|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Внутрішні силові фактори при згиніРозглядаючи згин, введемо на додаток до основних гіпотез опору матеріалів ще деякі гіпотези, характерні для згину: ü будемо розглядати перерізи, що мають хоча б одну вісь симетрії, причому навантаження будемо проводити саме в площині симетрії; ü перерізи, нормальні до осі балки, залишаються плоскими в процесі деформації (гіпотеза плоских перерізів); ü сусідні волокна балки (уявимо її волокнистою структурою) не тиснуть одне на одне. Розглянемо довільно навантажену в напрямі, нормальному до осі, балку (рис. 3.6). Користуючись методом перерізів, розріжемо цю балку в довільному перерізі – „І-І” на відстані x від лівої опори та відкинемо праву, наприклад, частину (рис. 3.7).
Рисунок 3.6 – Довільно навантажена балка
Рисунок 3.7 – Внутрішні силові фактори при згині
Частина, що залишається, повинна знаходитися в рівновазі. Тоді сума сил і моментів, що діють відносно перерізу „І-І”, повинні дорівнювати 0. Це можливо тільки у випадку, коли замість дії відрізаної частини у перерізі прикласти зосереджену силу Q та момент M, які будуть дорівнювати алгебраїчній сумі всіх сил і моментів відповідно, взятих зліва від перерізу. Тобто, з точки зору рівноваги можна записати У даному випадку розглядаємо вже 2 внутрішніх силових фактори – перерізаючу силу Q (яку ще називають «поперечною силою») та згинаючий момент M. Згідно з методом перерізів, перерізаючу силу Q та згинаючий момент М підраховують як алгебраїчні суми відповідних величин, взятих із одного боку від перерізу. Встановимо правила вибору знаків. Якщо підрахунок сил проводиться зліва, то сила направлена догори – додатна. Якщо справа – навпаки, достатньою буде сила, направлена вниз (рис. 3.8). Для моментів правило знаків вибирають так: якщо момент вигинає балку опуклістю вниз – він додатний, якщо навпаки – від’ємний (рис. 3.9). За рахунок наявності в перерізі, нормальному до осі балки, зразу двох силових факторів Q та M, у ньому в загальному випадку виникають як нормальні, так і дотичні напруження.
Очевидно, чим більшими у перерізі будуть Q та М, тим більшими будуть і відповідні напруження (за умов, що балка має один і той же переріз по всій довжині). Тому визначення небезпечного перерізу (тобто перерізу, в якому виникають найбільші напруження) пов’язано з визначенням функцій розподілу перерізаючої сили Q та згинаючого моменту M. Це можна робити як аналітичним шляхом, так і шляхом побудови епюр розподілу цих величин. На практиці застосовують обидва шляхи. Користуючись аналітичними залежностями, проводять розрахунки, а епюри використовують для якісного оцінювання факторів згину (характер розподілу величин, орієнтація розтягнутих волокон тощо). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |