Внутрішні силові фактори при згині

Розглядаючи згин, введемо на додаток до основних гіпотез опору матеріалів ще деякі гіпотези, характерні для згину:

ü будемо розглядати перерізи, що мають хоча б одну вісь симетрії, причому навантаження будемо проводити саме в площині симетрії;

ü перерізи, нормальні до осі балки, залишаються плоскими в процесі деформації (гіпотеза плоских перерізів);

ü сусідні волокна балки (уявимо її волокнистою структурою) не тиснуть одне на одне.

Розглянемо довільно навантажену в напрямі, нормальному до осі, балку (рис. 3.6). Користуючись методом перерізів, розріжемо цю балку в довільному перерізі – „І-І” на відстані x від лівої опори та відкинемо праву, наприклад, частину (рис. 3.7).

Рисунок 3.6 – Довільно навантажена балка

Рисунок 3.7 – Внутрішні силові фактори при згині

Частина, що залишається, повинна знаходитися в рівновазі. Тоді сума сил і моментів, що діють відносно перерізу „І-І”, повинні дорівнювати 0. Це можливо тільки у випадку, коли замість дії відрізаної частини у перерізі прикласти зосереджену силу Q та момент M, які будуть дорівнювати алгебраїчній сумі всіх сил і моментів відповідно, взятих зліва від перерізу. Тобто, з точки зору рівноваги можна записати

У даному випадку розглядаємо вже 2 внутрішніх силових фактори – перерізаючу силу Q (яку ще називають «поперечною силою») та згинаючий момент M.

Згідно з методом перерізів, перерізаючу силу Q та згинаючий момент М підраховують як алгебраїчні суми відповідних величин, взятих із одного боку від перерізу.