Класифікація з’єднання деталей

З'єднання деталей — вид зв’язку між деталями у вузлах, складальних одиницях, механізмах. Класифікація типів з’єднання деталей подана на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 – Класифікація типів з’єднання деталей

Рухомі з’єднання – це з'єднання, що допускає вільне взаємне зміщення з'єднувальних елементів без деформування і порушення цілісності зв'язків за певним числом ступені свободи. До рухомих з'єднань відносяться:

ü шарніри — з'єднання, що забезпечують взаємне обертання деталей навколо спільної осі або точки з одним, двома чи трьома ступенями свободи обертального руху;

ü гвинтова передача — з'єднання ходового гвинта і гайки, що перетворює обертовий рух у лінійний осьовий;

ü підшипникові вузли — з'єднання для забезпечення обертального руху валів та коліс;

ü з'єднання у направляючих для забезпечення руху у поступальних кінематичних парах (повзун та направляюча у механізмі голки швейної машини).

Нерухомі з’єднання – це з’єднання, у яких деталі не можуть рухатися одна відносно другої.

Нерухомі з’єднання деталей і вузлів поділяють на дві основні групи: роз’ємні і нероз’ємні.

Роз’ємними називають з'єднання, які можна неодноразово розбирати і знову збирати без руйнування або істотних ушкоджень з’єднуваних елементів. До таких з'єднань відносяться:

ü різьбові;

ü клинові;

ü штифтові;

ü шпонкові;

ü шлицьові (зубчасті).

Нероз’ємними називають такі з'єднання, розбирання яких неможливе без руйнування з‘єднуваних елементів. До них відносяться:

ü заклепкові;

ü зварні;

ü клейові;

ü паяні;

ü пресові (з'єднання з натягом).

Вони забезпечуються силами молекулярного зчеплення (зварні, паяні і клейові), механічними засобами (заклепкові, з натягом) або силами тертя.

Поиск по сайту: