в суспільстві на основі діючих в ньому майнових відносин і організаційних форм, являє собою економічну систему цього суспільства. Зрозумівши суть системи, можна зрозуміти багато закономірностей господарського життя суспільства.

Елементи економічної системи:

Основними елементами економічної системи є що базуються на сформованих у кожній економічній системі формах власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності, організаційні форми господарської діяльності, господарський механізм, тобто спосіб регулювання економічної діяльності на макроекономічному рівні, конкретні економічні зв'язки між господарськими суб'єктами.

В останні півтора-два століття в світі діяли різні типи економічних систем: два ринкові системи, в яких домінує ринкове господарство, - ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм) і сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм) і дві неринкові системи - традиційна і адміністративно-командна. У рамках тієї чи іншої економічної системи існують різноманітні моделі економічного розвитку окремих країн і регіонів.

Ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм):

Характерними рисами цієї економічної системи були: приватна власність на інвестиційні ресурси, ринковий механізм регулювання макроекономічної діяльності, заснований на вільній конкуренції, наявність безлічі самостійно діючих покупців і продавців кожного продукту та товару.

Однією з головних передумов чистого капіталізму виступає особиста свобода всіх учасників економічної діяльності, не тільки капіталіста - підприємця, але найманого працівника.

Вирішальною умовою економічного прогресу стала свобода підприємницької діяльності тих, хто мав капітал. Був досягнутий новий рівень розвитку''людського фактора'', головної продуктивної сили суспільства. Найманий працівник і капіталіст - підприємець виступали як юридично рівноправні агенти ринкових відносин. Поняття ''вільний найманий працівник'' передбачає право вільного вибору покупця робочої сили, місце її продажу, тобто свободу пересування в межах ринку праці. Подібно всякому товароволодільця, реалізувати свій товар і отримав за нього гроші, найманий працівник мав свободою вибору предметів і способів задоволення потреб. Зворотною стороною свободи вибору стала особиста відповідальність за підтримання робочої сили в нормальному стані, за правильність прийнятого рішення і за дотримання умов трудової угоди.

Який механізм вирішення фундаментальних завдань економічного розвитку в розглянутій економічній системі? Вони вирішуються опосередковано, через ринок і ціни.

Коливання цін, їх більш високий або низький рівень служать індикатором суспільних потреб. Орієнтуючись на кон'юнктуру ринку, рівень і динаміку цін, товаровиробник самостійно вирішує проблему розподілу всіх видів ресурсів, виробляючи ті товари, які користуються попитом на ринку.

Підприємці прагнуть отримати все більший доход (прибуток), гранично економно використовувати природні, трудові та інвестиційні ресурси та максимально широко реалізовувати такий ресурс, як свої творчі та організаційні (т.зв. підприємницькі) здібності в обраній ними сфері діяльності, що є потужним стимулом розвитку і вдосконалення виробництва, розкриває творчі можливості приватної власності.

Сучасна ринкова економіка (сучасний капіталізм):

У порівнянні з усіма попередніми ринкова система виявилася найбільш гнучкою: вона здатна перебудовуватися, пристосовуватися до внутрішніх і зовнішніх умов.

У другій половині нинішнього сторіччя, коли широко розгорнулася науково-технічна революція і стала особливо швидко розвиватися виробнича та соціальна інфраструктура, д-ва стало набагато активніше впливати на розвиток національної економіки, В зв'язку з цим змінився господарський механізм, організаційний форми господарської діяльності, економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами.

У розвиненої ринкової економіки істотні зміни зазнає господарський механізм. Планові методи господарювання отримують подальший розвиток в рамках окремих фірм у вигляді маркетингової системи управління. У той же час на макро рівні розвиток планових методів пов'язане з державним регулюванням економіки.

Планомірність виступає як засіб активного пристосування до вимог ринку. В результаті і ключові завдання економічного розвитку отримують нове рішення. Так, питання про обсяг і структуру вироблюваної продукції вирішується на основі маркетингових досліджень в рамках фірм, а також аналізи пріоритетних напрямків НТП, прогнози розвитку суспільних потреб на макро рівні. Прогноз ринку дозволяє завчасно скорочувати випуск застарілих товарів і переходити до якісно нових моделей і видів продукції.

Маркетингова система управління виробництвом створює можливість ще до початку виробництва приводити індивідуальні витрати компаній, що виробляють основну масу товарів даного виду, відповідно до суспільно необхідними витратами.

Державні галузеві та загальнонаціональні програми (плани) так само впливають на обсяг і структуру вироблюваних товарів і послуг, забезпечуючи їх більшу відповідність змінюються суспільним потребам.

Завдання використання ресурсів вирішується в рамках великих компаній на основі стратегічного планування з урахуванням найбільш перспективних галузей. У той же час перерозподіл ресурсів на розвиток новітніх галузей відбувається за рахунок бюджетних асигнувань, державних загальнонаціональних і міждержавних програм, проведення НДДКР, в пріоритетних напрямках НТР. Наприклад, в даний час реалізується загальноєвропейські програми ''Еврика'', ''Еспріт''та ін

Нарешті, завдання розподілу створеного валового національного продукту вирішується не тільки на основі традиційно сформованих форм, але і доповнюється виділенням все більших ресурсів як великими компаніями, так і державою для вкладення в розвиток''людського фактора'': фінансування системи освіти, в т.ч. перепідготовки працівників різної кваліфікації, вдосконалення медичного обслуговування населення, соціальні потреби.

На соціальне забезпечення, реалізацію численних програм''боротьби з бідністю''в даний час прямує не менше 30-40% всіх державних бюджетних асигнувань у розвинених країнах з ринковою економікою.

У той же час великі фірми піклуються про своїх співробітників, прагнучи активізувати роботу персоналу, підвищити продуктивність праці, скоротити втрати робочого часу і тим самим зміцнити конкурентоспроможність фірми.

Традиційна система:

У економічно слаборозвинутих країнах існує традиційна економічна система. Цей тип економічної системи базується на відсталої технології, широкому поширенні ручної праці, багатоукладності економіки.

Багатоукладність економіки означає існування при даній економічній системі різних форм господарювання.

Зберігаються у ряді країн натурально-громадські форми, заснованої на громадському господарюванні і натуральних формах розподілу створеного продукту. Величезне значення має дрібнотоварне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничі ресурси та особистій праці їх власника. У країнах з традиційною системою дрібнотоварне виробництво представлене численними селянськими і ремісничими господарствами, які домінують в економіці.

В умовах відносно слабо розвиненого національного підприємництва величезну роль в економіці розглянутих країн часто грає іноземний капітал.

У житті суспільства переважають освітлені віками традиції і звичаї, релігійні культурні цінності, кастові і станові розподілу, стримуючи соціально-економічний прогрес.

Рішення ключових економічних задач має специфічні особливості в рамках різних укладів. Для традиційної системи характерна така особливість - активна роль держави. Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного доходу, гос-во направляє кошти на розвиток інфраструктури і надання соціальної підтримки найбіднішим верствам населення.

Адміністративно-командна система (централізовано-планова, комуністична):

Ця система панувала раніше в СРСР і країнах східної Європи, і ряді азіатських держав.

Характерними рисами АКС є суспільна (а в реальності - державна) власність практично на всі економічні ресурси, монополізація і бюрократизація економіки в специфічних формах, централізоване економічне планування як основа господарського механізму.

Господарський механізм АКС має ряд особливостей. Він передбачає, по-перше, безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центру - вищих ешелонів державної влади, що зводить нанівець самостійність господарських суб'єктів. По-друге, д-ва повністю контролює виробництво і розподіл продукції, внаслідок чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язки між окремими господарствами. По-третє, державний апарат керує господарською діяльністю за допомогою, переважно, адміністративно - розпорядчих методів, що підриває матеріальну зацікавленість у результатах праці.

Повне одержавлення господарства викликає небачену за своїми масштабами монополізацію виробництва і збуту продукції. Гігантські монополії, що утвердилися у всіх галузях народного господарства і підтримувані міністерствами і відомствами, при відсутності конкуренції не піклуються про впровадження новинок техніки і технології. Для породжується монополією дефіцитної економіки характерна відсутність нормальних матеріальних і людських резервів на випадок порушення збалансованості господарства.

У країнах з АКС вирішення загальноекономічних задач мало свої специфічні особливості. Відповідно до панівними ідеологічними установками задача визначення обсягу і структури продукції вважалася дуже серйозною і відповідальною, щоб передати її рішення самим безпосереднім виробникам - промисловим підприємствам, радгоспам і колгоспам.

Централізоване розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів здійснювалося без участі безпосередніх виробників і споживачів, відповідно до заздалегідь вибраними як ''громадські'' цілями і критеріями, на основі централізованого планування. Значна частина ресурсів відповідно до панівними ідеологічними установками спрямовувалася на розвиток військово-промислового комплексу.

Розподіл створеної продукції між учасниками виробництва жорстко регламентувалося центральними органами за коштами повсюдно застосовується тарифної системи, а так само централізовано затверджуються нормативів коштів до фонду заробітної плати. Це вело до переваги рівного підходу до оплати праці

Відмінною особливістю розподілу продукції в АКС було привілейоване становище партійно-державної еліти.

Поиск по сайту: