Тема 2. Економічний розвиток: рушійні сили та фактори

Питання

1. Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія.

2. Взаємозв'язок потреб і споживання.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При самостійному опрацюванні цих питань слід викорис­товувати вказані джерела, де найповніше висвітлені дані питан­ня.

Необхідно звернути увагу на такі моменти:

• що таке економічні інтереси;

• форми економічних інтересів відповідно до типів вла­сності;

• на що спрямовані економічні інтереси працівників та
власників засобів виробництва;

• форми колективних інтересів;

• вплив економічних інтересів на соціально-економічний прогрес;

• взаємозв'язок інтересів, потреб і споживання.

Питання 1. Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія

Якщо людина усвідомила свої економічні потреби й пра­гне домогтися їх реалізації шляхом постановки конкретної мети, то такі потреби виявляються як економічні інтереси.

Економічні інтереси - усвідомлені економічні потреби окремих людей, трудових колективів, соціальних верств, груп і класів.

Економічні інтереси є також формою вияву різних типів та форм власності. Відповідно до їх кількості розрізняють типи і форми економічних інтересів. Так, існування трьох основних типів власності (приватної, колективної та державної) зумовлює існування приватних, колективних і суспільних інтересів.

Економічні інтереси реалізуються у господарській діяль­ності. Інтересом для найманого працівника є заробітна плата, для підприємця - прибуток, для банкіра - відсоток, для власника природних ресурсів - рента. Інтереси продавця та покупця пере­тинаються в ціні, але інтерес першого полягає в її підвищенні, а другого - у зниженні. Інтерес виробника виявляється у доході, який він одержує після реалізації свого продукту, а інтерес по­купця - у самому продукті.

Уся сукупність потреб впливає на виробництво, зумов­люючи зміни у ньому, адже виробництво спрямоване на їх задо­волення. Зміна потреб викликає зміни у виробництві. Але не лише потреби впливають на виробництво, виробництво водно­час породжує нові потреби (скажімо, лише після появи у вироб­ництві холодильника чи телевізора з'явилися потреби в них). Отже, потреби зумовлюють розширення виробництва і зміни в його змісті, а виробництво - розширення (зростання) потреб. Так відбувається економічний розвиток: потреби та виробницт­во "підштовхують" одне одного у своєму поступальному русі.

Оскільки у суспільстві постійно діє економічний закон безмежного зростання (підвищення) потреб людей, то і вироб­ництво зростатиме нескінченно. Цим визначається роль потреб у виробництві.

Найважливішою характеристикою потреб є їх невтолимість і безмежність - незалежно від того, чи то особисті, чи колективні потреби. Потреби невтолимі тому, що не можна за­довольнити їх усі відразу, а безмежні - бо з'являються усе нові й нові потреби, і так буде завжди, допоки існуватиме людство. Проте можливості у задоволенні безмежних потреб наштовху­ються на обмеженість (рідкісність) ресурсів.

Оскільки економічні інтереси - найконкретніша форма вияву відносин економічної власності, то відповідно до існуван­ня у сучасній структурі таких відносин трьох основних типів власності (приватної, колективної, суспільної) виділяють індиві­дуальні (особисті), колективні та суспільні економічні інтереси.

Як і економічні потреби, вони мають історичний харак­тер, історична форма та соціальна зумовленість економічних ін­тересів у кожному суспільстві визначаються відносинами ви­робництва, розподілу, обміну і споживання, які в свою чергу за­лежать від розвитку продуктивних сил.

Економічні інтереси, однак, не слід ототожнювати з по­требами. Вони є самостійною економічною категорією.

Економічні інтереси, по-перше, знаходять свій вияв у по­ставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб; по-друге, завжди відбивають відповідний рівень і динаміку задово­лення потреб.

Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи в економічні відносини. Тому пізнати економічні ін­тереси, їх об'єкт можна лише через розкриття суб'єктів еконо­мічних відносин. Соціальним суб'єктом вираження економічно­го інтересу виступають індивід, сім'я, колектив, населення пев­ного регіону, суспільства. Кінцевим об'єктом інтересу є резуль­тат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що використовується для задоволення цієї потреби, з приводу якої й складаються конкретні відносини між людьми.

Отже, кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки й економічних інтересів.

Структура економічних інтересів досить різна. Передусім виділяють виробничі інтереси, пов'язані з організацією вироб­ництва, і невиробничі, пов'язані із задоволенням особистих по­треб виробника та його потреб як члена суспільства.

За суб'єктами реалізації економічні інтереси класифіку­ють на державні, групові та особисті.

Державний інтерес поділяють так:

• інтереси господарювання, пов'язані з виконанням державного бюджету, системою оподаткування, забезпеченням надходження інвестицій в економіку, тарифним стимулюванням експорту тощо;

• забезпечення інтересів управлінської системи як у галузевому, так і в територіальному аспекті;

• здійснення інтересів самоконтролю та оптимізації су­спільства.

Носіями групового (колективного) інтересу є виробники, споживачі, акціонери, фондова біржа тощо.

Вияви групового інтересу можуть бути різними: корпора­тивний інтерес підприємств, фірм, компаній, асоціацій суб'єктів господарської діяльності, трудових колективів.

При цьому економічний інтерес трудового колективу за­лежить від форми власності, оскільки на державних і приватних підприємствах він має різний зміст.

Особистий інтерес охоплює потреби, пов'язані з реалі­зацією певної форми власності, правом володіння та користу­вання нею, управління, тримання доходів.

Економічні інтереси поділяють також за часовою озна­кою {поточні, перспективні) і за об'єктивними рисами {майнові, фінансові, умов праці) тощо.

Отже, економічне та суспільне життя характеризується наявністю різних взаємопов'язаних та взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інте­ресів у кожному суспільстві суперечлива. Інтереси конкретних індивідів (підприємця і найманого працівника, продавця та по­купця) або підприємств і фірм, що конкурують за випуск та реа­лізацію продукції, або підприємства й держави, приміром, щодо величини податку не завжди збігаються.

Досягти взаємодії інтересів дуже складно, але можливо.

Наприклад, у сфері виробництва підприємці та наймані працівники виступають як протилежні сторони економічних відносин (перші зацікавлені в економії заробітної плати, другі -в її збільшенні). Однак вони мають спільний інтерес щодо ефек­тивної роботи цього підприємства (збуту продукції, отримання більшого прибутку), адже від кінцевого результату функціону­вання підприємства залежать як прибутки підприємців, так і со­ціальні вигоди працівників (збереження місця роботи, надбавки та премії до зарплати тощо).

Механізм узгодження інтересів у суспільстві визначаєть­ся передусім сутністю існуючої економічної системи,

Питання 2. Взаємозв'язок потреб і споживання

Економічні інтереси більшості сучасних найманих пра­цівників спрямовані на отримання предметів споживання та по­слуг, а інтереси власників засобів виробництва - на збільшення різних видів власності (цінних паперів, нерухомого майна, кош­товних металів тощо). Тому засобом реалізації економічних інтересів працівників є отримання заробітної плати, а власників засобів виробництва - привласнення прибутків. Протягом останніх десятиліть у розвинених країнах світу з широким роз­повсюдженням акцій, впровадженням нових форм заробітної плати (наприклад, участі в прибутках) економічний інтерес де­яких найкваліфікованіших працівників певною мірою реалізу­ється в отриманні частини прибутку (у формі дивідендів). Засо­бом реалізації суспільних інтересів є збільшення національного доходу, державної власності на засоби виробництва та частки одержавленого національного доходу.

Економічні інтереси більшості найманих працівників є особистими інтересами (на відміну від приватних, які є формою вияву приватної трудової власності). Засіб реалізації особистих інтересів - це отримання доходу від реалізації створених товарів і послуг.

Економічні інтереси стають могутньою рушійною силою соціально-економічного прогресу, коли оптимально поєднують­ся особисті, колективні та суспільні інтереси. Таке поєднання необхідне на рівні окремого підприємства, галузі, держави. На рівні підприємства воно здійснюється через впровадження про­гресивних форм заробітної плати, раціонального розподілу при­бутку і стимулювання праці, розширення масштабів виробницт­ва й відрахувань до державного бюджету тощо. Світова практи­ка свідчить, що оптимальне поєднання колективних та суспіль­них інтересів відбувається тоді, коли до державного бюджету вилучається не більше 40 % прибутків.

Оптимальне поєднання економічних інтересів на рівні держави маємо тоді, коли отримані державою через механізм оподаткування кошти раціонально розподіляються на соціальні витрати (розвиток освіти, охорони здоров'я, захист навколиш­нього середовища, розвиток економіки, оборона та ін.).

З-поміж різних типів інтересів нині панують колективні, насамперед трудові колективні інтереси. Це зумовлено тим, що на підприємствах, де переважає колективна праця, створюються матеріальні і нематеріальні блага. При цьому мають оптимально поєднуватись особисті та колективні інтереси, кожен член трудового колективу має бути впевнений, що створений спільними зусиллями дохід підприємства, в тому числі частина прибутку, буде раціонально розподілений відповідно до кількості та якості праці.

Методичні рекомендації для самостійної роботи №3

Поиск по сайту: