Заклепкове з’єднання

Закле́пкове з’єднання — нероз'ємне з'єднання деталей за допомогою заклепок (рис. 5.9).

Заклепкові з’єднання класифікують за наступними ознаками:

1. За призначенням заклепкові з'єднання поділяють на:

ü міцні, що забезпечують необхідну міцність з'єднання;

ü щільні (герметичні), що забезпечують задану герметичність з'єднання;

ü міцно щільні, коли вимоги ставляться і до міцності з'єднання і до його герметичності.

а б

2. За взаємним розташуванням з'єднуваних деталей розрізняють:

ü шви внапуск,

ü шви встик (виконують за допомогою однієї чи двох накладок).

3. За конструкцією заклепкові з'єднання поділяються на:

ü однорядні,

ü багаторядні з розміщенням заклепок рядами чи у шаховому порядку.

У залежності від числа зрізів шви називають одно- двозрізними чи багатозрізними. За типом заклепки: з суцільною та трубчастою заклепкою.

Заклепкові з'єднання проявляють свої переваги в наступних умовах:

ü при наявності суттєвих вібраційних навантажень у відповідальних конструкцій (мосто-, судно- та авіабудування);

ü у з'єднаннях, нагрівання яких при зварюванні недопустиме через небезпеку відпуску термооброблених деталей чи температурних їх деформацій;

ü для з'єднання деталей, що не підлягають зварюванню (наприклад, кріплення фрикційних накладок в гальмах та фрикційних муфтах, при виготовленні одягу та взуття).

Недоліки заклепкових з'єднань

ü трудомісткість процесу. процес створення з'єднання вимагає свердління отворів, встановлення заклепок, клепки, котрі мало піддаються автоматизації.

ü підвищена матеріаломісткість з'єднання. з'єднання ослабляє основну деталь, тому її слід робити товстішою. навантаження припадає на заклепки, тому їх сумарний переріз повинен відповідати навантаженню.

ü недостатня герметичність з'єднання, що вимагає додаткових затрат на герметизацію конструкцій.

ü технологія монтажу супроводжується шумом і вібрацією.

Поиск по сайту: